Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №320/24133/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24133/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Червонослобідський спиртзавод» із адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ДПС України від 20.02.2023 № 46-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026;

- зобов`язати ДПС України поновити у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо наявності у ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» (ідентифікаційний код: 44216144) ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення адміністративного позову, в якій просить:

- зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 20.02.2023 №46-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026 ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» до набрання судовим рішенням у справі законної сили;

- поновити ліцензію на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013 терміном дії з 8.10.2021 по 8.10.2026, з відображенням її в електронному кабінеті платника податку ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» та в Єдиному державному реєстрі виробників спирту етилового.

Вказана заява мотивована тим, що можливість підприємства здійснювати господарську діяльність безпосередньо залежить від наявності зазначеної ліцензії, анулювання її призведе до невідворотних наслідків та збитків для підприємства і державного бюджету, а саме:

- підприємство тривалий час не зможе здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток;

- через відсутність прибутку підприємство не зможе виконувати обов`язки по оплаті податків, що включають в себе оплату акцизного податку на спирт; податку на доходи' фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; єдиного внеску, нарахованого роботодавцями на суми заробітної плати; військового збору;

- підприємство не зможе виконувати обов`язок по виплаті заробітної плати працівникам у кількості 40 осіб, що у свою чергу зумовить скорочення штату підприємства та призведе до звільнення людей у військовий час;

- підприємство прострочить виконання зобов`язань за укладеними договорами перед контрагентами (що завдасть збитків всім сторонам).

Заявник звернув увагу на тому, що підприємство забезпечує роботою значну кількість працівників. Підприємство є сумлінним платником податків. Незважаючи на введення воєнного стану в країні, підприємство продовжує поповнювати бюджет та підтримувати економічну стійкість держави.

З урахуванням викладеного, заявник вважає, що існує реальна загроза завдання йому майнової шкоди, якщо не буде вжито заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію розпорядження Державної податкової служби України від 20.02.2023 №46-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026 ТОВ «Червонослобідський спиртзавод», до набрання законної сили рішенням суду.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ДПС України, суд фактично констатував протиправність оскаржуваного розпорядження та відповідно висновків вжитих контрольно-перевірочних заходів, що може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті.

Апелянт вважає, що застосування таких заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, судом надано можливість позивачу безперешкодно, без жодних обмежень продовжувати здійснювати діяльність з виробництва алкогольної продукції, без наявності передбачених законом підстав (на підставі ліцензії, що є анульованою), незважаючи на наявність спору про таку можливість та встановлені контролюючим органом порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Разом із апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року витребувано з Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/24133/23. Зобов`язано невідкладно направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи (передано судді-доповідачу 07.11.25), ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До суду від представника позивача 28.01.2026 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову може призвести до незворотних наслідків у вигляді втрати державного бюджету сум сплачуваних позивачем податків, позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, повного зупинення виробництва, що призведе до значних втрат ТОВ «Червонослобідський спиртзавод», які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків для позивача і дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд зазначив, що не вбачає підстав для задоволення вимог заяви в частині поновлення ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013 терміном дії з 08.10.2021 по 08.10.2026, з відображенням її в електронному кабінеті платника податку ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» та в Єдиному державному реєстрі виробників спирту етилового, оскільки позивачем не надано доказів внесення інформації про анулювання ліцензії до електронного кабінету або відповідних реєстрів. Зазначив, що суд по суті не вирішує питання правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження, а лише зупиняє його дію до набрання законної сили рішенням, винесеним у даній справі за результатом розгляду справи по суті.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22, від 21 жовтня 2023 року у справі № 600/1531/23-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

Отже, вирішуючи питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує те, що діяльність позивача можлива лише за наявності відповідної ліценції.

Як встановлено судом першої інстанції, основним видом економічної діяльності позивача є виробництво інших основних органічних хімічних речовин (код КВЕД: 20.14). Також підприємство займається такими видами діяльності: дистиляція, ректифікація та змішування спиртових напоїв (код КВЕД: 11.01), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД: 46.90) та інше.

Відповідачем прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №9901172021000103 терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026.

Предметом заявленого позову у цій справі є розпорядження ДПС України від 20.02.2023 №46-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026.

Надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірного у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просив позивач у заяві про забезпечення позову, суд зазначає, що оскаржуване розпорядження з моменту його вручення позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення діяльності, зазначеної в такій ліцензії до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження ДПС України від 20.02.2023 №46-р/л.

Так, суд першої інстанції встановив, що на момент зупинки товариство мало договірні зобов`язання по поставці спирту з ТОВ «Національна горілчана компанія» (договір від 29.12.2022 №29), які позивач припинив виконувати в зв`язку з зупинкою виробництва. Припинення виконання договірних зобов`язань потягло за собою порушення виробничих планів контрагентів та відповідальність підприємства за умовам договору (за порушення строків поставки спирту спиртзавод сплачує на користь покупця неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого об`єму спирту, яка за 5 місяців 2023 року склала 3,3 млн грн).

Також у зв`язку з зупинкою підприємства та відсутністю фінансових надходжень частина працівників заводу змушена піти у відпустку без збереження заробітної плати, а для працюючих працівників відсутні кошти для виплати заробітної плати.

Якщо, до зупинки підприємства податки із заробітної плати до фондів складали орієнтовно 299 230 грн на місяць, то за червень вони становлять 48 233 грн, при цьому зменшення надходжень до бюджету за 5 місяців простою становить в межах 1 млн 254 тис грн, що підтверджується зводами відрахувань у фонди, зводами нарахувань і утримань по організації та картками рахунку 642, рахунку 6411 та рахунку 651.

Крім того, у зв`язку з терміновою зупинкою підприємства неможливо було завершити технологічний цикл, а отже, залишилася велика кількість подрібненого та розвареного зерна, яке на умовах післяоплати надали ряд фермерських господарств та комерційних структур, які подають претензії з вимогою здійснити оплату за поставлене зерно, але кошти для цього відсутні, оскільки продукція з нього не вироблена. Загальна сума заборгованості за зерно, яке перебуває у незавершеному виробництві, складає 4 млн 278 тис грн, що підтверджується вимогами про сплату боргу від 31.05.2023, від 28.06.2023 та довідкою про кредиторську заборгованість за зерно.

Також слід зазначити що ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» за місяць виробляє в середньому 80 тис.дал спирту етилового. Акцизний податок на спирт складає 133,31 грн за 1 літр 100-відсоткового спирту. Таким чином, якби підприємство не мало 5 місяців простою, воно могло б виробити 400 тис.дал спирту, сплативши до бюджету акцизного податку на 533 млн 240 тис грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції оцінив той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача.

За наведеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21.

Щодо посилання апелянта на те, що фактично суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі констатував протиправність оскаржуваного розпорядження, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки зупинення дії оспорюваного розпорядження не означає визнання судом його протиправності, яка може бути встановлена виключно за результатами розгляду позову, а лише надає можливість суб`єкту господарювання без ускладнень здійснювати свою діяльність на час судового розгляду справи, предметом якої є підтвердження/спростування правомірності відповідного акта індивідуальної дії.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24, анулювання ліцензії має наслідком зупинення господарської діяльності Позивача, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача у вигляді зупинення господарської діяльності. Крім того, вказана обставина може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, в зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас скаржник безпідставно посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, оскільки ці висновки зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 Верховний Суд звернув увагу, що позивач як на підставу вжиття заходів забезпечення позову покликався на очевидну протиправність оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, проте судами не наведено жодних обставин, які б свідчили про очевидність протиправності оскарженого наказу; не досліджено і не надано оцінки тим доказам очевидної протиправності, на які покликався позивач у заяві про забезпечення позову та які не знайшли відображення у судових рішеннях.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, на яку також посилається апелянт, висловлено те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Роблячи висновок у цій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони голові суду видавати накази щодо припинення трудових відносин, суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Додатково колегія суддів вважає зазначити, що у цій справі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 20.02.2023 №46-р/л про анулювання ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026 ТОВ «Червонослобідський спиртзавод».

Зобов`язано Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013 та поновити у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Червонослобідський спиртзавод» ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого №990117202100013, терміном дії з 08.10.2021 до 08.10.2026.

Ухвалою Верховного суду від 03 грудня 2025 року 03 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Згідно частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року набрало законної сили 29 жовтня 2025 року.

Водночас оскаржуваною ухвалою суду від 25 липня 2023 року зупинено дію розпорядження ДПС України від 20.02.2023 №46-р/л до набрання законної сили рішенням суду, що свідчить про закінчення строку дії ухвали про забезпечення позову.

Однак, станом на момент винесення ухвали про часткове забезпечення позову та подачі апеляційної скраги на ухвалу суду від 25.07.2023 існували підстави для забезпечення позову частково, про що судом апеляційної інстанції зазначено вище.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ДПС України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову - без змін.

Керуючись статтями 150, 151, 241, 242, 254, 308, 311, 315, 316, 321, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі №320/24133/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

М.І.Кобаль