Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №532/462/22 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/462/22

1-кп/532/18/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження № 22022170000000007 від 05.03.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-3 КК України, ч.1 ст. 436-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

07.04.2014 на території Донецької області створена та до цього часу діє терористична організація "Донецька народна республіка" (далі – ДНР), тобто стійке об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, метою якої є зміна меж території і державного кордону України.

Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.

Факт створення "ДНР" за підтримки та під контролем російської федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12 жовтня 2016 року. При цьому в Резолюції зазначено, що "ДНР" та всі її "установи" не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.

24.02.2022 близько 05 години ранку збройні сили російської федерації спільно з підрозділами незаконних збройних формувань так званих "ДНР" і "ЛНР" здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між російською федерацією (держава-агресор) та Україною.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 днів в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Громадянин України ОСОБА_3 , з метою обміну інформацією з необмеженим та невизначеним колом осіб, зареєстрував (точний час у ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено) у загальнодоступній та соціально-орієнтованій інтернет-мережі "Facebook" за електронною адресою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " електронну сторінку (аккаунт) під мережевим псевдонімом "Евгений Гарец".

ОСОБА_3 , маючи негативне ставлення до чинної влади в Україні та української держави у цілому, діючи умисно, усвідомлюючи всі вищеназвані обставини, розуміючи, що основною метою діяльності терористичної організації "ДНР" є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення "Донецька народна республіка" на території Донецької області, в порушення порядку, встановленого ст.ст. 2, 73 Конституції України, підтримуючи ідеї та мету створення терористичної організації ДНР, будучи колишнім жителем м. Маріуполь Донецької області, та маючи у вказаному місті широке коло знайомств та зв`язків, вирішив сприяти діяльності терористичної організації "ДНР" шляхом повідомлення представникам вказаної терористичної організації місця розташування вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони м. Маріуполь під час воєнного стану.

На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_3 03.03.2022 о 16 год. 47 хв., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із використанням належного йому на праві приватної власності мобільного телефону марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 та встановленим мобільним додатком "Lite (Facebook)" надіслав учаснику терористичної організації "ДНР" – т.зв. "Уповноваженому по правам людини в ДНР" ОСОБА_6 текстове повідомлення із зазначенням місць розташування у 17-му та 23-му житлових масивах м. Маріуполь вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони міста під час воєнного стану.

Таким чином, передавши учаснику терористичної організації "ДНР" Д. Морозовій інформацію про місця розташування вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, ОСОБА_3 сприяв діяльності не передбачених законом збройним формуванням терористичної організації "ДНР" на території Донецької області, яке у збройний спосіб протистоїть підрозділам Збройних сил України, залучених до проведення операції Об`єднаних сил на території Донецької області та відсічі збройної агресії російської федерації, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Відповідно до підпунктів а), б), в) пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" символікою комуністичного тоталітарного режиму є символіка, що включає: будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії", крім тих, що є чинними (діючими) прапорами або гербами країн світу; гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти; прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п`ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п`ятикутної зірки.

У період з жовтня 2021 року по теперішній час ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, направлений на поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму, реалізуючи його, не відмовляючись від нього, бажаючи довести його до кінця та досягнути злочинну мету, а також доведення цих матеріалів до відома усіх користувачів сайту "Facebook", усвідомлюючи, що зазначений сайт відвідується необмеженим колом осіб, у тому числі з числа громадян України, із використанням належного йому на праві приватної власності мобільного телефону марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 та встановленим мобільним додатком "Lite (Facebook)" розмістив на своїй сторінці символіку комуністичного тоталітарного режиму, а саме фрагмент гімну УРСР "Живи Украино, прекрасна и сильна, в ОСОБА_7 ти счастье нашла", а також прапори, символи, зображення та іншу атрибутику, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п`ятикутної зірки, плуга.

Зміст даних публікацій, був доведений до відома невизначеного кола осіб - користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі "Facebook", які відвідували електронну сторінку під мережевим псевдонімом " ОСОБА_8 ", а також шляхом автоматичного сповіщення усіх користувачів вказаної соціальної мережі, котрі додані до розділу "Друзі" вищеназваного аккаунту.

Таким чином, ОСОБА_3 , свідомо здійснив поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3 , ч.1 ст. 436-1КК України не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_9 є уповноваженою особою по правам людини "ДНР" і є його віртуальним другом у мережі "Facebook". До ОСОБА_10 він звертався лише один раз, приблизно в 20 числах лютого 2022 року, висловлюючи обурення з приводу подій, які він побачив на відеохостингу YouTube, а саме, відео, яке поширили військові ЗСУ, в якому вони виганяли людей з квартир; однак при цьому ОСОБА_3 вказував, що він звертався виключно з проханням про допомогу зв`язатися з його рідними, котрі перебували у Маріуполі і зв`язок з якими він втратив. Вказував, що на цьому відео він впізнав свій будинок в Маріуполі, де була його сім`я. У цьому письмовому зверненні до неї він повідомив про відсутність електроенергії, води, опалення, мобільного зв`язку та про протиправні дії осіб, які виклали це відео. Стверджував, що повідомлення, яке він писав цій особі частково не відповідає дійсності, оскільки містить дописи, яких він не писав, а саме слова "нацики" тощо. Повідомив, що йому відомо, що так звана Донецька народна республіка визнана терористичною організацією, однак вважає це несправедливим, бо 4 мільйони осіб Донбасу не можуть бути терористами, оскільки 97 відсотків жителів проголосували за автономне існування Донбасу в складі України, однак від прямого висловлення свого ставлення до "ДНР" у наданих суду поясненнях ухилявся.

Повідомив, що телефон, до того часу, як був вилучений працівниками правоохоронних органів був заблокований. Пізніше, на запитання адвоката, повідомив, що телефон був без пароля. Зазначив, що його сторінка у "Facebook" це його щоденник, доступ до його публікацій мають лише його друзі. На цій сторінці він публікував лише те, що вважав за необхідне зберегти, в тому числі те, що стосується його минулого та служби, тому якщо на його аккаунті дійсно є ця символіка, це не є злочином для власника сторінки, в притягнення його до кримінальної відповідальності за ці дії є порушенням його конституційного права на свободу слова і вираження думки.

Закон "Про декомунізацію" вважає неоднозначним та таким, що суперечить Конституції України.

Крім того, повідомив, що фактично був силоміць затриманий 4 березня 2022 року і проти його волі утримувався протягом доби в нелюдських умовах і зазнавав катувань. Працівники поліції відразу ж вилучили у нього телефон, згоди на його огляд він не давав. Вважає, що можливо вони і встановили на його телефоні пароль та відредагували повідомлення, яке він писав ОСОБА_11 .

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.258-3,ч.1 ст. 436-1 КК України підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Протоколом затримання ОСОБА_3 05 березня 2022 року, під час якого було вилучено мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 (т.1 а.с.43-45).

Протоколом огляду від 05.03.2022 мобільного телефону Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 , в якому виявлено у мобільному додатку "Lite (Facebook)" у розділі "повідомлення" повідомлення, адресоване "Уповноваженому по правам людини в ДНР" ОСОБА_6 " із зазначенням місць розташування у 17-му та 23-му житлових масивах м. Маріуполь вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони міста під час воєнного стану, а також публікації, в яких виправдовуються дії російської федерації щодо вторгнення на територію України та виправдовується порушення росією територіальної цілісності України та існування так званих "ЛНР" та "ДНР", а також наявність повідомлень направлених до ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (т.1 а.с.153-156);

Протоколом огляду від 23.04.2022 мобільного телефону марки "Неффос" моделі ТР706А (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 , в якому виявлено у мобільному додатку "Lite (Facebook)" у розділі "повідомлення" детальний зміст повідомлень ОСОБА_3 до ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , з яких вбачається, що ОСОБА_3 надає відомості останнім про заняття представниками силових підрозділів України вогневих позицій у м. Маріуполь, із значенням місць розташування (а.с.172-175);

Протоколом огляду від 20.03.2022 Інтернет-ресурсу за адресою: http://ombudsman-dnr.ru, відповідно до якого було оглянуто сторінки уповноваженої з прав людини в так званій "Донецькій народній республіці", на якій на головній сторінці зображений напис "Уполномоченный по правам человека в Донецкой Народной Республике ОСОБА_6 " та її сторінку у соціальній мережі "Фейсбук", де також вказано займана нею посада (т.1 а.с.169-171);

Листом СБУ України в Полтавській області від 22.04.2023 № 5/1-119 з якого вбачається, що " ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Макіївка Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , є активним учасником незаконного збройного формування "днр", брала активну участь у протиправних діях, пов`язаних із проведенням незаконного референдуму в м. Донецьк у 2014 році та починаючи з 19 грудня 2014 року і по теперішній час обіймає посаду уповноваженого по правам людини незаконного збройного формування "днр" (т.1 а.с.232-235);

Листом СБУ України в Полтавській області від 22.04.2023 № 5/1-120, з якого вбачається, що "за наявною на той час оперативною інформацією на території житлових масивів у м. Маріуполь Донецької області щодо яких підозрюваний ОСОБА_3 надавав інформацію уповноваженому по правам людини незаконного збройного формування "днр" ОСОБА_14 (17 та 23 житлові масиви) частково перебували позиції військових формувань України та цивільні особи, за наявною інформацією вказана територія м. Маріуполь протягом березня-квітня 2022 року піддавалась обстрілам з важкої артилерії збройних формувань російської федерації та "днр" (т.1 а.с.236);

Протоколом огляду від 17.03.2022 та відеозаписом, доданим до нього, відповідно до якого оглянуто публікації у Телеграм-каналі " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", "Богдана Хмельницкого 6. Несколько дней назад", "23 мкр, видео за 12 и 14 марта", які розміщені 17.03.2022 та які підтверджують пошкодження 17 та 23 житлових масивів у м. Маріуполі внаслідок обстрілів зі сторони армії російської федерації (т.1 а.с.159-162);

Протоколом огляду від 19.03.2022 відповідно до якого оглянуто сторінки ОСОБА_13 у соціальних мережах "Вконтакте" "Однокласники", "Facebook" та у публікаціях зафіксовано (та відображено у скріншотах) його проросійські погляди та зайняття ним пропагандою сприяння збройній агресії російської федерації проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації територій України (т.1 а.с.163-168).

Допитаний у засіданні оперативний співробітник ОСОБА_15 повідомив суду про те, що ним була отримана первинна інформація щодо повідомлень ОСОБА_3 у "Facebook". ОСОБА_3 спілкувався з ними добровільно, він добровільно видав свій мобільний телефон, вказав ключ для розблокування телефону, оскільки останній був заблокований. Огляд здійснено до внесення відомостей до ЄРДР та огляд здійснено з дозволу ОСОБА_3 .. Доступ до додатка також було надано самим ОСОБА_3 , де було виявлено переписку з ОСОБА_16 . За результатами огляду складено акт огляду, який в свою чергу долучений до рапорту, на підставі якого слідчим розпочато досудове розслідування. Заперечив застосування до ОСОБА_3 будь-якого насильства чи впливу зі своєї сторони. ОСОБА_3 добровільно їхав з ним у м. Полтаву. Було затрачено досить багато часу на проїзд, в зв`язку з наявністю численних блокпостів на дорозі.

Допитаний у судовому засіданні слідчий ОСОБА_17 повідомив, що він у тому числі здійснював досудове розслідування цього кримінального провадження, та 05.03.2022 здійснював затримання ОСОБА_3 , та його особистий обшук, під час якого було вилучено мобільний телефон, який у подальшому ним був оглянутий. В ході огляду жодних змін до базових налаштувань телефону (дати, часу, додатків) ним не вносилося. Повідомив також про те, що на час огляду мобільного телефону на додатку "Lite (Facebook)" було встановлено графічний ключ для блокування доступу до додатку. Не пам`ятає яким саме чином дізнався про ключ розблокування. Категорично заперечив застосування до ОСОБА_3 будь-якого тиску зі своєї сторони.

Протоколом огляду від 23.04.2022 та додатком до нього, відповідно до якого встановлено наявність на особистій сторінці ОСОБА_3 в соціальній мережі "Facebook" публікацій, щодо підтримки та виправдання умисних дій держави-агресора російської федерації, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України, а також у власноруч зроблених публікаціях поширює на свою аудиторію символіку комуністичного, націонал - соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (т.1 а.с. 176-192).

Протоколом огляду від 16.03.2022 відповідно до якого оглянуто сторінки ОСОБА_3 у інших соціальних мережах, а саме "Вконтакте", "Однокласники", "Інстаграм" та "Фейсбук", відповідно до якого встановлено, що лише у соціальній мережі "Фейсбук" ОСОБА_3 здійснювалися публікацій, що виправдовують дії держави-агресора російської федерації та публікувалися зображення забороненої символіки Радянського союзу (т. 1 а.с.157-158).

Показаннями свідка ОСОБА_18 , який повідомив суд, що є односельцем ОСОБА_3 і від інших односельців чув, що ОСОБА_3 підтримує так звані "ДНР" і "ЛНР". ОСОБА_19 показував йому скріншоти публікацій ОСОБА_3 , в яких йшлося про те, що росія це хорошо, все буде добре, на сторінці в соцмережі малася радянська символіка, цитував російських політиків. Повідомив, що домоволодіння ОСОБА_3 знаходиться поряд з нафтобазою. Однак під час світломаскування, лише в домоволодінні ОСОБА_3 горіло світло.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що ОСОБА_3 є його сусідом, і після початку війни світло у ОСОБА_3 не виключалося попри оголошений режим світломаскування, через що ОСОБА_3 робили зауваження. Особисто він повідомляв про це представникам сільської ради. З цього питання до ОСОБА_3 приїздили представники тероборони, однак нічого не змінилося. У "Facebook" був підписаний на ОСОБА_3 (перебував у друзях), оскільки він раніше займався діяльністю сільського клуба. Вважав його проросійським, оскільки ОСОБА_3 почав публікувати дописи з антиукраїнськими та проросійськими наративами. Ці публікації ОСОБА_3 ним були скопійовані та він показав їх іншим людям, в тім числі і ОСОБА_18 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив суд, що з початком війни у домоволодінні ОСОБА_3 , в період маскування, під час комендантської години горіло світло. Коли йому робили зауваження, виключав, однак на наступний день все повторювалося. На його сторінці у "Фейсбуці" бачив, що ОСОБА_3 поширює російські заговори, що коли прийде росія, то все буде добре. Також на цій сторінці були символи СРСР, "ЛНР", "ДНР".

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що є односельцем ОСОБА_3 . З початком агресії росії ОСОБА_23 у "Facebook" поширював радянську символіку, стороннім людям повідомляв, що прийдуть руські і все буде добре. На своїй сторінці у "Facebook" ОСОБА_3 всі ці повідомлення розміщував. Про це він повідомив керівництво сільської ради, а вони – поліцію.

Та обставина, що ОСОБА_22 на час допиту судом відбуває покарання за вчинення кримінального правопорушення не робить його свідчення недостовірними, як на цьому наполягає сторона захисту, оскільки вони не є суперечливими, в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі і взаємодоповнюють їх.

Речовий доказ - мобільний телефон марки "Неффос" моделі "ТР706А", оглянутий судом в судовому засіданні, під час якого судом було встановлено, що оглянути вміст сторінки обвинуваченого ОСОБА_3 у "Facebook" неможливо у зв`язку з автоматичним виходом із аккаунта. При цьому ОСОБА_3 наполягав, що пароля для входу в аккаунт не існує, хоча вказане і суперечить загальновідомим Правилам і умовам користування мобільним додатком "Facebook".

Суд зауважує, що ОСОБА_3 не заперечував наявність у нього сторінки у мережі "Facebook" та прямо описував деякі з публікацій, які зафіксовані у згаданих вище протоколах огляду.

Судом встановлено, що відображені у протоколах огляду та згадані ОСОБА_3 у судовому засіданні публікації є однорідними, а дані про їх публікації, що зафіксовані на скриншотах, свідчать про систематичність та неодночасність їх розміщення.

Також суд зауважує, що ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні, що здійснював листування з ОСОБА_16 , хоча і вказував інші причини спілкування.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 419/2586/18 (провадження № 51-5527км19), повідомлення інформації про місце дислокації та маршрути переміщення військової техніки сил АТО та Збройних Сил України представнику терористичної організації "ЛНР/ДНР" підлягає кваліфікації як сприяння діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 КК).

Так, згідно зі статтею 6 КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.

За ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" було визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

На підставі ст. 1, 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", який набув чинності 24 лютого 2018 року, було визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, в тому числі, сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей. При цьому тимчасова окупація Російською Федерацією вказаних територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Поняття терористичної організації визначено Законом України "Про боротьбу з тероризмом", де зазначено, що це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Також за Законом України "Про боротьбу з тероризмом" терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

При цьому згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" терористичний акт є злочинним діянням у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості.

При цьому терористична організації, на відміну від терористичної групи, створюється для здійснення терористичної діяльності на постійній основі на невизначений проміжок часу.

Суд зазначає, що згідно із Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) "Визначення агресії", прийнятої 14 грудня 1974 року, агресивна війна - це протиправне діяння, що виражається у прямому чи опосередкованому застосуванні збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.

При цьому суд бере до уваги те, що ознаки діяльності "ДНР" як терористичної організації підтверджуються зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року; заявою Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян", схваленою постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2015 року; заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року, в яких "ДНР" визначено терористичною організацією.

В листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2016 року № 9 225/0/4 16, зазначено, що на підставі аналізу положень Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та ст.ст.258, 258-3 КК України, як вчинення окремого терористичного акту, так і діяльність терористичної організації здійснюються із метою, визначеною у ст. 258 КК, відсутність якої унеможливлює віднесення певної діяльності до терористичної, внаслідок чого встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" ознак певної організації та відповідної мети її діяльності є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. Однак таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів, тому існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК не вимагається, оскільки ст. 24 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", що передбачає рішення суду про визнання організації терористичною, не визначає обов`язкові ознаки терористичної організації, а лише передбачає один із правових наслідків визнання такої організації терористичною шляхом її ліквідації.

Крім цього встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак повної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постанові від 05 липня 2018 року по справі № 225/6151/15-к, від 03 жовтня 2018 року по справі №326/195/16-к, від 22 листопада 2018 року по справі №477/233/16-к.

На підставі переліченого суд встановив, що ОСОБА_3 як громадянин України, який є повнолітньою, дієздатною людиною, цілком усвідомлював, що "ДНР" є стійким об`єднанням групи осіб (більше трьох) з розподілом функцій та встановленням правил їх поведінки, яке діє на території України незаконно, а її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовців Збройних Сил України, задіяними у проведенні АТО та ООС.

Такі ознаки в сукупності є загальновідомими та, на думку суду дають об`єктивні підстави вважати "ДНР" терористичною організацією у межах правої кваліфікації дій ОСОБА_3 , які передбачені диспозицією ч.1 ст.258-3 КК України.

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_3 був достеменно обізнаний про участь ОСОБА_24 у діяльності "ДНР" на посаді т.зв. "уповноваженої з прав людини", що підтверджено поясненнями ОСОБА_3 про мету спілкування з нею – пошук рідних за версією обвинуваченого.

При цьому, для кваліфікації дій за ч.1 ст. 258-3 КК України не вимагається обов`язкової участі у терористичній організації чи здійснення дій виключно у виді вербування чи закликів, що спростовує позицію захисту про те, що дії ОСОБА_3 хибно кваліфіковані за цією нормою, оскільки він нікого не вербував і в "ДНР" участі не брав.

Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України є доведеною.

У судовому засіданні також повністю доведено факт публічного поширення та використання обвинуваченим у соціальній мережі "Facebook", символіки комуністичного тоталітарного режиму, а саме державні прапори СРСР, УРСР із зображеними на них серпом, молотом, перехрещеними між собою та п`ятикутною зіркою над ними. Вказані дії були вчинені обвинуваченим за допомогою належного йому мобільного телефону та програмного застосунку, що не заперечує і сам обвинувачений, який вважає цинічним та незаконним Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Суд зауважує, що злочин, передбачений ч.1 ст. 436-1 КК України, полягає у виготовленні, поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічному виконанні гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", та для кваліфікації дій за цією нормою не потребується настання будь-яких наслідків.

Твердження обвинуваченого про необхідність наявності дозволу слідчого судді для проведення огляду сторінки у соціальній мережі не відповідають положенням КПК України. Вказана сторінка є публічно доступною широкому колу осіб, а фіксація її вмісту шляхом проведення огляду не передбачає втручання в захищені законом права та свободи людини і не потребує дозволу слідчого судді.

Висновок про наявність/відсутність складів злочинів, передбачених нормами статей Розділу I Особливої частини Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року в редакції від 23.04.2022 та Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 в редакції від 01.01.2020 суд визнає недопустимим доказом, оскільки він отриманий не в порядку, встановленому КПК. Даний доказ не є речовим доказом, документом, висновком експерта чи спеціаліста. В судовому засіданні не встановлено, чи залучена особа, яка його склала як спеціаліст у кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про те, що у цьому випадку слід врахувати правові позиції Верховного Суду Касаційного кримінального Суду викладені зокрема в постанові від 29 листопада 2023 року справа № 595/359/21(провадження 51-5402 км 23), а також у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 639/1077/23 про те, що соціальна мережа "Facebook" діє в інтернет-просторі й інформація на сторінках її користувачів, якщо власник сторінки не обмежив доступ до неї, є загальнодоступною, відтак ця соціальна мережа є засобом, за допомогою якого так інформація поширюється серед необмеженого (невизначеного) кола осіб, а в даній справі органом досудового розслідування за 4-ри роки не доведено, що сторінка ОСОБА_3 під мережевим псевдонімом " ОСОБА_8 " у мережі "Facebook" була загальнодоступною, тобто такою, інформація, наявна на сторінці поширювалася серед необмеженого (невизначеного) кола осіб, тобто, стороною обвинувачення не доведено складу та події злочину передбаченого ст. 436-1 КК України, суд звертає увагу на таке.

Дійсно, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 28.10.2025 у справі № 639/1077/23 (провадження № 51-184км25) зазначено, що якщо власник сторінки в мережі "Facebook" не обмежив доступ до неї, то інформація на цій сторінці є загальнодоступною для необмеженого кола осіб, тому поширення користувачем на цій сторінці дописів із символікою комуністичного тоталітарного режиму може утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-1 КК України ("Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації"), разом з тим, у цьому випадку ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-1 КК України, яка не передбачає обов`язкової ознаки злочину - використання засобів масової інформації.

Разом з тим, з протоколів огляду не вбачається виявлення будь-яких відомостей, які б свідчили про обмеження ОСОБА_3 доступу до його сторінки в мережі, а тому її слід вважати загальнодоступною для необмеженого кола осіб.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи сторони захисту, що використання розміщених обвинуваченим зображень не заборонене, оскільки вичерпний перелік випадків, коли розміщення відповідних публікацій не утворює склад злочину, становить виключення, передбачене п.п. 4, 9 ч. 2 ст. 4 Закону №317-VIII, а саме: якщо символіка є твором мистецтва, створеним до набрання чинності цим Законом, або реконструкцією історичних подій.

Обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК України), по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Визначення того, чи є на зображенні символи СРСР, УРСР (УСРР) тощо, не потребує спеціальних знань, оскільки такі відомості є загальновідомими та загальнодоступними і відносяться до базового когнітивного рівня розумної повнолітньої дієздатної особи, та в цілому, така їхня ідентифікація не заперечувалася обвинуваченим.

Однак вирішення того, чи відноситься конкретне зображення до твору мистецтва виходить за межі питань права та потребує наявності спеціальних знань у сфері мистецтвознавства. Оскільки суд не володіє і не зобов`язаний володіти такими спеціальними знаннями, він позбавлений можливості встановити, чи належить до твору мистецтва або являється реконструкцією історичних подій зображення, розміщені обвинуваченим. Разом з тим, КПК України дозволяє стороні захисту самостійно залучити експерта на договірних засадах і надати суду власний висновок експерта з відповідями на питання, які необхідні стороні захисту. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Отже, сторона захисту мала правову можливість залучити експерта, проте не скористалася нею. В свою чергу, суд не має права втручатися в змагальність сторін та самостійно збирати докази.

Умисне поширення протягом тривалого часу на своїй сторінці в соціальній мережі зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), атрибутики з відтворенням серпа і молота, п`ятикутної зірки, іншої символіки комуністичної партії, зображення осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії тощо утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-1 КК. Всі форми злочину, передбаченого ст. 436-1 КК (виготовлення, поширення, публічне використання символіки та виконання гімнів), самі по собі є проявом пропаганди. Тож сам факт доведення умисного вчинення особою вказаних вище дій є достатнім для констатації наявності в її діях як ознак об`єктивної сторони, так і ознак суб`єктивної сторони цього злочину. Криміналізація дій, передбачених ст. 436-1 КК, не може розглядатися як порушення ст. 10 ЄКПЛ, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів.

Зазначена позиція висловлена у постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 14.10.2025 у справі № 707/2235/21 (провадження № 51-4354км23).

Таким чином, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 436-1 КК України.

Даючи оцінку позиції захисника обвинуваченого щодо визнання акту огляду мобільного телефону недопустимим доказом, оскільки він складений до внесення відомостей до ЄРДР, складений неуповноваженою особою, не передбачений КПК, без дозволу ОСОБА_3 , а відтак і всі наступні докази є недопустимим, суд зазначає таке

Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Підстави визнання доказів недопустимими визначені ч.ч.2,3 ст.87 КПК України.

Акт огляду мобільного телефону не є безумовним доказом вчинення ОСОБА_3 в інкримінованого йому кримінальних правопорушень, а лише підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Крім того, як зазначено в цьому акті та підтверджено у судовому засіданні ст. оперуповаженим ОСОБА_25 , ОСОБА_3 добровільно видав мобільний телефон і сам здійснював вхід до нього та в додатки, застосувавши ключ розблокування. Суд розцінює твердження ОСОБА_3 , що паролю на телефоні та в мобільному додатку "Facebook" не було, як обраний ним спосіб захисту і ставиться до них критично.

Крім того, з протоколу затримання ОСОБА_3 05 березня 2022 року вбачається, що, в присутності понятих та захисника, було здійснено обшук ОСОБА_3 , під час якого було вилучено мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 , що підтверджено підписами обвинуваченого та його захисника у цьому ж протоколі.

Будь-яких зауважень з боку ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 зафіксовано не було.

Доказів незаконного затримання ОСОБА_3 саме 04 березня 2023 року не надано. Протокол затримання від 05.03.2022, складений у присутності захисника, ніяких зауважень та доповнень ні від ОСОБА_3 , ні від захисника ОСОБА_4 не містить, про іншу дату затримання ОСОБА_3 не повідомляв.

Відповідно до повідомлення УСБУ в Полтавській області від 16.12.2022 №66/6/Т-561/12, наданого на адвокатський запит захисника ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 затриманий в порядку ст. 208 КПК України слідчим СВ УСБУ в Полтавській області о 10:43 05.03.2022; у зв`язку із військовою агресією рф та знищенням Управлінням у встановленому порядку документальних матеріалів (журналів відвідувачів, видачі перепусток тощо) згідно з актом від 16.03.2022 № 66/22-48/дск, копії підтверджуючих документів не можуть бути надані (т.2 а.с. 149).

Зазначені відомості узгоджуються з іншими доказами у справі у твердження захисника про їх сумнівність суд розцінює безпідставними.

Лист відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 20 грудня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_3 був запрошений до відділення поліції 04.03.2022 о 16:00 працівниками карного розшуку спільно з працівниками УСБУ в Полтавській області для перевірки особи, після чого 04.03.2022 о 18:00 залишив відділення поліції № 2 спільно з працівниками УСБУ в Полтавській області не свідчить про затримання ОСОБА_3 саме о 16:00 04.03.2022 працівниками УСБУ та не спростовує відомості про його затримання саме 05.03.2022 (т.2 а.с. 151).

Щодо тверджень захисника про те, що після неодноразових заяв ОСОБА_3 про незаконно проведений обшук у його помешканні, а також про незаконне його затримання та перебування тривалий проміжок часу у період 04-05 березня 2022 року у підвалі СБУ в Полтавській області не вжито жодних заходів для здійснення уповноваженими органами офіційного розслідування заяв про застосування недозволених методів розслідування, суд зазначає, що матеріали справи містять дані про реагування на зазначені ОСОБА_3 відомості, зокрема і повідомлення ТУ ДБР у м. Полтаві від 27.12.2022 за результатами розгляду листа суду щодо обставин, повідомлених ОСОБА_3 в судовому засіданні, відповідно до якого "за результатом розгляду вищевказаного листа в межах компетенції Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, встановлено, що в ньому не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень" (т.2 а.с. 117, 125, 141-142, 157), а тому такі твердження є надуманими.

Таким чином суд не приймає до уваги заяви захисника щодо недопустимості доказів у цьому кримінальному провадженні.

Дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що вони є належними та допустимими у розумінні ст. 85 КПК України.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку про достатність доказів щодо визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ст. 258-3, ч.1 ст. 436-1 КК України.

Суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у сприянні діяльності терористичної організації, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразилися у поширенні символіки комуністичного тоталітарного режиму ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 436-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого ( ч.1 ст. 258-3 КК України) та нетяжкого злочину (ч.1 ст. 436-1 КК України), особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є пенсіонером.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не встановлено.

Відповідно до обвинувального акту обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 67 КК України суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Використання умов воєнного стану означає, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений? ступінь суспільної? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.

Враховуючи, що під час судового розгляду не встановлено, що для вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому дій цілеспрямовано використовувалися умови воєнного стану, суд вважає зазначену обставину такою, яка не підлягає визнанню.

З урахуванням вищевикладеного, особи обвинуваченого, який я пенсіонером, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах, визначених санкціями статей ч.1 ст.258-3, ч.1ст. 436-1 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України.

Нормами статей 51 та 52 КК врегульовано, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосоване до осіб, визнаних винуватими у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.

Відповідно до ч.2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Санкції ч.1 статті 258-3 та ч.1 ст. 436-1 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, так і не застосовувати таке покарання до особи.

Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як обрати цей вид додаткового покарання, так і не застосовувати його.

Суд не знаходить обставин, які б вказували на доцільність та необхідність застосування до ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна, а тому покарання ОСОБА_3 слід призначати без застосуванням додаткового покарання.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою забезпечення виконання вироку суду необхідно продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк початку відбування покарання рахувати з дати затримання ОСОБА_3 – з 5 березня 2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.03.2022 року було накладено арешт на майно ОСОБА_3 – мобільний телефон марк Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 , який необхідно скасувати.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,373,374,376,394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.258-3, ч.1 ст. 436-1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 436-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років без конфіскації майна.

Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк початку відбування покарання рахувати з часу затримання, тобто 05 березня 2022 року.

Зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 05 березня 2022 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.03.2022 року на майно ОСОБА_3 – мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 .

Речовий доказ - мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "ВФ Україна" НОМЕР_3 відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України вилучити у власність держави безоплатно.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя