Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №600/7213/23-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7213/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

12 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернівецької митниці, в якій просить визнати протиправними і скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000372/2 від 15.08.2023, №UA408000/2023/000376/2 від 15.08.2023, №UA408000/2023/000387/2 від 21.08.2023, №UA408000/2023/000405/2 від 28.08.2023; №UA408000/2023/000408/2 від 29.08.2023; №UA408000/2023/000409/2 від 29.08.2023; №UA408000/2023/000415/2 від 29.08.2023.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при аналізі поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено розбіжності та неточності, що викликало обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Надані додатково документи не дали змоги здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак декларантом не підтверджено, у встановленому МК України порядку, заявлений рівень митної вартості товарів.

Митну вартість визначено за резервним методом, за основу для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості за митною декларацією, за якою товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.05.2022 між ТОВ «Маядо» (Покупець ) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія "АДОПЕН") (Республіка Туреччина, Продавець) укладено контракт міжнародної поставки №13.

За умовами Контракту №13 Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів.

Відповідно до п.4.1. Контракту №13 Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.

Товар за Контрактом №13 - профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та метало пластикового профілю; інші зразки продукції.

Відповідно п.3.1. Контракту №13 Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Позивачем подано до відповідача митні декларації № 23UA408020049725U3 від 14.08.2023, № 23UA408020049778U3 від 15.08.2023, № 23UA408020050987U2 від 21.08.2023, № 23UA408020052352U7 від 28.08.2023, № 23UA408020052370U8 від 28.08.2023, № 23UA408020052368U6 від 28.08.2023, № 23UA408020052573U0 від 28.08.2023 згідно яких заявлена митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За результатами розгляду митних декларацій відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000372/2 від 15.08.2023, №UA408000/2023/000376/2 від 15.08.2023, №UA408000/2023/000387/2 від 21.08.2023, №UA408000/2023/000405/2 від 28.08.2023; №UA408000/2023/000408/2 від 29.08.2023; №UA408000/2023/000409/2 від 29.08.2023; №UA408000/2023/000415/2 від 29.08.2023.

Згідно рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нову митну декларацію за ціною товару, яка зазначена в Рішенні про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так, згідно рішень про коригування митної вартості визначено такі розбіжності та неточності у поданих до митного оформлення документах:

- згідно з положеннями ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.63 цього Кодексу.

- відповідно до п. 3.2 контракту від 19.05.2022 № 13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у поданому до митного оформлення інвойсі відсутні;

- відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо обраного способу оплати та здійснення/нездійснення оплати не надано;

- відповідно до інвойсу від 05.08.2023 № Y012023040000586 зазначено умови поставки EXW ANTALYA. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. При цьому у довідці про транспортні витрати від 10.08.2023 № 3690/4 зазначено, що митне оформлення товару для експорту включено в транспортні витрати. А в рахунку на оплату від 10.08.2023 № 959 заявлено про такі послуги як транспортні послуги та експедиторська винагорода, транспортно-експедиційне обслуговування. Роз`яснень не надано;

- згідно відомостей, зазначених у CMR від 05.08.2023 А № 001980, перевізником товару є P.E. IVASHYNA KOSTIANTYN. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок на оплату від 10.08.2023 №959 та довідка про транспортні витрати від 10.08.2023 №3690/4 від ТзОВ «Інтер транс лоджік». Роз`яснень та документального підтвердження щодо зазначених розбіжностей не надано.

У зв`язку із цим, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивачем додатково подано листи ТОВ Маядо від 15.08.2023 № 620, від 15.08.2023 № 621, від 21.08.2023 № 630, від 28.08.2023 № 663, від 28.08.2023 № 668, від 28.08.2023 № 667, від 29.08.2023 № 671, до яких долучено лист від 12.06.2023 № 14; реєстр документів (з 08.05.2023 по 11.05.2023); видаткові накладні від 05.05.2023 № 247, від 09.05.2023 № 261, від 12.05.2023 № 255; податкові накладні від 05.05.2023 № 31, від 09.05.2023 № 33, від 10.05.2023 № 35, від 10.05.2023 № 36, від 11.05.2023№ 39, від 11.05.2023 № 40, від 11.05.2023 № 41; копії митних декларацій країни відправлення; інвойси; пакувальні листи.

Із змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів видно, що додатково подані позивачем документи не взято до уваги митним органом, оскільки вони не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності. З урахуванням наведеного, керуючись ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, відповідач прийшов до висновку, що заявлена митна вартість товару не може бути визнана митним органом.

Оскільки, в митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості-резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митні вартості товару: МД № UA500500/2023/20015 від 12.06.2023 Профіль фасонний Рама Біла з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 7007 м. Профіль фасонний Стулка Біла з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 1638 м. Профіль фасонний Стулка Біла без ущільнювача без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 2275 м. Профіль фасонний Імпост Білий з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 1638 м. Профіль фасонний Штапік Білий з сірим ущільнювачем без ламінації, виготовлений із полівінілхлориду (ПВХ), оброблений, довжина 6,50 м, профіль упакований у поліетиленову плівку та призначений для виробництва вікон 8346 м. Торговельна марка: YASEMENA Bиробник: YASEMENA TARIM ІС VE DIS TIC. LTD.STI Kраїна виробництва TR. Вага 17314,49 кг, рівень митної вартості 2,05 дол.США/кг

Позивач не погодився із вказаними рішеннями Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися позивачем. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

В якості підстав для прийняття оскаржуваних рішень відповідач вказав, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- згідно з положеннями ч.18 ст.58 МКУ при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст.63 цього Кодексу.

- відповідно до п. 3.2 контракту від 19.05.2022 № 13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у поданому до митного оформлення інвойсі відсутні;

- відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо обраного способу оплати та здійснення/нездійснення оплати не надано;

- відповідно до інвойсу від 05.08.2023 № Y012023040000586 зазначено умови поставки EXW ANTALYA. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. При цьому у довідці про транспортні витрати від 10.08.2023 № 3690/4 зазначено, що митне оформлення товару для експорту включено в транспортні витрати. А в рахунку на оплату від 10.08.2023 № 959 заявлено про такі послуги як транспортні послуги та експедиторська винагорода, транспортно-експедиційне обслуговування. Роз`яснень не надано;

- згідно відомостей, зазначених у CMR від 05.08.2023 А № 001980, перевізником товару є P.E. IVASHYNA KOSTIANTYN. Для підтвердження вартості перевезення надані рахунок на оплату від 10.08.2023 №959 та довідка про транспортні витрати від 10.08.2023 №3690/4 від ТзОВ «Інтер транс лоджік». Роз`яснень та документального підтвердження щодо зазначених розбіжностей не надано

Щодо вказаних висновків відповідача суд зазначає наступне.

Частинами 12 - 14 статті 58 МК України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно із частинами 16, 17, 18 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

За змістом положень частин 4, 5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею (примітка до підпункту "e" пункту 4 статті 15 Угоди).

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 809/1061/17 вказав, що зміст наведених правових норм свідчить про наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

У даному випадку вказаних обставин митним органом не зазначено, що спростовує його висновки у цій частині.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, як в редакції з 01.01.2000, так і в редакції з 01.01.2010 передбачають, зокрема, умови поставки товарів FCA (Free Carrier (...named place)) Франко перевізник (... найменування місця). Продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов`язані з товаром до моменту його поставки відповідно до пункту А.4., податки та інші збори, витрати на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті під час експорту.

Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, вказаній покупцем або обраному продавцем, у названому місці у встановлену дату або в обумовлений термін.

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з перевіркою товару (наприклад, перевіркою якості, розмірів, ваги, кількості), необхідної для постачання товару відповідно до статті А.4. Продавець зобов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, пов`язані з упаковкою, необхідною для перевезення товару (за винятком випадків, коли в цій галузі торгівлі зазвичай прийнято відправляти обумовлений контрактом товар без упаковки). Останнє здійснюється тією мірою, коли обставини, що стосуються транспортування (наприклад, способи перевезення, місце призначення), були відомі продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка має бути маркована належним чином.

Постачання вважається виконаним: а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.

Таким чином, витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. При цьому, відповідно до розрахунку до МД до митної вартості додано вартість транспортування. Таким чином, виникає питання щодо включення вище перелічених складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано.

Встановлено, що у даному випадку до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Таким чином, ці витрати до витрат покупця при визначені митної вартості не входять, тому вони вірно і не включені до митної вартості імпортованого товару.

Оскільки, місце поставки Анталія, Туреччина відповідають знаходженню Продавця, то витрати пов`язані з завантаженням товару вже включенні у митну вартість товару та додатково до вартості не включаються. Декларантом вірно не включено витрати продавця до митної вартості товару.

Щодо посилань митного органу на те, що згідно умов контракту № 13 від 19.05.2022 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано, суд звертає увагу, що умовами контракту передбачено також можливість оплати після отримання товару. Отже, ненадання позивачем документів про оплату імпортованого товару не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо посилання митного органу на те, що згідно п. 3.2 контракту від 19.05.2022 № 13 строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості у наданому інвойсі відсутні, відповідно, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

У даному випадку, відсутність відомостей про строки поставки товару ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Відповідно до Договору надання ТЕП Транспортно-експедиційне обслуговування - послуги, що безпосередньо пов`язані з організацією та виконанням перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні автомобільним транспортом.

Згідно умов цього Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених Сторонами Заявок.

Пунктом 3.1.1. Договору ТЕП передбачено, що Виконавець має право для виконання доручення Замовника здійснювати це доручення своїм транспортом або здійснювати самостійний добір перевізників, інших третіх осіб та укладати правочини з такими третіми особами від свого імені.

Залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 1955-IV.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

У відповідності до ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відтак, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно Договору надання ТЕП Заявка - форма доручення Замовника, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень) а саме: вид, найменування, розміри, вага вантажу; сума, що підлягає сплаті Виконавцю; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування Вантажовідправника та Вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження або термін перевезення; тип, кількість, державні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки Замовника; інші умови, узгоджені Сторонами.

У наданих Заявках на транспортно-експедиційні послуги у графі Перевізник зазначаються безпосередні перевізники. Таким чином, жодних розбіжностей немає, як про це зазначає Відповідач. Оскільки, у заявці чітко передбачено, ким буде здійснено перевезення вантажу.

Згідно з розділом III "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою" Правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил № 599, судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд зазначає, що у ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару. Відповідачем не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень надавав оцінку митній декларації МД №UA500500/2023/20015 від 12.06.2023, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано митні декларації № 23UA408020049725U3 від 14.08.2023, № 23UA408020049778U3 від 15.08.2023, № 23UA408020050987U2 від 21.08.2023, № 23UA408020052352U7 від 28.08.2023, № 23UA408020052370U8 від 28.08.2023, № 23UA408020052368U6 від 28.08.2023, № 23UA408020052573U0 від 28.08.2023), які згідно карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2023/001323, № 408020/2023/001325,№ 408020/2023/001371, № 408020/2023/001424, № 408020/2023/001439, № 408020/2023/001438, № 408020/2023/001450, не надавалася позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Коригуючи митну вартість товару, за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в зазначених митних деклараціях.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що за основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) митну вартість товару за МД № UA500500/2023/20015 від 12.06.2023.

Разом з цим, оскаржувані рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за зазначеними митними деклараціями, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 14.05.2024 UA408000/2024/000292/2, UA408000/2024/000293/2, від 17.05.2024 UA408000/2024/000298/2, від 29.05.2024 UA408000/2024/000319/2, UA408000/2024/000320/2, UA408000/2024/000321/2, від 30.05.2024 UA408000/2024/000323/2.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.