Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №161/25717/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25717/25

Провадження № 2/161/1067/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 06 травня 2019 року між кредитодавцем ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 637636368, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн зі сплатою 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом на строк 7 днів.Додатковою угодою до договору від 14 травня 2019 року у зв`язку з неможливістю виконання умов договору позичальником, строк дії кредитного договору було продовжено на 30 днів.

28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 637636368 від 06 травня 2019 року.

03 січня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон плюс» відступає, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Таліон плюс» права вимоги до бржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги, в тому числі до відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 позичені грошові кошти не повернув і відсотки за користування кредитом не сплачував, позивач ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просив стягнути з останнього на свою корить заборгованість на загальну суму 14265,00 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 5000 гривень, сума заборгованості за відсотками – 9265 гривень.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказував про часткове визнання позовних вимог, покликаючись на нарахуванн кредитором відсотків поза строком кредитування. Не заперечував щодо стягнгення тіла кредиту в сумі 5000 гривень та відсотків в сумі 2550 гривень.

У відповіді на відзив від 30 грудня 2025 року представник позивача просить позовні вимоги.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 травня 2019 року між кредитодавцем ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 637636368. Укладаючи договір, сторони домовились, що товариство надає клієнту кредит у сумі 5000 гривень на 7 днів, за користування коштами клієнт сплачує товариству 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Додатковою угодою до договору від 14 травня 2019 року у зв`язку з неможливістю виконання умов договору позичальником, строк дії кредитного договору було продовжено на 30 днів.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2019 року № 637636368, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за цим договором не погашена та становить 14265,00 гривень і складається із заборгованості по основному боргу 5000 гривень та заборгованості по відсоткам 9265 гривень.

Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 637636368 від 06 травня 2019 року.

03 січня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 20190103, відповідно до умов якого ТзОВ «Таліон плюс» відступає, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги, в тому числі до відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" є кредитором у зобов`язанні по виконанню кредитного договору № 637636368 від 06 травня 2019 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо нарахування кредитором відсотків поза погодженим строком кредитування, оскільки відповідно до умов укладеного кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами зобов`язання між сторонами прождовжуються на весь період фактичного користування кредитом, так само забов`язання по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджується на весь період фактичного користування кредитом ( п.4.2 кредитного договору).

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не здійснювало нарахування відсотків з часу переходу права вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є обґрунтованими, а тому із ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором позики № 637636368 від 06 травня 2019 року в розмірі суму 14265,00 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 5000 гривень, сума заборгованості за відсотками – 9265 гривень.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 3028,00 грн., у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 637636368 від 06 травня 2019 року в розмірі 14265 ( чотирнадцять тисяч двісті шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення 11 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк