Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №460/6415/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2026 року м. Рівне№460/6415/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі – відповідач-2) про:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 14.03.2025 № 172050006867 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу з 24.12.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язання відповідача-1 виплачувати позивачу з 24.12.2024 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства. Після досягнення 50 років позивач звернулась до відповідача-1 за місцем проживання з заявою про призначення пенсії за віком на умовах пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду по суті до відповідача-2. Відповідач-2 рішенням від 14.03.2025 № 172050006867 відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з тим, що заявником подано висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, в якому не зазначена підстава видачі та посилання на перелік захворювань, які затверджені МОЗ України. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки зазначене не може бути підставою для обмеження позивача у реалізації конституційного права на соціальний захист. Також вказує, що в спірному висновку містяться відомості про те, що її донька мала медичні показання для визнання її дитиною інвалідом до шестирічного віку. При цьому, як у рішенні ЛКК, так і у рішенні МСЕК, немає графи підстави видачі та вказання переліку захворювань, тому такі посилання є безпідставними. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

24.04.2025 через підсистему «Електронний Суд» ЄСІСТ суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем було подано висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, однак в ньому не зазначено підстави видачі та посилання на перелік захворювань, які затверджені МОЗ України. Також вказують, що за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 відсутня довідка з соціального захисту населення про отримання допомоги. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області від 14.04.2005.

Згідно з рішенням ЛКК від 02.01.2025 № 6, ОСОБА_2 має вроджену аномалію розвитку; правобічний S-подібний сколіоз грудного відділу хребта ІІІ ст., стійкі порушення функції опорно-рухового апарату. Згідно з медичною документацією мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до шестирічного віку.

Відповідно до медичного висновку № 17 від 23.03.2018, ОСОБА_2 є дитиною інвалідом до 18 років (висновок дійсний до 01.04.2023; дата переогляду 01.03.2023); захворювання (паталогічний стан) відповідає розділу VІ пункту 2 підпункту 2.27 «Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516.

06.03.2025 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 06.03.2025 направлено для розгляду до відповідача-2.

14.03.2025 відповідачем-2 прийнято рішення № 172050006867, яким позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявником подано висновок ЛКК № 6 від 02.01.2025, про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, в якому не зазначено підстава видачі та посилання на перелік захворювань, які затверджені МОЗ України. Також не зараховано період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка з соціального захисту населення про отримання допомоги. Відтак, згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом від 09.07.2003 №1058-IV.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 26 Закону 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.

Як вбачається з рішення відповідача-2 від 14.03.2025 № 172050006867 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії, загальний страховий стаж позивача становить 26 років 02 місяці 07 днів.

Однак, спірним питанням в межах розгляду даної справи є питання наявності або ж відсутності в позивача права на призначення дострокової пенсії за віком.

Згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали особу з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку, після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.

Таким чином, суд зазначає, що мати особи з інвалідністю з дитинства має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку.

При цьому, визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто, при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «інваліда з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а, Верховним Судом в постанові від 19.10.2020 у справі № 510/475/17.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем-2, ОСОБА_1 виховує з народження свою доньку ОСОБА_2 , яка відповідно до медичних висновків є дитиною-інвалідом.

Рішенням ЛКК від 02.01.2025 № 6 встановлено, що ОСОБА_2 , згідно медичної документації мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до шестирічного віку.

Відповідно до медичного висновку № 17 від 23.03.2018, ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом до 18 років.

Суд зауважує, що зазначений медичний висновок містить інформацію про захворювання (патологічний стан), а саме вроджену аномалію розвитку грудного відділу хребта; правобічний S-подібний сколіоз грудного відділу хребта ІІІ ст.; стійкі порушення функцій опорно-рухового апарату (Q67.5). Зворотний бік містить висновок, що захворювання (паталогічний стан) відповідає розділу VІ пункту 2 підпункту 2.27 «Переліку медичних показань», що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії 12-ААГ № 906575 встановлено, що ОСОБА_2 з 01.05.2024 має другу групу інвалідності, причина інвалідності: інвалідність з дитинства з ураженням ОРА.

Матеріалами справи стверджується, що зазначені медичні документи були додані позивачем до заяви про призначення пенсії, відтак досліджувались відповідачем-2 при прийнятті спірного рішення.

Рішенням від 14.03.2025 № 172050006867 відповідачем-2 було відмовлено позивачу у призначенні дострокової пенсії, зокрема, у зв`язку з тим, що висновок ЛКК № 6 від 02.01.2025 не містить відомостей про підставу видачі та посилання на перелік захворювань, які затверджені МОЗ України.

В цьому контексті суд повторно наголошує, що пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

За наведеного, суд констатує, що до заяви про призначення пенсії позивачем було надано пенсійному органу всі передбачені нормами діючого законодавства документи, зокрема висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Водночас, суд зауважує, що позивачем до заяви про призначення пенсії також було долучено медичний висновок № 17 про дитину-інваліда до 18 років, який містить відомості щодо підстави видачі та посилання на конкретну норму «Переліку медичних показань», що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516.

Відтак, суд прийшов висновку, що відмова в призначенні позивачу пенсії через відсутність у висновку лікарсько-консультативної комісії відомостей про підстави видачі та посилання на перелік захворювань, які визначені МОЗ України, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачем пенсійному органу було надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження права на призначення дострокової пенсії.

Щодо посилання відповідача-2 на відсутність довідки з соціального захисту населення про отримання допомоги, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 10 Порядку 637 встановлює, що час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:

інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

З наведеного суд констатує, що пенсійний орган має дискреційні повноваження на самостійне отримання від органів соціального захисту населення інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за дитиною з інвалідністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В контексті цього суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем-2 запитів, листів та здійснення інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Відтак, суд приходить висновку, що відмова в призначенні пенсії з підстави незарахування страхового стажу через не надання довідки соціального захисту населення про отримання допомоги є необґрунтованою.

За змістом рішення № 172050006867, ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка з соціального захисту населення про отримання допомоги.

В цьому ж рішенні вказано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Сторонами не оспорюється, що на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії страховий стаж ОСОБА_1 становив 26 років 01 місяць 07 днів.

З огляду на зазначене, суд відхиляє як безпідставне посилання відповідача-2 про незарахування періоду догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004 як одну із підстав відмови в призначенні пенсії, оскільки на момент звернення до пенсійного органу позивач мала необхідний стаж для призначення їй дострокової пенсії.

Суд також зауважує, що незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по догляду з 01.01.2005 по 31.12.2006 через відсутність сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу було спростовано відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву, а також не оспорюється сторонами, відтак вказане питання не є спірним в межах розгляду цієї справи.

Таким чином, оскільки позивач досягла необхідного віку (50 років), у неї наявний необхідний страховий стаж (не менше 15 років) та вона надала разом із заявою про призначення пенсії всі необхідні документи, які передбачені пунктом 2.18 Порядку №22-1, то суд приходить висновку, що позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 14.03.2025 № 172050006867 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 виплачувати дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, то суд вказує на таке.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, суд приходить висновку, що станом на момент ухвалення судом цього рішення призначення позивачу дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV ще не було і права позивача на виплату пенсії за наслідками такого призначення ще не порушені.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в названій частині слід відмовити, як передчасних.

При цьому, суд наголошує, що обґрунтованість та правомірність таких позовних вимог як критерій для їх задоволення нівелюється тим, що відповідні права позивача ще не порушені, а чинне законодавство не допускає ухвалення судом рішень на майбутнє.

Згідно частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, як суб`єкта владних повноважень, що прийняв рішення, яким були порушенні права та інтереси позивача, слід стягнути на користь останнього витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 14.03.2025 № 172050006867 про відмову у призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24.12.2024.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн, 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12.02.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., 79016; код ЄДРПОУ/РНОКПП 13814885).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК