Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №320/29154/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/29154/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просила:

визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розрахованої з 50% пенсії за вислугу років, яку отримував її чоловік - ОСОБА_2 до його смерті відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести позивача на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 20 930 грн з дати звернення - 09.01.2024 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недоотриманих сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та надбавку 31% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб які втратили працездатність за особливі заслуги перед Україною. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_2 , він працював інженером льотно-випробного складу.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 09.01.2024 про призначення їй пенсії по втраті годувальника.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 22.01.2024 № 2600-0308-8/14426 відмовило у спірному призначенні з підстав невідповідності заяви вимогам встановленого зразка.

Позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 08.02.2024 про призначення їй пенсії по втраті годувальника.

Розглянувши за принципом екстериторіальності вказану заяву, ГУ ПФУ в Закарпатській області прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії № 262840009042 від 15.02.2024, так як розмір пенсії по втраті годувальника (2 587,89 грн) є меншим за загальний розмір пенсії заявниці (7 189,52 грн).

Вважаючи вказані рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що даному випадку позивач не зверталась до відповідача з питання призначення пенсії по втраті годувальника у встановленому законодавством порядку, а відповідачем не приймалось рішення про відмову в призначенні такої пенсії, тобто, відсутні підстави вважати про порушення відповідачем прав позивача з цього питання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

Відповідно до п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (далі - Порядок № 418) пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення"* (1788-12) і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.

За приписами пунктів 6 та 7 Порядку № 418 працівникам льотно-випробного складу пенсії за вислугу років обчислюються із середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на цю пенсію.

Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 25 років і у жінок - понад 20 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 процентів заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 01.06.2000 № 1767-III (далі - Закон № 1767-III) за цим Законом встановлюються пенсії: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами абз. 1 ст. 5 Закону № 1767-III пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з Витягу з Протоколу № 8 засідання Комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України від 28.10.2011, ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та отримував надбавку за особливі заслуги перед Україною у розмірі 31% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб які втратили працездатність.

Як вбачається з розрахунку з пенсійної справи, позивач з 02.07.2021 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного у частині другій статті 36 цього Закону, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї, зазначених у частині другій статті 36 цього Закону, - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Як зазначає позивач, пенсія її померлого чоловіка становила 20 930 грн. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років. В той же час, для обрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника береться пенсія за віком. Отже, пенсійний орган при обрахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснить розрахунок не з 20 930 грн, як помилково вважає позивач, а проведе перерахунок пенсії ОСОБА_2 як при призначенні такого виді пенсії, як пенсія за віком.

Як вбачається з рішення про відмову у перерахунку пенсії № 262840009042 від 15.02.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області, розмір пенсії по втраті годувальника (2 587,89 грн) є меншим за загальний розмір пенсії заявниці (7 189,52 грн). Детального розрахунку така відмова не містить.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 6 Закону № 1767-III у разі смерті особи, яка мала право на пенсію за особливі заслуги відповідно до статті 1 цього Закону, непрацездатні члени сім`ї померлого, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), мають право на встановлення надбавки до пенсії у таких розмірах: за наявності одного непрацездатного члена сім`ї - 70 відсотків, двох і більше - 90 відсотків надбавки до пенсії померлого годувальника або надбавки до пенсії, що могла бути йому встановлена.

Надбавка встановлюється до пенсії, на яку член сім`ї померлого годувальника має право згідно із законом. При цьому застосовується порядок встановлення і збільшення надбавки, визначений статтею 5 цього Закону.

В той же час, рішення про відмову у перерахунку пенсії № 262840009042 від 15.02.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області не містить будь якої аргументації щодо встановлення позивачу надбавки до пенсії за приписами ст. 6 Закону № 1767-III.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про відмову у перерахунку пенсії № 262840009042 від 15.02.2024 ГУ ПФУ в Закарпатській області не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Щодо правової позиції ГУ ПФУ в м. Києві, яке листом від 22.01.2024 № 2600-0308-8/14426 відмовило у призначенні пенсії за втратою годувальника з підстав невідповідності заяви вимогам встановленого зразка, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Як вбачається з Додатків до Порядку № 22-1, такими не встановлений зразок заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами підпунктів 1-10 п. 2.3. Розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Відповідно до пп. 14. П. 2.6 Розділу ІІ Порядку № 22-1 при призначенні пенсії за особливі заслуги перед Україною у разі втрати годувальника надаються також документи, передбачені підпунктами 2-4, 6, 7, 9, 11 пункту 2.3 цього розділу (якщо вони відсутні у пенсійній справі особи, якій призначається пенсія, або пенсійній справі померлого годувальника).

Як вбачається з заяви позивача від 09.01.2024 про призначення пенсії по втраті годувальника у якості додатків нею надано копії: паспортів та РНОКПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть, свідоцтва про одруження, посвідчень, свідоцтв та протоколів ОСОБА_2 .

Відповідач в оскаржуваній відмові зазначив, що позивачу слід звернутись до територіального пенсійного органу та надати документи згідно переліку. Колегія суддів звертає увагу, що паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру померлому, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб, позивачем надано. Натомість, відповідачем не зазначено, які саме документи не надано позивачем або такі відсутні у пенсійній справі померлого годувальника.

Колегія суддів приходить до висновку, що лист від 22.01.2024 № 2600-0308-8/14426, який за своєю суттю є відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії по втраті годувальника не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України. Крім того, в даному листі не надано оцінки щодо встановлення позивачу надбавки до пенсії за приписами ст. 6 Закону № 1767-III.

Відповідно до п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що законодавцем передбачений обов`язок відповідача щодо прийняття відповідного рішення.

Як встановлено вище, ГУ ПФУ в м. Києві не досліджувало, не оцінювало та не виклало жодної правової позиції з приводу юридично значимих факторів призначення позивачу пенсії по втраті годувальника.

В той же час, у спірному випадку суд не вправі перебрати на себе повноваження пенсійного органу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві повторно розглянути по суті заяву позивача від 09.01.2024 стосовно призначення пенсії по втраті годувальника.

Таким чином, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із прийняттям постанови про задоволення заявлених позовних вимог в частині.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 15 800 грн в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Згідно з пунктами 1 - 3 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вказує на положення ч. 6 ст. 7 КАС України, якими встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В контексті наведеного колегія суддів вважає, що в зв`язку із необхідністю подання апеляційної скарги, позивач для захисту своїх прав та інтересів був вимушений понести витрати на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, в контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що дана справа є справою незначної складності, не потребувала значних зусиль та часу для обґрунтування правової позиції на стадії апеляційного перегляду, не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката. Окрім того, доводи апеляційної скарги аналогічні до доводів позовної заяви.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог позивача та відшкодування на її користь судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 800 грн.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (лист від 22 січня 2024 року № 2600-0308-8/14426) в переведенні на пенсію по втраті годувальника.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії № 262840009042 від 15 лютого 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2024 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні вісімдесят копійок) за подання позовної заяви та 454,20 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні двадцять копійок) за подання апеляційної скарги, та витрати на правову допомогу у розмірі 2 900 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судовий збір у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні вісімдесят копійок) за подання позовної заяви та 454,20 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні двадцять копійок) за подання апеляційної скарги, та витрати на правову допомогу у розмірі 2 900 грн (дві тисячі дев`ятсот гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко