Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №128/4328/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4328/25

ВИРОК

Іменем України

11 лютого 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2025 за № 12025025050000136, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Агрономічне, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта неповна середня, непрацюючого, раніше судимого Вінницьким міським судом Вінницької області вироком від 10.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, без мети збуту, діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог статей 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 10.09.2025, перебуваючи неподалік зупинки громадського транспорту «Барське шосе», розташованої навпроти Західного автовокзалу у м. Вінниця, знайшов на трамвайних коліях полімерний пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору. Оглянувши вищевказаний полімерний пакет та зрозумівши, що всередині знаходяться заборонені психотропні речовини, ОСОБА_4 вирішив залишити знайдене собі для власного вживання та помістив його до нагрудної сумки, тим самим незаконно придбав психотропну речовину. У подальшому ОСОБА_4 , привласнивши знайдений ним полімерний пакет із психотропною речовиною та помістивши його до своєї нагрудної сумки, впродовж певного часу, тобто до моменту виявлення кримінального правопорушення, незаконно його зберігав, після чого неподалік магазину «Родинний затишок», розташованого за адресою: с. Якушинці, вул. Богдана Хмельницького, 2а, Вінницького району Вінницької області, був зупинений оперативними працівниками відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області. У подальшому в ході огляду місця події, проведеного 10.09.2025 у період часу з 17 год 23 хв до 17 год 28 хв, ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області із нагрудної сумки, поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору. Згідно з висновком експерта, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі психотропну речовину – амфетамін, який відноситься до психотропної речовини, обіг якої обмежено, маса амфетаміну становить 0,4260 г.

У судовому засіданні 11.02.2026 обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Суду надав показання, що коли він ішов влаштовуватися на роботу, побачив на землі замотаний ізолентою пакет, розмотавши його, побачив порошкоподібну речовину, після чого поклав пакет у сумку і пішов далі. Оскільки такі речовини він раніше вживав, тому одразу зрозумів, що у пакеті психотропна речовина. Пізніше його зупинили працівники поліції, на їхнє запитання, чи є у нього заборонені речовини, добровільно видав раніше знайдений пакет із психотропною речовиною. Розуміє, що порушив закон. Штраф за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 він частково сплатив, а саме: у розмірі 5 000 грн, 12 000 грн йому було розстрочено судом, але жодного платежу він ще не вносив, бо не працював. На даний час він працює неофіційно і має можливість сплатити штраф. Тому просить призначити покарання у виді штрафу.

Прокурор під час судових дебатів просила визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 виконувати самостійно. Також зазначила, що призначення покарання у виді штрафу є неможливим, оскільки попередній штраф ОСОБА_4 не сплачено. Просила вирішити питання щодо витрат на залучення експертів, а також щодо речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судових дебатів просив дати йому шанс виправитися та не позбавляти його волі, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину, щиро розкаюється, він усе зрозумів, зобов`язується сплатити штраф.

Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, речових доказів та процесуальних витрат. Водночас судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їхніх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Водночас суд також враховує, що відповідно до частин першої-другої статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_5 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; не працює; одружений; раніше судимий за ч. 1 ст. 309 КК України.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Прокурор під час судових дебатів просила призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі, покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 виконувати самостійно. Обвинувачений ОСОБА_4 просив призначити покарання у виді штрафу, який він зобов`язується сплатити.

У даному випадку суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, погодився із установленими досудовим розслідуванням обставинами, щиро розкаявся; кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_4 , майнова шкода не завдана, потерпілих у кримінальному провадженні немає. На думку суду, обвинувачений ОСОБА_5 не становить загрози для суспільства.

Згідно з поданою ОСОБА_5 заявою, останній просить суд надати йому шанс виправитися та не позбавляти його волі, він визнає свою вину і хоче виправитися, одружений та має сина, за місцем проживання він є заступником голови масиву і займається розвитком інфраструктури.

Посилання прокурора на те, що призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу є неможливим, оскільки ним не сплачено штраф за попереднім вироком, на думку суду, за відсутності інших об`єктивних факторів, не може бути єдиною та достатньою підставою вважати, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства.

За вказаних обставин, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, суд вважає, що ОСОБА_4 не представляє підвищену суспільну небезпеку, його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що суд вважає достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 обрати йому міру покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення. У даному випадку таке покарання як штраф повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання з тих, які передбачені за вчинене кримінальне правопорушення.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Установлено, що Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 10.12.2024 ОСОБА_4 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначив покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Також установлено, що ОСОБА_4 на момент ухвалення даного вироку не відбув покарання у виді штрафу за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024.

На день ухвалення даного вироку невідбута ОСОБА_4 частина покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 складає приблизно 706 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 000,00 грн.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку частини першої статті 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, серед іншого, треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Враховуючи викладене, на підставі частини першої статті 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою слідчого судді від 19.09.2025 наклав арешт на речові докази, який слід скасувати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

З обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженнів сумі 3 565,60 грн (висновок експерта №СЕ-19/102-25/20000-НЗПРАП від 15.09.2025).

Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не застосовувались.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись статтями 349, 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

На підставі частини першої статті 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 45 900 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп.

Арешт, накладений Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалою слідчого судді від 19.09.2025 на майно, а саме: полімерний пакет із порошкоподібною речовиною білого кольору, який було вилучено та поміщено до спец. пакету НПУ №CRI1249628, – скасувати.

Речовий доказ: порошкоподібна речовина білого кольору, яку було вилучено у ОСОБА_4 та поміщено до спец. пакету НПУ №CRI1249628, що знаходяться у камері схову речових доказів відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, – знищити.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні в сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ