Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №129/496/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/496/26

Провадження по справі № 2-о/129/57/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Швидкого О.В.

розглянувши без учасників справи та їх представників в місті Гайсині справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Гайсинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністрства юстиції України, про встановлення факту смерті,

Установив:

11.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заява мотивована тим, що його сестра ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м.Луганськ Луганської області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ встановленої форми про смерть, на підставі якого органом державної реєстрації актів цивільного стану проводиться державна реєстрація смерті. Вказана обставина унеможливлює оформлення заявником спадщини, тому він звернулася до суду з цією заявою.

Заявник в судове засідання не з`явився, письмово заявлені вимоги підтримав повністю, просив справу розглянути у його відсутність.

Представник заінтересованої особи Гайсинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українив судове засідання не з`явилася, письмово просив справу розглянути без неї.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.07.2025р., відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.10).

Паспортом громадянки України серії НОМЕР_2 від 12.12.2006р., виданим на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-12).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05.12.2025р., за яким ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.13).

Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 10.02.2026р., відповідно до якого 06.05.2011р. одружились ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.14).

На час подачі заяви заявником м. Луганськ входить до переліку територій України, які окуповані російською федерацією внаслідок військової агресії останньої відносно держави Україна. Такий перелік окупованих населених пунктів визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004, який постійно оновлюється.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Так, п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів громадянського стану передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) (Страсбург, 10 травня 2001 року заява №25781/94), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. У справі Намібії так званого «намібійського винятку» зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема недійсність не може бути заснована до таких документів як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справ на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Згідно із ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі викладеного вище, враховуючи обставини справи, зумовлені фактичним настанням смерті особи на тимчасово окупованій території України, відсутністю у заявника лікарського свідоцтва про смерть, встановленої діючим законодавством України форми, та неможливістю проведення державної реєстрації смерті особи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заяви щодо встановлення факту смерті особи, оскільки реєстрація її смерті не можлива без відповідного рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 в м. Луганськ Луганської області.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.81, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

Вирішив:

Заяву задовільнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Брідок Теплицького району Вінницької області Україна, громадянки Українки, жительки АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: