Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №212/8701/25 — Дніпровський апеляційний суд

з

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2279/26 Справа № 212/8701/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів – Зубакової В.П., Остапенко В.А.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки адвоката Страха Вадима Олеговича на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Козловим Д.О., (дата складання повного судового рішення – не зазначена),

В С Т А Н О В И В

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина, яка складається з 10/16 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ., де був зареєстрований померлий.

Позивачка також постійно проживала за вказаною адресою зі спадкодавцем, але не була там зареєстрована. При цьому оригінали документів на нерухоме майно знаходяться у відповідача. Відповідач є рідним сином померлого та прийняв спадщину у встановлений законом строк. Після смерті чоловіка позивач є спадкоємцем, бажаючи прийняти спадщину, однак з об`єктивних причин не може подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Так через тяжку моральну травму та значні душевні переживання, спричинені непоправною втратою близької людини, свого чоловіка, позивачка не змогла своєчасно звернутись до нотаріальної контори на початку передбаченого законодавством шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. В подальшому її стан здоров`я істотно погіршився, тому вона потребувала медичного втручання. У зв`язку із цим подання заяви про прийняття спадщини у передбачений законом строк стало нею неможливим, що свідчить про наявність об`єктивних причин. Крім того позивачка вважала, що прийняла спадщину фактично, оскільки з лютого 2013 року постійно проживала зі спадкодавцем, своїм чоловіком, за однією адресою, з яким вела спільне господарство, що підтверджується актами житлових організацій.

Однак, звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини. На підставі переліченого просив суд визначити додатковий строк в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, достатній для подачі ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В обґрунтування ухваленого рішення, суд вказав, що позивачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання нею заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Страх В.О. подав апеляційну скаргу та в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі.

В обґрунтування скарги вказано на те, що позивачка, внаслідок раптової смерті чоловіка зазнала тяжких моральних страждань, перебувала у стані гострого емоційного потрясіння, що істотно вплинуло на здатність вчиняти юридично значимі дії. Перші місяці після смерті чоловіка позивач була психологічно не здатна до виконання обов`язкових процедур, пов`язаних із оформленням спадкових прав. Подання заяви вимагало концентрації та емоційної стійкості, яких у цей період позивачці бракувало.

Коли емоційний стан частково стабілізувався, у позивача виникли проблеми зі здоров`ям, спричинені тривалим стресом. Вона була змушена проходити медичне лікування та перебувати під наглядом лікарів, що додатково унеможливлювало своєчасне звернення до нотаріуса. Хоча позивач не розкриває зміст діагнозу через особистий характер інформації, вона наголошує, що стану здоров`я був безпосередньо пов`язаний із емоційним виснаженням після смерті чоловіка.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, заперечує проти задоволення апеляційної скарги, наполягає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів неможливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори для прийняття спадщини, зокрема доказів про виклик швидкої, знаходження в лікарні, тощо.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, від адвоката Страх В.О. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Також, від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Лівицького О.М. надійшла заява про розгляд справи без його присутності.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено та вбачається з письмових матеріалів справи, що згідно із свідоцтвом про шлюб, виданим 2 серпня 2014 року (серія НОМЕР_1 ), актовий запис № 571, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружились 2 серпня 2014 року, внаслідок чого позивачка змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 9 листопада 2023 року Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1741, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 72 років.

Суд встановив, що за паспортними даними ( НОМЕР_2 ) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, яка зареєстрована з 09.01.1997 року в АДРЕСА_2 , що також підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу від 17.06.2025 року.

Згідно з інформацією Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради від 08.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований в кв. АДРЕСА_3 на момент своєї смерті один.

Відповідно до копії наданої суду матеріалів спадкової справи, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом до державного нотаріусу відповідач ОСОБА_2 звернувся 29.03.2024 року.

Згідно із свідоцтвом про народження, виданим 10 березня 1975 року (серія НОМЕР_3 ), вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого вказаний ОСОБА_3 .

Належність на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 7 червня 2006 року кв. АДРЕСА_3 підтверджується копією такого свідоцтва № Ж-618 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.07.2006 року.

Також за наданими суду копіями матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщина після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складалась з 10/16 часток кв. АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_3 , про смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , колишньої дружини ОСОБА_3 , а також свідоцтвами про право на спадщину за законом від 01.03.2017 року, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_10 кожному на 1/16 частку кв. АДРЕСА_3 .

Державним нотаріусом Мітяніна Людмила Володимирівна повідомлялась про готування видачі свідоцтва про право на спадщину за законом спадкодавцю після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується листом від 16.04.2024 року.

Також суд вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2024 року, яке було державним нотаріусом видано ОСОБА_2 , вбачається, що відповідач успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого батька ОСОБА_3 10/16 часток кв. АДРЕСА_3 .

У свою чергу лише 10.06.2025 року та 14.06.2024 року позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до державного нотаріусу із заявою для отримання спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого чоловіка ОСОБА_3 .

Постановою від 7 червня 2025 року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій, оскільки позивачка не була зареєстрована за однією адресою із померлим ОСОБА_3 , пропустивши строк звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 такого

Такими є фактичні обставини у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають зазначене правове регулювання.

Відповідно до положень ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч. 1 ст. 1268 ЦК України – спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч.1 ст.1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 04.11.2015 6-1486цс15 та від 23.08.2017 №6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС: від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 (провадження №61-38298св18), від 17.10.2019 у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30.01.2020 у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19) та інших.

При вирішенні питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд повинен встановити, чи були у спадкоємця перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та чи виникли ці перешкоди з поважних причин.

Якщо суд не визнає заявлені спадкоємцем обставини поважними, то він відмовляє у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 (справа №686/5757/23) зазначила, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців – в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як то: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд враховує, що днем відкриття спадщини за обставин цієї справи є 08.11.2023, заява про прийняття спадщини мала бути подана до нотаріуса протягом шести місяців від цієї дати. Однак до нотаріуса позивач, як спадкоємець, який не проживав зі спадкодавцем та має намір прийняти спадщину позивач не зверталася, а звернулася із заявою до нотаріуса про заведення спадкової справи після смерті сина лише 10 червня 2025 року.

Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені судом обставини, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заявим про прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття нею спадщини, а отже нею не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення у цій справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника позивачки адвоката Страха Вадима Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: