Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №609/115/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/115/26

1-кп/609/56/2026

12 лютого 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 січня 2026 року за №12026216010000017, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вілія, Острозького району, Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючої, одруженої, не депутата, маючої на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судимої вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Орієнтовно в листопаді 2024 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_3 ), жительки АДРЕСА_1 , виник протиправний умисел, спрямований на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом працевлаштування осіб на роботу закордоном, переслідуючи мету не виконувати взятих на себе зобов`язань.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , отримуючи побутові послуги у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 (надалі - ОСОБА_5 ), достовірно знаючи, що сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 (надалі - ОСОБА_6 ) з ОСОБА_5 здійснюють пошук з працевлаштування закордоном, розповіла ОСОБА_5 , що ніби займається працевлаштуванням за кордоном, після чого ОСОБА_5 проявила зацікавленість умовами працевлаштування.

Далі, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 номер банківської карти НОМЕР_1 , на яку необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 28930 грн за бронювання робочого місця за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Погодившись на пропозицію, ОСОБА_5 попередньо порадившись з сестрою ОСОБА_6 , та будучи впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 08.12.2024 року о 12 год. 00 хв., в якості бронювання місць за себе та ОСОБА_6 , зі свого власного банківського рахунку НОМЕР_2 здійснила переказ грошових коштів в сумі 28930 грн на банківську карту НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися вказаними грошовими коштами на власні потреби, розуміючи, що не має будь-яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа шляхом обману коштами в сумі 28930 грн. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень, чим спричинила ОСОБА_6 та ОСОБА_5 матеріальні збитки в сумі 28930 грн. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, на виконання єдиного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом влаштування осіб на роботу за кордон, маючи на меті в подальшому не виконувати взяті на себе зобов`язання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 в грудні 2024 року (точної дати та часу, а також який саме інтернет-ресурс досудовим розслідуванням не встановлено) створила оголошення в мережі інтернет про надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , де був зазначений мобільний телефон НОМЕР_3 .

В грудні 2024 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) оголошення з приводу працевлаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 побачила ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_3 (надалі - ОСОБА_7 )., яка зателефонувала на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_3 . На телефонний дзвінок ОСОБА_7 відповіла жінка, яка представилася ОСОБА_3 . В ході телефонної розмови, ОСОБА_7 проявила зацікавленість умовами працевлаштування.

Далі, реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 , через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування, надіслала ОСОБА_7 номер банківської карти № НОМЕР_4 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 22 166 грн. за бронювання робочого місця.

Будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 16.12.2024 о 21 год. 05 хв. в якості бронювання місця за допомогою онлайн-банкінгу «Приват 24» ОСОБА_7 здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 4500 грн. на банківську карту № НОМЕР_4 , 17.12.2024 о 11 год. 15 хв. за допомогою онлайн-банкінгу «Приват 24» здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 9000 грн. на банківську карту № НОМЕР_4 та 27.12.2024 за допомогою онлайн-банкінгу «Приват 24» здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 8666 грн. на банківську карту № НОМЕР_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися вказаними коштами на власні потреби, розуміючи, що не має будь-яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа шляхом обману коштами в сумі 22166 (двадцять дві тисячі сто шістдесят шість) гривень, чим спричинила ОСОБА_7 , матеріальні збитки на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, на виконання єдиного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом влаштування осіб на роботу за кордон, маючи на меті в подальшому не виконувати взяті на себе зобов`язання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 продовжила через розміщене оголошення в мережі інтернет пропонувати надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , де був зазначений мобільний телефон НОМЕР_3 . Так, в січні 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) з метою пошуку роботи закордоном ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_4 (надалі - ОСОБА_8 ) залишила коментар в одному із оголошень у всесвітній мережі Інтернет. На даний коментар відповіла ОСОБА_3 та залишила мобільний номер телефону НОМЕР_3 . ОСОБА_8 написала через мобільний додаток «Вайбер» на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_3 , щодо бажання скористатися вказаними послугами.

Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування надіслала ОСОБА_8 номер банківської карти НОМЕР_5 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 4500 грн за бронювання робочого місця.

Погодившись на вказану пропозицію, ОСОБА_8 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 05.02.2025 о 10 год. 46 хв. в якості бронювання місця здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 4500 грн. на вказану ОСОБА_3 карту банку.

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися ними на власні потреби, розуміючи, що не має будь-яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа шляхом обману коштами в сумі 4 500 грн. (чотири тисячі п`ятсот) гривень, чим спричинила ОСОБА_8 матеріальні збитки на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, на виконання єдиного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом влаштування осіб на роботу за кордон, маючи на меті в подальшому не виконувати зобов`язання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 продовжила через розміщене оголошення в мережі інтернет пропонувати надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , де був зазначений мобільний телефон НОМЕР_3 .

Так, в лютому 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) оголошення з приводу працевлаштування за кордоном, яке створила ОСОБА_3 побачила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителька АДРЕСА_5 (надалі - ОСОБА_9 ), яка написала через мобільний додаток «Вайбер» на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_3 , щодо бажання скористатися вказаними послугами.

Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер», в ході листування надіслала ОСОБА_9 номер банківської карти НОМЕР_5 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 6700 грн за бронювання робочого місця.

Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_9 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 15.02.2025 о 21 год. 48 хв. в якості бронювання місця здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 6700 грн на карту банку ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися вказаними грошовими коштами на власні потреби, розуміючи, що не має будь-яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа шляхом обману коштами в сумі 6700 грн. (шість тисяч сімсот) гривень, чим спричинила ОСОБА_9 матеріальні збитки на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, на виконання єдиного умислу спрямованого на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом влаштування осіб на роботу за кордон, маючи на меті в подальшому не виконувати зобов`язання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 продовжила через розміщене оголошення в мережі інтернет пропонувати надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , де був зазначений мобільний телефон НОМЕР_3 .

Так, 12 березня 2025 року оголошення з приводу влаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 побачила ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителька АДРЕСА_6 (надалі - ОСОБА_10 ), яка написала в приватні повідомлення автору оголошення. В ході листування ОСОБА_10 виявила бажання скористатися вказаними послугами.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , через мобільний додаток «Месенджер», в ході листування, надіслала ОСОБА_10 номер банківської карти № НОМЕР_6 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 6700 грн за бронювання робочого місця.

Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_10 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 12.03.2025 о 10 год. 06 хв. в якості бронювання місця за допомогою онлайн-банкінгу «Приват 24» здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 6700 грн на банківську карту № НОМЕР_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися вказаними грошовими коштами на власний потреби, розуміючи, що не має будь яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа шляхом обману коштами в сумі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень, чим спричинила ОСОБА_10 , матеріальні збитки на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, на виконання єдиного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом влаштування осіб на роботу за кордон, маючи на меті в подальшому не виконувати зобов`язання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 продовжила через розміщене оголошення в мережі інтернет пропонувати надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , де був зазначений мобільний телефон НОМЕР_3 .

Так, в квітні 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), оголошення з приводу працевлаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 побачила ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителька АДРЕСА_7 (надалі - ОСОБА_11 ). ОСОБА_11 написала автору оголошення - ОСОБА_3 в приватні повідомлення, та в ході листування, ОСОБА_11 зацікавилась умовами працевлаштування.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування надіслала ОСОБА_11 номер банківської карти, куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 10060 грн за бронювання робочого місця.

Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_11 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань щодо працевлаштування за кордоном, 08.04.2025 в якості бронювання місця здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 10060 грн на банківську карту.

Таким чином, ОСОБА_3 з метою закінчення реалізації свого протиправного умислу щодо заволодіння чужими грошовими коштами, шляхом шахрайства, бажаючи розпорядитися вказаними грошовими коштами на власний розсуд, розуміючи, що не має будь-яких законних прав на розпорядження грошовими коштами, заволоділа ними шляхом обману в сумі 10060 (десять тисяч шістдесят) гривень, чим спричинила ОСОБА_11 матеріальні збитки на вказану суму.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 79 056 гривень, з яких 12600 гривень відшкодовано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За таких обставин, ОСОБА_3 , своїми умисними діями, які виразилися в умисному заволодінні чужими грошовими коштами шляхом обману (шахрайство), обґрунтовано обвинувачується у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026216010000017 від 14.01.2026 у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Просить призначити ОСОБА_3 покарання відповідно до санкції ч.1 ст.190 КК України у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шумського районного суду від 17 листопада 2025 року, більш суворим призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт. У зв`язку із невідбуттям призначеного покарання у виді громадських робіт строком 200 годин за вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17.11.2025 в строк призначеного покарання зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком.

Згідно з письмовими заявами потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 не заперечували відносно розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого нею кримінального проступку, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника - адвоката ОСОБА_12 подала до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності. З покаранням у вигляді 240 годин громадських робіт погодилася.

З огляду на позицію обвинуваченої, прокурора та потерпілих, враховуючи положення ст.ст. 381-382 КПК України, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження.

Таким чином, встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України, тобто умисне заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману (шахрайство).

Згідно з ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Ухвалою судді від 09 лютого 2026 року призначено судовий розгляд обвинувального акта у даному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та відсутності учасників судового провадження.

Частиною 4 статті 107 КПК України передбачено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, те, що вона раніше судима вироком Шумського районного суду від 17.11.2025 за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася, та вважає, що їй слід призначити покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Також судом встановлено, що вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року обвинувачену ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт строком 200 годин, яке на дату ухвалення даного вироку не відбуто.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, за яке ОСОБА_3 на даний час притягується до кримінальної відповідальності, вчинене до ухвалення вироку Шумського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року, а саме в період з 08 грудня 2024 року по 08 квітня 2025 року. У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу

Відтак, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених за цим вироком та за вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 200 годин громадських робіт, ОСОБА_3 слід призначити остаточне покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів.

Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати, пов`язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для застосування до обвинуваченої запобіжних заходів немає.

Керуючись ст.ст. 374, 382, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та призначити їй покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року за ч.1 ст.190 КК України у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт, більш суворим, призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

У зв`язку із невідбуттям призначеного покарання у виді громадських робіт строком 200 годин за вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 17.11.2025 в строк призначеного покарання зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статті 394 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Копію вироку направити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1