Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №537/7032/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/57/2026

Справа № 537/7032/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження за № 12025175530000205 від 24 серпня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Кам`яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянки України, яка має середню-спеціальну освіту, заміжня, не працює, має на утриманні малолітніх дітей 2011 та 2012 р.н., зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Лебедин Сумської області, громадянки України, яка має середню освіту, заміжня, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.1 ст. 126 КК України,

установив:

23.08.2025 приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебувала поряд із приміщенням «Укрпошти», розташованим по вул. Республіканській, буд. 95 в Крюківському районі м. Кременчук, де в цей час знаходилася малолітня ОСОБА_10 .

У ході спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_10 щодо конфлікту, який напередодні відбувся між її донькою ОСОБА_11 та групою осіб, серед яких також була і ОСОБА_10 , у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись фізичною перевагою над потерпілою, яка через свій вік не могла чинити їй активний супротив ОСОБА_6 нанесла один удар кулаком правої руки в область лівого ока ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала спиною на землю, після чого ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_10 і нанесла один удар кулаком правої руки в область губ, один удар долонею лівої руки по обличчю з правої сторони, та не менше чотирьох ударів ногами по лівому стегну.

Тим самим, внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , малолітній потерпілій ОСОБА_10 , відповідно до висновку експерта № 1058 від 25.08.2025 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів зі сторони слизової оболонки верхньої та нижньої губи зліва; синців на нижній повіці лівого ока, в лицевій ділянці зліва, та синці по зовнішній поверхні лівого стегна, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Окрім того, 23.08.2025 приблизно о 20 год. 15 хв. ОСОБА_6 перебувала разом із ОСОБА_7 поряд із приміщенням «Укрпошти», яке розташоване по вул. Республіканській, буд. 95 в Крюківському районі м. Кременчука, де в цей час знаходилася малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У ході спілкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з малолітньою ОСОБА_10 щодо конфлікту, який напередодні відбувся між ОСОБА_11 та групою осіб, серед яких також була і ОСОБА_10 , у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення волі малолітньої ОСОБА_10 , поєднаний із заподіянням їй фізичних страждань, без попередньої змови.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне позбавлення волі людини, а саме малолітньої ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , діючи умисно, групою осіб з ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у порушення вимог статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість; кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, свободу пересування, з метою створення перепон для вільного пересування, схопила малолітню ОСОБА_10 за волосся та без її добровільної згоди із застосуванням сили заштовхала її до легкового автомобіля ВАЗ 21013, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованого поряд із буд. 95 по вул.Республіканській, м. Кременчука, під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Вказаними діями ОСОБА_7 обмежила вільне пересування

ОСОБА_10 , а ОСОБА_6 , сидячи поруч у вказаному автомобілі з потерпілою, забрала мобільний телефон останньої та стала висловлювати в її адресу погрози застосування насильства, не даючи можливості залишити салон автомобіля, а також повідомити своїм родичам, про її місце перебування.

У подальшому ОСОБА_12 на автомобілі ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 ,

в салоні якого перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які незаконного утримували малолітню ОСОБА_10 , за вказівкою ОСОБА_7 поїхав за адресою мешкання ОСОБА_13 , а саме до будинку буд. АДРЕСА_3 .

23.08.2025 приблизно о 20:20 год знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_6 , із застосуванням сили, тримаючи малолітню ОСОБА_10 за волосся, тим самим завдаючи останній фізичних страждань, у вигляді сильного фізичного болю, витягнула її із автомобіля та спільно з ОСОБА_6 направились за адресою мешкання ОСОБА_13 , а саме до квартири АДРЕСА_4 .

Перебуваючи на третьому поверсі вказаного будинку, ОСОБА_7 , під час спілкування ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , продовжувала незаконно утримувати малолітню ОСОБА_10 біля себе, тримаючи її силою за волосся, тим самим завдаючи останній фізичних страждань, у вигляді сильного фізичного болю, та не реагуючи на прохання ОСОБА_14 відпустити малолітню ОСОБА_10 ..

Після завершення спілкування з ОСОБА_14 , ОСОБА_6 діючи спільно з ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу щодо незаконного позбавлення волі малолітньої ОСОБА_10 , утримуючи останню силою за волосся повела її на вулицю і без добровільної згоди заштовхала до легкового автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , який знаходився біля буд. 15 Б по вул. Шкільній м. Кременчук, чим обмежила її вільне пересування, куди також сіли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після чого вони приїхали до буд. АДРЕСА_5 , де мешкає ОСОБА_10

23.08.2025 приблизно о 21:00 год ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходячись біля будинку № 146 по вул. Республіканській м. Кременчука, побачивши працівників поліції відпустили малолітню ОСОБА_10 .

У результаті вищевказаних неправомірних дій ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_10 була позбавлена можливості за своєю волею обирати вільне місце знаходження, пересування, що призвело до приниження її честі та гідності.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч.2 ст.146 КК України, тобто незаконне позбавлення волі, вчинене щодо малолітнього, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, без попередньої змови групою осіб.

23.08.2025 приблизно о 20 год. 15 хв. ОСОБА_7 перебувала разом із ОСОБА_6 поряд із приміщенням «Укрпошти», яке розташоване по вул. Республіканській, буд. 95 в Крюківському районі м. Кременчука, де в цей час знаходилася малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У ході спілкування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з малолітньою ОСОБА_10 щодо конфлікту, який напередодні відбувся між ОСОБА_11 та групою осіб, серед яких також була і ОСОБА_10 , у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення волі малолітньої ОСОБА_10 , поєднаний із заподіянням їй фізичних страждань, без попередньої змови.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне позбавлення волі людини, а саме малолітньої ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , діючи умисно, групою осіб з ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у порушення вимог статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість; кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, свободу пересування, з метою створення перепон для вільного пересування, схопила малолітню ОСОБА_10 за волосся та без її добровільної згоди із застосуванням сили заштовхала її до легкового автомобіля ВАЗ 21013, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованого поряд із буд. 95 по вул. Республіканській, м. Кременчука, під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

Вказаними діями ОСОБА_7 обмежила вільне пересування ОСОБА_10 , а ОСОБА_6 , сидячи поруч у вказаному автомобілі з потерпілою, забрала мобільний телефон останньої та стала висловлювати в її адресу погрози застосування насильства, не даючи можливості залишити салон автомобіля, а також повідомити своїм родичам, про її місце перебування.

У подальшому ОСОБА_12 на автомобілі ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 ,

в салоні якого перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які незаконного утримували малолітню ОСОБА_10 , за вказівкою ОСОБА_7 поїхав за адресою мешкання ОСОБА_13 , а саме до будинку буд. АДРЕСА_3 .

23.08.2025 приблизно о 20:20 год знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_6 , із застосуванням сили, тримаючи малолітню ОСОБА_10 за волосся, тим самим завдаючи останній фізичних страждань, у вигляді сильного фізичного болю, витягнула її із автомобіля та спільно з ОСОБА_6 направились за адресою мешкання ОСОБА_13 , а саме до квартири АДРЕСА_4 .

Перебуваючи на третьому поверсі вказаного будинку, ОСОБА_7 , під час спілкування ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , продовжувала незаконно утримувати малолітню ОСОБА_10 біля себе, тримаючи її силою за волосся, тим самим завдаючи останній фізичних страждань, у вигляді сильного фізичного болю, та не реагуючи на прохання ОСОБА_14 відпустити малолітню ОСОБА_10 .

Після завершення спілкування з ОСОБА_14 , ОСОБА_6 діючи спільно з ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу щодо незаконного позбавлення волі малолітньої ОСОБА_10 , утримуючи останню силою за волосся повела її на вулицю і без добровільної згоди заштовхала до легкового автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , який знаходився біля буд. АДРЕСА_3 , чим обмежила її вільне пересування, куди також сіли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після чого вони приїхали до буд.

АДРЕСА_5 , де мешкає ОСОБА_10

23.08.2025 приблизно о 21:00 год ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходячись біля будинку № 146 повул. Республіканській м. Кременчука, побачивши працівників поліції відпустили малолітню ОСОБА_10 .

У результаті вищевказаних неправомірних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_10 була позбавлена можливості за своєю волею обирати вільне місце знаходження, пересування, що призвело до приниження її честі та гідності.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч.2 ст.146 КК України, тобто незаконне позбавленні волі, вчинене щодо малолітнього, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, без попередньої змови групою осіб.

Окрім того, 23.08.2025 близько 20:25 години, ОСОБА_7 перебувала в коридорі поряд із квартирою АДРЕСА_4 , де в цей час знаходилася малолітня ОСОБА_10 .

В ході спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_10 з приводу конфлікту, який стався до цього між її онукою ОСОБА_11 та її товаришами, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на завдання фізичного болю ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, користуючись тим, що в силу свого віку потерпіла не могла чинити опір, ОСОБА_7 перебуваючи в коридорі поряд із квартирою АДРЕСА_4 , поряд з малолітньою потерпілою ОСОБА_10 , яка перебувала у вертикальному положенні, завдала один удар кулаком правої рукою в область носу з правої сторони потерпілої, тим самим спричинила ОСОБА_10 фізичний біль.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, тобто умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

Обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю визнали свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, наведених в обвинувальному акті, не оспорювали фактичні обставини справи, зазначили про щире каяття у вчиненому, просили не карати їх суворо. Обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_7 не заперечували щодо обмеження обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи їх допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо їх особи.

Потерпіла ОСОБА_10 , законний представник потерпілої ОСОБА_16 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за їх відсутності, також зазначили, що просять визначити міру покарання обвинуваченим згідно чинного законодавства, цивільний позов заявляти не будуть. З урахуванням думки учасників кримінального провадження та переконавшись в тому, що за відсутності потерпілої та її законного представника можливо з`ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку про розгляд кримінального провадження без присутності потерпілої ОСОБА_10 , законного представника потерпілої ОСОБА_16 , із урахуванням того факту, що інтереси потерпілої особи у судовому засіданні представляє адвокат ОСОБА_5 .

Зважаючи на повне і беззаперечне визнання вини обвинуваченими, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачені правильно розуміють зміст обвинувачення, переконавшись у добровільності їх позиції, роз`яснивши обвинуваченим, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників процесу, які не заявляли заперечень проти розгляду справи із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, суд, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів справи, які характеризують їх особу. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_7 підтверджується їх особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

Суд дійшов висновку, що події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_17 , мали місце – 23 серпня 2025 року о 20:00 год. та 23 серпня 2025 року о 20:15 год. відповідно, ОСОБА_17 скоїла умисні дії, що виразилися у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та незаконному позбавленні волі, вчиненому щодо малолітнього, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, без попередньої змови групою осіб; вина обвинуваченої ОСОБА_17 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена повністю і її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України.

Окрім того, суд дійшов висновку, що події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , мали місце – 23 серпня 2025 року о 20:15 год. та 23 серпня 2025 року о 20:25 год. відповідно, ОСОБА_7 скоїла умисні дії, що виразилися у незаконному позбавленні волі, вчиненому щодо малолітнього, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, без попередньої змови групою осіб та умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень; вина обвинуваченої ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена повністю і її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 126 КК України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Вирішуючи питання, пов`язане з визначенням міри та виду покарання обвинуваченим, суд, враховуючи вимоги ст.65-68 КК України та реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги конкретні обставини справи, характер та ступінь тяжкості вчинених діянь, які відносяться до кримінальних проступків та нетяжких злочинів.

Суд також враховує особу обвинувачених, які мають постійне місце проживання, раніше не судимі, на диспансерному обліку в психоневрологічному диспансері та наркологічному диспансері не перебувають, ОСОБА_6 не працює, зареєстрована як безробітна у Кременчуцькій філії Полтавського ОЦЗ з 02.01.2026, має на утриманні малолітніх дітей 2011 та 2012 р.н., стан здоров`я дитини 2012 р.н., позитивно характеризувалася за місцем роботи, за місцем проживання скарг та заяв щодо обвинуваченої не надходило; стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_7 , яка не працює, здійснює догляд за особою з інвалідністю, за місцем проживання якої скарг та заяв щодо обвинуваченої не надходило.

Крім цього, судом береться до уваги відношення обвинувачених до вчиненого злочину, їх щире каяття та критичне ставлення до скоєного.

Обставинами, які в силу ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_17 , ОСОБА_7 є щире каяття.

Обставинами, які в силу ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_17 , ОСОБА_7 євчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості та обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особи обвинувачених, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , попередження нових злочинів, їм має бути призначене необхідне й достатнє покарання: ОСОБА_17 у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу та у межах санкції ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі; ОСОБА_7 у межах санкції ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі та у межах санкції ч.1 ст. 126 КК України у виді штрафу, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі.

При цьому, враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_17 , ОСОБА_7 повністю визнали вину у вчинені кримінальних правопорушень, щиро розкаялися у вчиненому,критично ставляться до скоєного, що свідчить про намір стати на шлях виправлення та перевиховання, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинувачених можливе без ізоляції їх від суспільства та вважає за необхідне звільнити останніх від відбування покарання з випробуванням, в порядку передбаченому ст.ст. 75, 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинувачених та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу відносно обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_7 не вбачається.

Керуючись статтями 373 – 375 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати винуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на неї під час іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати винуватою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч.1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання:

за ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на неї під час іспитового строку такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ - три відеозаписи на флеш носії Vibrand 16 Gb, – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, яка подається через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим, прокурору та надіслати потерпілій особі, законному представнику та представнику потерпілої.

Обвинуваченим роз`яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя : ОСОБА_1