Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №640/3557/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3557/22 Головуючий у І інстанції - Дудін С.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626 та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626 та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі № 640/30874/20 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 № 676 та встановило його в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Проте, стаж роботи Позивачки, який дає судді право на відставку становить 22 роки 8 місяців і 18 днів, а тому щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись їй саме в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, Відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 54% до 50%, не врахувавши до стажу роботи, який дає судді право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 6 місяців 1 день).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

28 березня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/3557/22.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року прийнято адміністративну справу № 640/3557/20 до провадження; повідомлено Сторін, що адміністративна справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626, починаючи з 19.02.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована також тим, що зарахування до суддівського стажу спірного періоду з метою обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не передбачено.

Відзиву Позивачки на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 27 червня 1996 року № 482/96 призначено на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21 червня 2001 року № 2576-III ОСОБА_1 обрано на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва безстроково.

Указом Президента України «Про переведення суддів місцевих судів міста Києва» від 28 жовтня 2001 року № 104//2001 Позивачку переведено на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 11 жовтня 2016 року.

02 травня 2018 року Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про перерахування розміру щомісячного грошового утримання з 80% до 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження розміру грошового утримання, починаючи з жовтня 2016 року, оскільки при призначенні такого грошового утримання їй не було зараховано до стажу роботи, половину періоду навчання в університеті.

Листом від 07 червня 2018 року № 15158/02/Л-381 Відповідачем повідомлено Позивачку про те, що стаж на посаді судді становить 20 років, тому розмір щомісячного довічного грошового утримання з 11 жовтня 2016 року складає 80%, у зв`язку з чим відсутні підстави для перерахунку.

Вважаючи протиправною відмову Відповідача в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, періоду навчання в університеті, Позивачка звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у справі № 826/8932/18, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07 червня 2018 року в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст. 137 п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 11 грудня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.

У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 29 вересня 2020 року Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27 липня 2020 року № 676 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 01 жовтня 2020 року № 2600-0309-8/139178 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило Позивачку про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки після 18.02.2020 розміри складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не змінилися.

Не погоджуючись із вказаними діями Відповідача, Позивачка звернулась з адміністративним позовом до адміністративного суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі № 640/30874/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою ОСОБА_1 від 29.09.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 № 676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

07 жовтня 2021 року Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27 липня 2020 року № 676.

Так, у вказаній заяві Позивачка зазначила про необхідність врахування до стажу роботи, який дає судді право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Листом від 04 листопада 2021 року № 29337-29811/1-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило Позивачку, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі № 640/30874/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 № 676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Відповідач зазначив, що перерахунок згідно рішення суду проведено згідно з ч. 3 ст. 142 Закону України «Про статус суддів», якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року становить 59 118,75 грн.

Виплату розміру пенсії за рішенням суду розпочато з жовтня 2021 року.

Не погоджуючись із вказаними діями Відповідача, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не враховано при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 6 місяців 1 день.

За таких обставин суд вважав за необхідне визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626, починаючи з 19.02.2020.

Крім того, враховуючи, що Відповідач безпідставно відмовив Позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 626, починаючи з 19.02.2020.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

На підставі вищевикладеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справах № 713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/5168/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 420/1234/19, від 28 серпня 2023 року у справі № 360/6255/21.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На час призначення Позивачці щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VII).

Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Абзацом другим статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/1995 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що ОСОБА_1 вперше обрано на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва 27 червня 1996 року, тобто після прийняття Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 та до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, які в сукупності діяли 16 років. Ці нормативно-правові акти тривалий час давали Позивачці право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, зокрема половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Судова практика Верховного Суду в частині застосування статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/1995 та пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 щодо обрахунку стажу, що дає право на відставку судді, та щодо перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання як до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше до набрання чинності цими нормативно-правовими актами, так і до відставки суддів, які були призначені (обрані) суддями вперше під час дії зазначених нормативно-правових актів, є сталою (постанови Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 22 жовтня 2020 року у справі № 420/1234/19, від 23 грудня 2021 у справі № 686/16953/17).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

ОСОБА_1 у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчалася за денною формою в Київському університеті імені Тараса Шевченка, що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 та копією її трудової книжки (а.с. 33, 48).

Отже, до стажу роботи Позивачки, що враховується при призначенні та обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню 2 роки 6 місяців 1 день - половина строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі за денною формою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не враховано при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 6 місяців 1 день, з чим погоджується і колегія суддів.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ід 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачці здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди.

Як було зазначено вище, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачка має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 676, з чим погоджується і колегія суддів.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 360/6255/21.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції встановивши, що Позивачці Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві видано довідку № 676 (а.с. 15), помилково в резолютивній частині вказав номер вказаної довідки № 626, замість № 676.

Також, задовольняючи адміністративний позов в частині зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27.07.2020 № 676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, помилково вказав Відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, замість вірного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року, виклавши абзаци другий, третій резолютивної частини рішення у такій редакції: « 2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27 липня 2020 року № 676, починаючи з 19 лютого 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27 липня 2020 року № 676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.».

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в резолютивній частині, в іншій частині судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - змінити виклавши другий, третій абзаци резолютивної частині в такій редакції:

« 2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27 липня 2020 року № 676, починаючи з 19 лютого 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві від 27 липня 2020 року № 676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.».

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

Є.І. Мєзєнцев