Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №569/27625/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27625/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., матеріали, які надійшли від Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої начальником відділу ДЕРТ РОВА, РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А :

З протоколу про адміністративне правопорушення від 12.12.2025 року серії ВАД

№750362 вбачається, що 02.12.2025 року о 12 год 42 хв ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приділила належної уваги вихованню свого сина, яке виразилося в тому, що за адресою: АДРЕСА_2 , на коридорі загального користування у Рівненському ліцеї №18 спричинив тілесні ушкодження однокласнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила ч. 1, ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України та ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі не визнала, вказала, що її син є однокласником ОСОБА_3 , вони раніше разом ходили на гуртки, однак згодом ОСОБА_3 перестав їх відвідувати, після чого почалися регулярні конфлікти з її сином. Вона неодноразово зверталася до мами ОСОБА_3 , до адміністрації школи, за наслідком чого проводилася відповідна робота. Пояснила, що вихованням свого сина вони з чоловіком займаються та приділяють йому достатньо уваги. Після конфліктів з ОСОБА_3 у сина зникло бажання відвідувати школу, останній його переслідує і весь час намагається зачепити. Вважає, що свої батьківські обов`язки виконує в повному обсязі і належним чином.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Якубець М.К. подав до суду клопотання, в якому зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. В протоколі не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на норму закону, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини, ухиляється ОСОБА_1 . У справі відсутні будь які докази про ухилення ОСОБА_4 від виховання своєї дитини. Не встановлено фактів неналежного догляду, зневаги до обов?язків, передачі дитини на виховання іншим особам чи дозволу на систематичні протиправні дії. Водночас сам факт побиття її сином однокласника ОСОБА_3 та спричинення останньому тілесних ушкоджень не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, якщо не доведено її вину у формі умислу чи необережності. Під час розгляду справи клопотання підтримав, просив суддю провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника адвоката Якубця М.К., дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до такого висновку.

Частиною 1 статті 184 КУпАП встановлено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст. 12).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх неповнолітніх дітей та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків, слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок яких відсутня необхідна турбота щодо виховання та освіти дітей. відсутність створення необхідних умов для своєчасного отримання ними виховання, успішного навчання, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі.

Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ, є актом обвинувачення, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, щодо зазначення суті вчиненого правопорушення.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не вказано, які саме обов`язки, передбачені Сімейним кодексом, Законом України «Про охорону дитинства» не виконала остання, в яких її діях вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Згідно з абз. 22 ч. 4, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний створювати в закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки. Керівник закладу загальної середньої освіти має права та обов`язки педагогічного працівника, визначені Законом України «Про освіту», та несе відповідальність за виконання обов`язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.

Підпункт 1 пункту 1, підпункти 1,5,7 пункту 6 розділу IV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом МОН України 26 грудня 2017 року №1669 визначають, що: керівник закладу освіти (ректор, директор, завідувач) є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням. Вчитель, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу; здійснюють контроль за виконанням здобувачами освіти правил (інструкцій) з безпеки; проводять профілактичну роботу серед здобувачів освіти щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, на об`єктах мережі торгівлі тощо).

Отже, під час перебування дітей у закладі освіти, відповідальність за їх життя та здоров`я покладається на керівника та інших працівників закладу освіти.

Таким чином, враховуючи те, що конфлікт та бійка між сином ОСОБА_1 та його однокласником ОСОБА_3 стались у навчальному закладі, немає підстав вважати, що остання, будучи матір`ю неповнолітнього сина, ухилялася від виконання батьківських обов`язків.

Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

Як зазначено в ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, визначає межі судового розгляду і є доказом у справі.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали в судді сумніви. Крім того, протокол складений з порушенням ст. 256 КУпАП, про що зазначено раніше.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, перевіривши докази у справі на належність, достатність та допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена, а відтак провадження у справі підлягає закриттю, за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 184, 245, 247, 256, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі

п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК