Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №320/16342/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16342/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочко Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крісталбуд" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2023 року позивач - ТОВ "Крісталбуд" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області від 28 грудня 2022 року №7969115/41649514, від 03 січня 2023 року №8012344/41649515, №8012341/41649514, №8012343/41649514, №8012345/41649514, від 06 лютого 2023 року №8215725/41649514, №8215726/41649514, від 13 січня 2023 року №8080921/41649514, №8080920/41649514, від 28 грудня 2022 року №7969113/41649514, №7969116/41649514, від 02 лютого 2023 року №8196894/41649514, №8196895/41649514, №8196893/41649514, від 03 березня 2023 року №8371323/41649514, №8371325/41649514, №8371327/41649514, №8371324/41649514, від 03 січня 2023 року №8012346/41649514 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по господарських операціях з ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Гравіс" від 24 січня 2022 року №13, від 04 лютого 2022 року №27, від 28 лютого 2022 року №47, від 10 лютого 2022 року №58, від 03 лютого 2022 року №59, від 21 грудня 2021 року №400, від 28 грудня 2021 року №408, від 10 грудня 2021 року №387, від 13 грудня 2021 року №388, від 02 грудня 2021 року №372, від 03 грудня 2021 року №374, датою їх надходження до контролюючого органу;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по господарських операціях з АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Марвел" від 03 лютого 2022 року №31, від 04 лютого 2022 року №32, від 01 лютого 2022 року №33, від 17 лютого 2022 року №38, від 11 лютого 2022 року №40, від 22 лютого 2022 року №54, від 23 лютого 2022 року №55, від 07 грудня 2021 року №377, датою їх надходження до контролюючого органу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28 грудня 2022 року №7969115/41649514, від 03 січня 2023 року №8012344/41649515, №8012341/41649514, №8012343/41649514, №8012345/41649514, від 06 лютого 2023 року №8215725/41649514, №8215726/41649514, від 13 січня 2023 року №8080921/41649514, №8080920/41649514, від 28 грудня 2022 року №7969113/41649514, №7969116/41649514, від 02 лютого 2023 року №8196894/41649514, №8196895/41649514, №8196893/41649514, від 03 лютого 2023 року №8371323/41649514, №8371325/41649514, №8371327/41649514, №8371324/41649514, від 03 січня 2023 року №8012346/41649514 про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Крісталбуд" в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24 січня 2022 року №13, від 28 лютого 2022 року №47, від 28 лютого 2022 року №47, від 10 лютого 2022 року №58, від 03 лютого 2022 року №59, від 21 грудня 2021 року №400, від 28 грудня 2021 року №408, від 10 грудня 2021 року №387, від 13 грудня 2021 року №388, від 02 грудня 2021 року №372, від 03 грудня 2021 року №374, від 03 лютого 2022 року №31, від 04 лютого 2022 року №32, від 01 лютого 2022 року №33, від 17 лютого 2022 року №38, від 11 лютого 2022 року №40, від 22 лютого 2022 року №54, від 23 лютого 2022 року №55, від 07 грудня 2021 року №377;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "Крісталбуд" від 24 січня 2022 року №13, від 28 лютого 2022 року № 47, від 28 лютого 2022 року №47, від 10 лютого 2022 року №58, від 03 лютого 2022 року №59, від 21 грудня 2021 року №400, від 28 грудня 2021 року №408, від 10 грудня 2021 року №387, від 13 грудня 2021 року №388, від 02 грудня 2021 року №372, від 03 грудня 2021 року №374, від 03 лютого 2022 року №31, від 04 лютого 2022 року №32, від 01 лютого 2022 року №33, від 17 лютого 2022 року №38, від 11 лютого 2022 року №40, від 22 лютого 2022 року №54, від 23 лютого 2022 року №55, від 07 грудня 2021 року №377, датою їх фактичного подання на реєстрацію;

- стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ "Крісталбуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 996,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального, порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що зазначена у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних інформація щодо відповідності господарської операції п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення господарської операції надає товариству можливість надати контролюючому органу всі документи, які товариство має у своєму розпорядженні та які підтверджують як інформацію зазначену у відповідній накладній так і інформацію, яка вимагається згідно з квитанцією про зупинення реєстрації податкової накладної. Крім того, подані позивачем документи не відповідають вичерпному переліку, а саме п. 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Звернув увагу суду на те, що у разі встановлення судом протиправності прийняття рішень, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.

Додатково зазначив про те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн є неспівмірними зі складністю справи враховуючи судову практику у даній категорії справ.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відмова у реєстрації податкових накладних з підстав недостатності документів для прийняття рішень про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів, водночас контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було зазначено жодної конкретної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Крісталбуд" зареєстровано як юридична особа 09 жовтня 2017 року, основний вид господарської діяльності КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно з квитанціями від 10 лютого 2022 року №9023985999, від 06 липня 2022 року №9112843982, №9112843881, №9112843271, №9433807266, №9433807193, №9433807287, №9433807232, №9433807198, №9433807247, №9112843452, №9112843154, №9433807282 від 11 липня 2022 року №9117999117, від 14 липня 2022 року №9126333888, №9125683946, №9126327954, №9126408265, №9125683468 відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України зупинено реєстрацію податкових накладних від 24 січня 2022 року №13, від 04 лютого 2022 року №27, від 28 лютого 2022 року №47, від 10 лютого 2022 року №58, від 03 лютого 2022 року №59, від 21 грудня 2021 року №400, від 28 грудня 2021 року №408, від 10 грудня 2021 року №387, від 13 грудня 2021 року №388, від 02 грудня 2021 року №372, від 03 грудня 2021 року №374, від 03 лютого 2022 року №31, від 04 лютого 2022 року №32, від 01 лютого 2022 року №33, від 17 лютого 2022 року №38, від 11 лютого 2022 року №40, від 22 лютого 2022 року №54, від 23 лютого 2022 року №55, від 07 грудня 2021 року №377 оскільки відсутності коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 41.00.30, 41.00.40 в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН.

ТОВ "Крісталбуд" подано контролюючому органу пояснення від 23 грудня 2022 року №23/12/2022/1, від 28 грудня 2022 року №28/12/2022/59/58/27/47, від 29 грудня 2022 року №29/12/2022/377, від 31 січня 2023 №31/01/2023/32, №31/01/2023/31/33, від 28 лютого 2023 року №28/02/2023/38, №28/02/2023/40, №28/02/2023/54/55 та копії первинних документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено.

Рішеннями ГУ ДПС у Київській області від 28 грудня 2022 року №7969115/41649514, від 03 січня 2023 року №8012344/41649515,№ 8012341/41649514, №8012343/41649514, №8012345/41649514, від 06 лютого 2023 року №8215725/41649514, №8215726/41649514, від 13 січня 2023 року №8080921/41649514, №8080920/41649514, від 28 грудня 2022 року №7969113/41649514, №7969116/41649514, від 02 лютого 2023 року №8196894/41649514, №8196895/41649514, №8196893/41649514, від 03 березня 2023 року №8371323/41649514, №8371325/41649514, №8371327/41649514, №8371324/41649514, від 03 січня 2023 року №8012346/41649514 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 24 січня 2022 року №13, від 04 лютого 2022 року №27, від 28 лютого 2022 року №47, від 10 лютого 2022 року №58, від 03 лютого 2022 року №59, від 21 грудня 2021 року №400, від 28 грудня 2021 року №408, від 10 грудня 2021 року №387, від 13 грудня 2021 року №388, від 02 грудня 2021 року №372, від 03 грудня 2021 року №374, від 03 лютого 2022 року №31, від 04 лютого 2022 року №32, від 01 лютого 2022 року №33, від 17 лютого 2022 року №38, від 11 лютого 2022 року №40, від 22 лютого 2022 року №54, від 23 лютого 2022 року №55, від 07 грудня 2021 року №377, у зв`язку з ненаданням /платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи протиправними рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкових накладних позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Протилежний підхід зумовлює зловживання відповідачем щодо своїх реєстраційних повноважень та суперечить вже згаданому вище принципу правової визначеності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Це положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Згідно п. 3 Порядку зупинення №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, які наведені у цьому пункті.

Приписи п. 4 Порядку зупинення №1165 визначають, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Водночас, за правилами п. 5 Порядку зупинення №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно п. 6 Порядку зупинення №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку зупинення №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації, та в якій зазначається, зокрема, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку (п. 11 Порядку зупинення №1165).

У свою чергу, механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначається Порядком №520.

Відповідно до п. 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Згідно п. 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, закріплено у пункті 5 Порядку №520, і може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Отже, п. 5 Порядку №520 передбачено перелік документів, який платник податку може надати для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, а відтак у останнього не виникає обов`язку надавати весь перелік документів.

Викладене спростовує доводи апелянта щодо ненадання вичерпного переліку документів у відповідності до п. 5 Порядку №520.

Відповідно до п. 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

За правилами п. п. 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.

При цьому, згідно п. 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Таким чином, можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.

Відповідно до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку зупинення №1165) одним із критеріїв ризиковості операції є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в ЄРПН, у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в ЄРПН, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у ЄРПН, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у ЄРПН, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Матеріали справи свідчать, що у направлених позивачу квитанціях контролюючий орган вказав на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 41.00.30, 41.00.40 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такою товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Однак, рішення про зупинення реєстрації спірних податкових накладних не містить у собі мотивації підстав та причин віднесення операцій позивача до п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи, як і доказів прийняття рішення про віднесення ТОВ "Крісталбуд" до ризикових.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Разом з тим, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 18 червня 2020 року у справі № 824/245/19-а, від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20, від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 560/11825/21.

При цьому у пп. 3 п. 11 Порядку зупинення №1165 прямо передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем було направлено пояснення щодо здійснення господарських операцій від 23 грудня 2022 року №23/12/2022/1, від 28 грудня 2022 року №28/12/2022/59/58/27/47, від 29 грудня 2022 року №29/12/2022/377, від 31 січня 2023 №31/01/2023/32, №31/01/2023/31/33, від 28 лютого 2023 року №28/02/2023/38, №28/02/2023/40, №28/02/2023/54/55 та копії первинних документів щодо взаємовідносин з контрагентами.

Однак, всупереч наданих документів, ГУ ДПС у Київській прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення було прийняті у зв`язку з тим, що платником податку надано підтверджуючі документи в недостатньому обсязі, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як встановлено судом, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №0940/1240/18 та від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Така позиція узгоджується також із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19, постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 та від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21.

Щодо позиції суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку з реєстрації податкової накладної датою її подання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датою їх фактичного подання.

При цьому твердження апелянта про те, що зазначений спосіб захисту є невірним та таким, що допускає втручання у дискреційні повноваження ДПС України, є безпідставним, позаяк він безпосередньо випливає із змісту згаданого вище п. 20 Порядку №1246 та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 листопада 2021 року у справі 360/2460/20 та від 06 березня 2024 року у справі №440/3706/23.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність стягнутої судом першої інстанції на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 16 травня 2023 року по справі №640/2756/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Крісталбуд" та адвокатом Цибіковим О.О. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 25 вересня 2023 року, відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з п. 3.1 за правову допомогу передбачену п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатковою угодою до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до Додаткової угоди від 26 вересня 2023 року №3 до договору про надання правової допомоги від 25 вересня 2023 року сторони дійшли згоди, що на підставі договору адвокат надає клієнту послуги необхідні для захисту прав та інтересів останнього, зокрема правовідносин клієнта, які виникли в межах взаємовідносин з Державною податковою інспекцією та її структурними підрозділами, оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних у справі №320/16342/23 підготовки та подання процесуальних документів і документів по суті до суду та іншими способами визначеними адвокатом на власний розсуд згідно встановлених обставин (п. 1).

Розмір гонорару за надання адвокатом правничої допомоги при розгляді у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті справи становить фіксовану суму, незалежно від обсягу виконаних робіт та витраченого часу в розмірі 20000 грн (п. 3).

Оплата всієї суми гонорару адвоката здійснюється протягом 10 робочих днів з дати набрання рішенням у справі №320/16342/23 законної сили (п. 4).

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 28 квітня 2025 року адвокатом надані належним чином та прийняті клієнтом послуги, вартість яких становить фіксовану суму в розмірі 20000 грн, незалежно від обсягу виконаних робіт та витраченого часу в частині наступних послуг:

1. надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань стосовно захисту прав клієнта, стосовно провадження в суді, виконавчого провадження та захисту прав клієнта. Формування правової позиції, аналіз судової практики та забезпечення обрання ефективного способу захисту прав клієнта.

2. підготовка, подання та направлення в суд/учасника/контрагента: 1) заяви про усунення недоліків; 2) заяви про ознайомлення із матеріалами у справі; 3) підготовка відповіді на відзив, інших заяв, пояснень, доказів та заперечень; 4) листи, повідомлення та інші документи пов`язані із виконанням умов договору.

3. правовий супровід клієнта в суді першої інстанції до отримання рішення суду та набрання ним законної сили із супроводженням виконавчого провадження до його закінчення.

4. поїздки до відповідного суду для, зокрема: особистого отримання або для подальшого відправлення судових повісток, ухвал, рішень та інших документів; подачі документів в суд, отримання копій судових рішень, наказів та пред`явлення їх до виконання; участі в підготовчому або судовому засіданні, присутність та вчинення всіх інших процесуальних дій у відповідному суді в межах представництва інтересів та супроводження справи.

Також представником позивача надано ордер серія АО №1105412 від 30 вересня 2023 року на представництво інтересів ТОВ "Крісталбуд" у Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22 червня 2019 року серія ЗР №21/2155.

Представником ГУ ДПС у Київській області було подано до суду заяву про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги від 05 травня 2025 року, яка обґрунтована неспівмірністю витрат зі складністю справи та відсутністю доказів на підтвердження понесення витрат на оплату гонорару адвоката.

Суд першої інстанції з урахуванням наданих адвокатом послуги, характеру та предмету спору, а також заяви про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, дійшов висновку про те, що розумною та співмірною сумою витрат у даному спорі є 5000,00 грн.

Колегія суддів враховуючи предмет спору та кількість оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних (19), а також надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення відповідних витрат у сумі 5000,00 грн.

Посилання апелянта на дефіцит Державного бюджету, не можуть слугувати єдиною та достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку