Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №200/8020/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року справа №200/8020/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року) у справі № 200/8020/25 (суддя в І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправним рішення № 241670088415 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із незарахуванням до страхового стажу періоду з 11.09.1990 по 17.10.1994, з 18.10.1994 по 31.07.1999;

- зобов`язати Управління: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 11.09.1990 по 17.10.1994, з 18.10.1994 по 31.07.1999; здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.07.2025 вона звернулася засобами веб-порталу звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №241670088415 від 06.08.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Відповідачем встановлено, що страховий стаж становить 17 років 1 місяць 27 днів. Згідно трудової книжки від 11.11.1980 НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 11.09.1990 по 17.10.1994, оскільки відповідно даним печаток, що засвідчують записи про прийняття та звільнення, підприємство було перейменовано, запису, згідно вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Деркомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, не зроблено. Документів про реорганізацію підприємства не надано;

- з 18.10.1994 по 31.07.1999, оскільки записи про прийняття та звільнення, засвідчено печатками УРСР у період після 1991 року, що відповідно до українського законодавства, вважаються, як такі, що втратили юридичну силу.

Зазначає, що позивач двічі зверталася із запитами щодо періоду роботи з 11.09.1990 по 17.10.1994, щоб отримати підтверджуючу довідку про реорганізацію підприємства, але відповіді не отримала. Зробити виправлення печатки за період роботи з 18.10.1994 по 31.07.1999 також є неможливим.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки він надав усі необхідні відповідачу документи, що підтверджують його право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії (на заміну рішення від 06.08.2025 № 241670088415) від 05.09.2025 № 241670088415 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 29.07.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоди роботи позивача: з 11.09.1990 по 17.10.1994.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 29.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою № 5092 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Звернення опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. За результатами розгляду наданих документів та індивідуальними відомостями: Вік позивача 62 роки 11 місяців. Страховий стаж позивача на дату звернення становить 21 рік 11 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період з 11.09.1990 по 17.10.1994, з 18.10.1994 по 31.12.1997 згідно трудової книжки від 11.11.1980 серії НОМЕР_1 , оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні. Інформація про перейменування в трудовій книжці відсутня, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 162 та «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58. Окремо довідка про зміни назви та форми власності підприємства не надавалася. До страхового стажу зараховано період роботи з 01.01.1998 по 31.10.1999 згідно із відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону 1058 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №241670088415 від 06.08.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки.

Згідно трудової книжки від 11.11.1980 НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 11.09.1990 по 17.10.1994, оскільки відповідно даним печаток, що засвідчують записи про прийняття та звільнення, підприємство було перейменовано, запису, згідно вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Деркомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, не зроблено. Документів про реорганізацію підприємства не надано;

- з 18.10.1994 по 31.07.1999, оскільки записи про прийняття та звільнення, засвідчено печатками УРСР у період після 1991 року, що відповідно до українського законодавства, вважаються, як такі, що втратили юридичну силу.

Прийняте рішення: відмовити заявниці в призначенні пенсії по віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

05.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії (на заміну рішення від 06.08.2025 № 241670088415) №24167008841.

У рішенні зазначено наступне.

Страховий стаж особи становить 21 рік 11 місяців 11 днів.

Результати розгляду документів, наданих до заяви.

Згідно трудової книжки від 11.11.1980 НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано період з 11.09.1990 по 17.10.1994, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні. Інформація про перейменування в трудовій книжці відсутня, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58. Окремо довідка про зміни назви та форми власності підприємства не надавалася.

*Додатковий коментар. Не працює.

За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Надаючи оцінку доводам відповідача в частині спірного періоду з 11.09.1990 по 17.10.1994 щодо засвідчення запису печаткою зразка УРСР, суд зазначає та враховує таке.

Як встановив суд, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться відомості про роботу позивача в період з 11.09.1990 по 17.10.1994.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 №1427-XII, проголошено 24.08.1991 Україну незалежною демократичною державою.

Тобто з 24.08.1991 Українська РСР припинила своє існування та існує самостійна українська держава - Україна.

При цьому, твердження відповідача про те, що період з 11.09.1990 по 17.10.1994 зарахувати до страхового стажу неможливо у зв`язку з тим, що запис завірено печаткою УРСР, не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Положення постанови Президії Верховної Ради України від 11.05.1992 №2318-XII "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 №643, не містили жодних положень про заборону використання раніше виготовлених печаток та штампів (маються на увазі ті, що були виготовлені до припинення існування УРСР) та про обов`язок їх заміни, а також, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів.

Крім того, суд враховує, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 період роботи позивача з 11.09.1990 по 17.10.1994, є неперервним.

Відповідач не ставив під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а зазначив лише окремі недоліки в її заповненні.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд звертає увагу, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, період з 11.09.1990 по 17.10.1994, слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 18.10.1994 по 31.07.1999, суд зазначає що відповідно до розрахунку стажу позивача Форми РС-право період роботи позивача з 18.10.1994 по 31.07.1999 вже був зарахований до страхового стажу. Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення № 241670088415 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду з 11.09.1990 по 17.10.1994, з 18.10.1994 по 31.07.1999 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 241670088415 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 22 роки. Згідно трудової книжки від 11.11.1980 НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 11.09.1990 по 17.10.1994, оскільки відповідно даним печаток, що засвідчують записи про прийняття та звільнення, підприємство було перейменовано, запису, згідно вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Деркомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, не зроблено. Документів про реорганізацію підприємства не надано; з 18.10.1994 по 31.07.1999, оскільки записи про прийняття та звільнення, засвідчено печатками УРСР у період після 1991 року, що відповідно до українського законодавства, вважаються, як такі, що втратили юридичну силу.

05.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії (на заміну рішення від 06.08.2025 № 241670088415) №24167008841.

У рішенні зазначено наступне.

Страховий стаж особи становить 21 рік 11 місяців 11 днів.

Результати розгляду документів, наданих до заяви.

Згідно трудової книжки від 11.11.1980 НОМЕР_1 , до страхового стажу не зараховано період з 11.09.1990 по 17.10.1994, оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні. Інформація про перейменування в трудовій книжці відсутня, що є порушенням «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58. Окремо довідка про зміни назви та форми власності підприємства не надавалася.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії (на заміну рішення від 06.08.2025 № 241670088415) від 05.09.2025 № 241670088415.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 200/8020/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 12 лютого 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

І. В. Геращенко