Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №159/239/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/239/26

Провадження № 3/159/407/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Денисюк Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий 16.10.2008 Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштована,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 150 СК України та статей 8, 12 Закон України «Про охорону дитинства», у період часу з 01.09.2025 до 13.01.2026, ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній не приступив до навчання в жодному навчальному закладі та не здобуває повну загальну середню освіту, яка є обов`язковою згідно з ст. 53 Конституції України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Судовий виклик, скерований на адресу реєстрації особи, повернувся з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до ст.277-2 КУпАП суд зобов`язаний завчасно повідомити особу про час і місце розгляду справи, проте отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами відповідальності суду. Адресат зобов`язаний контролювати надходження поштової кореспонденції за повідомленим державі місцем постійного чи тимчасового проживання.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучена заява ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутності.

Тому керуючись приписами ст.268 КУпАП, враховуючи клопотання ОСОБА_1 , суд вважає можливим розглянути справу у відсутності особи.

Дослідивши письмові докази у справі, суддя дійшла таких висновків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).

Так, згідно норми частини першої ст. 53 Конституції України, повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Частинами другою та третьою статті 12 ЗУ «Про освіту» передбачено, що повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

Повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п`ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки.

Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).

Відповідно до положень ст. 35 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» здобуття повної загальної середньої освіти на певному рівні забезпечують: початкова школа, що забезпечує здобуття початкової освіти; гімназія, що забезпечує здобуття базової середньої освіти; ліцей, що забезпечує здобуття профільної середньої освіти.

Здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної, фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Здобуття профільної середньої освіти професійного спрямування забезпечують заклади професійної освіти.

Частиною 2 статті 25 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов`язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.

Положеннями ст. 53 ЗУ «Про освіту» передбачено, що здобувачі освіти мають право на: індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання; свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо. Та окрім всього, засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб`єктів освітньої діяльності.

Після завершення навчання за освітньою програмою відповідного рівня повної загальної середньої освіти незалежно від форми її здобуття та на підставі результатів річного оцінювання і державної підсумкової атестації учні отримують такі документи про освіту: свідоцтво про початкову освіту.

Відтак законодавством вставлено обов`язковість отримання повної середньої освіти, обов`язок забезпечення отримання дитиною освіти покладений саме на її батьків. Крім того, держава пропонує різні форми освіти вибір яких залежить від здібностей та бажань дитини та її батьків.

Суд з`ясовує усі обставини справи на підставі поданих доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.251 КУпАП).

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується письмовими доказами.

Так, згідно з протоколом серії ВБА №207598 від 13.01.2026, неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01.09.2025 до 13.01.2026 не приступив до навчання в жодному навчальному закладі та не здобуває повну загальну середню освіту.

В письмових поясненнях від 13.01.2026 ОСОБА_1 вказала, що син до 2024 року навчався в Ліцеї №1 м.Ковеля, закінчив 9 класів. У 2024 році вступив до фахового коледжу ім.Л.Українки на факультет «Комп`ютерні технології». Після закінчення 1 курсу вони розірвали договір з коледжем, оскільки разом з сином мали намір поїхати за кордон. Через сімейні обставини, син за кордон не поїхав, але і навчання не продовжив. Повідомила, що питання продовження сином навчання буде вирішене в вересні 2026 року.

Відтак матеріалами справи встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 не виконує обов`язку, передбаченого ст. 150 СК України, а саме щодо забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. З огляду на викладене, у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

При визначенні виду стягнення для ОСОБА_1 враховую конкретні обставини вчинення правопорушення, особу порушника, яка вперше притягається до адміністративної відповідальності, її вік та майновий стан (не працевлаштована), обставини, що пом`якшують відповідальність (визнання вини), відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, і вважаю необхідним обрати адміністративне стягнення у виді попередження.

На підставіст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Керуючись статтями 33, 40-1, 221, 283, 284 ч.1 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Судовий збір підлягає сплаті за такими реквізитами – Отримувач коштів : ГУКу м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету : 22030106. Справа № 159/239/26. Протокол серії ВБА №207598 від 13.01.2026).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СуддяТ. В. Денисюк