Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №580/6254/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6254/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №232050002863 від 16.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ: 21318350) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 31.05.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, оскільки досягнув необхідного віку та має необхідний стаж роботи, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено в призначенні пенсії №232050002863 від 16.05.2025. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що належить скасуванню, тому звернувся до суду за захистом свого майнового права.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.05.2025 №232050002863 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24.09.2024 із урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.08.2025, винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі; провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку ст. 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду.

Зокрема, апелянт вказує, що документами наявними в пенсійній справі підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав або працював у зоні посиленого радіологічного контролю 1 рік 8 місяців 3 дні, тобто менше 4 років. При цьому, зниження пенсійного віку для позивача можливе лише із розрахунку на 1 рік за 3 роки проживання за умови підтвердження 4 років проживання у зазначених зонах станом на 01.01.1993.

Посилання суду І інстанції на посвідчення постраждалого від ЧАЕС як єдиний та достатній документ, що підтверджує право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним, оскільки прямо суперечить вимогам Порядку № 22-1, відповідно до вимог якого обов`язковою умовою для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку є наявність довідки за Ф-122, яка підтверджується первинними документами та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Довідку за Ф-122 та підтверджуючих документів позивачем не надано.

Зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повторно розглянути заяву судом І інстанції проігноровано що до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: період навчання з 01.09.1987 по 20.05.1988, з 01.09.1990 по 26.06.1992, відповідно до довідки від 08.05.2025 №142, оскільки довідка не підтверджує проживання у с. Тальянки; період військової служби з 23.05.1988 по 25.05.1990, оскільки відсутня інформація про місце розташування військової частини.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого обласною державною адміністрацією позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю.

08.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву позивача, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення №232050002863 від 16.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 4 роки.

Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення та виплата пенсії особам потерпілим в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС регулюються двома законами України, а саме: Законом України "Про статус і соціальний захист, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 від 28.02.91 (далі - Закон №796) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Статтями 11 та 14 Закону №796 визначено статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, статтями 54, 55, 56 - порядок обчислення стажу та вік виходу на пенсію, розмір пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника.

Закон №1058 регулює порядок обчислення розмірів пенсій, їх виплату, строки призначення пенсії та порядок їх перерахунку.

Частиною 1 ст. 55 Закону №796 передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, з числа осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років передбачено право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Таким чином, в даному випадку, необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як для осіб, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю, є наявність двох підтверджених обставин, а саме факту проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 для можливості виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та проживання на такій території ще протягом 9 років для додаткового зменшення пенсійного віку ще на 3 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вищевказаних правових норм було зумовлено звернення ОСОБА_1 від 08.05.2025 у віці 54 років 11 місяці 8 днів до відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №232050002863 від 16.05.2025 року відмовлено у призначенні пенсії.

У рішенні зазначено про відсутність необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 35 років 4 місяці 16 днів.

До страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

Документами наявними в пенсійній справі підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав або працював у зоні посиленого радіологічного контролю 1 рік 8 місяців 3 дні, тобто менше 4 років.

До періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: період навчання з 01.09.1987 по 20.05.1988, з 01.09.1990 по 26.06.1992, відповідно до довідки від 08.05.2025 №142, оскільки довідка не підтверджує проживання у с. Тальянки; період військової служби з 23.05.1988 по 25.05.1990, оскільки відсутня інформація про місце розташування військової частини.

Матеріали справи свідчать, що спірним у даній справі є питання встановлення або спростування факту проживання чи праці у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Позивач документований посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), серії НОМЕР_2 , що видане 16 березня 1993 року.

Довідкою Виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 29 травня 2025 року №1338 підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 26 липня 2013 року по теперішній час, а також був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 30 червня 1992 року по 26 липня 2013 року.

Відповідно до Постанови КМУ від 23.07.1991 №106 м. Тальне, Черкаської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, категорія 4.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51).

Пунктом 6 Порядку № 51 передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Так, Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі № 404/5266/16-а (2-а/404/29/17), від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17 та інших виснував, що «…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».

У пункті 30 постанови від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також констатував, що Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначалось, що «… право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_2 , надає право позивачу на користування пільгами, встановленими Законом № 796, у тому числі на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Суд враховує, що означене посвідчення видавалося лише за умови, що станом на 1 січня 1993 року такий громадянин проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Відповідачем не надано суду доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а раніше присвоєний статус скасований.

Довідкою Виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 29 травня 2025 року №1338 підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю, який станом на 01 січня 1993 року становив не менше чотирьох років.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, із урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення.

Доводи апелянта щодо зарахування до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю періодів навчання та військової служби колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 не заявлено.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко