Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №644/7850/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/7850/25

Провадження № 2/644/1599/26

05.02.2026

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

28.08.2025 року через систему «Електронний суд» позивач ТОВ «ФК Єврокредит», інтереси якого представляє адвокат Коростельов С.В., звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі 324 331,90 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 175 000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 63 828,46 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 85 503,44 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3 891,97 грн, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 700 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2022 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2-083-868-2-22-Г з ануїтетними платежами. За умовами укладеного Кредитного договору, Кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до Договору. У відповідності до вказаних умов: Кредит надається на строк з 14.02.2022 року до 13.02.2027 включно; Загальний розмір кредиту складає 175 000 гривень; Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10.00% % річних; Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1.90% % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 175 000 гривень. Відповідно до умов Кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме – 12.02.2027 року. Однак, Позичальник належним чином умови Кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. Датою останнього платежу Позичальника по сплаті заборгованості за Кредитним договором є 07.09.2022 року, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Таким чином, станом на день подання цієї позовної заяви, у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 324 331, 90 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 175 000, 00 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 63 828,46 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 85 503,44 грн. Вказана сума заборгованості за Кредитним договором розрахована Банком станом на 03.09.2024, і в подальшому Позивачем не змінювалась. Після 03.09.2024 жодних додаткових нарахувань, в т.ч. комісій, процентів, штрафів Позивачем не проводилось. Пунктом 3.3.4 Кредитного договору, Банку надано право без згоди позичальника повністю/або частково відступити право вимоги за Кредитним договором відповідно до норм цивільного законодавства України. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 . Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022 року, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості: 324 331, 90 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просив заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії, вносити будь-які зміни до записів в державних реєстрів на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке належить боржнику, яким є ОСОБА_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 19.09.2025 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Також, 19.09.2025 року ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача виклав у позові прохання про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на відсутність у позивача підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, неналежне повідомлення відповідача про наявність вимоги щодо дострокового повернення кредиту, недоведеність та необґрунтованість розрахунку заборгованості (у тому числі процентів і комісій), а також на нікчемність умов договору щодо стягнення комісій.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній зазначає, що він звернувся до суду не з вимогою про дострокове повернення кредиту у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», а з вимогою про стягнення заборгованості, строк виконання якої настав у повному обсязі внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та настання передбачених договором підстав. Відтак посилання відповідача на недотримання позивачем процедури, визначеної статтею 16 зазначеного Закону, є безпідставними, оскільки ця норма регулює випадки одностороннього дострокового пред`явлення вимоги кредитодавцем, а не ситуації, коли строк виконання зобов`язання змінюється в силу умов договору та допущеного боржником порушення.

Доводи відповідача про нібито неврахування здійснених ним платежів не підтверджені належними та допустимими доказами. Надані позивачем виписки з особового рахунку містять відомості про отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 175 000 грн та всі фактично здійснені ним платежі (проценти і комісії), які повністю враховані при формуванні розрахунку заборгованості. Відповідач не надав жодних доказів здійснення інших платежів та не подав альтернативного розрахунку заборгованості, що спростовував би подані позивачем дані.

Заперечення відповідача щодо нарахування процентів та комісій у зв`язку з віднесенням АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних є необґрунтованими. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації не припиняють дії кредитного договору та не звільняють позичальника від виконання грошових зобов`язань. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду або правонаступник банку має право здійснювати стягнення дебіторської заборгованості. Нарахування процентів і комісій здійснено відповідно до умов договору, а факт часткової сплати відповідачем комісії підтверджує прийняття ним умов договору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає вимоги відповідача про їх зменшення безпідставними, оскільки заявлений розмір підтверджений договором та відповідними доказами. На підставі викладеного, позивач просить суд відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 14.02.2022 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2-083-868-2-22-Г з ануїтетним платежами.

Пунктом 5.5. Кредитного договору визначено, що своїм підписом позичальник підтверджує, в тому числі, що з умовами цього Договору ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у цьому Договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів; укладання цього Договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього Договору; один оригінал цього Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані, з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення цього Договору, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений; до підписання цього Договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Також, як визначено в самому Кредитному договорі, цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua.

Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов:

- кредит надається на строк з 14.02.2022 року до 13.02.2027 року включно;

- загальний розмір кредиту складає 175 000 гривень;

- орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору 424 064, 65 грн;

- процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10.00% річних;

- процентна ставка за користування Кредитом у разі наявності простроченої заборгованості за Договором % річних, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня простроченого боргу 50%;

- розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1,90 % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Положеннями п.п. 1.3. – 1.4. встановлено, що кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Розділом 3 п.п. 3.1.1.-3.1.2. Кредитодавця; для надання/перерахування Позичальнику суми Кредиту та обліку заборгованості за Кредитом Кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 ; для обліку нарахованих процентів за користування Кредитом Кредитодавець відкриває рахунок № НОМЕР_2 .

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 175 000 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою з рахунку клієнта та заявою на видачу готівки.

Відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 14.02.2022 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк».

Відповідно до виписок з особового рахунку та розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022 склав 324 331, 90 грн, що складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим)) – 175 000, 00 грн.; заборгованості за нарахованими та сплаченими відсотками (в тому числі простроченими) – 63 828, 46 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) – 85 503, 44 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022.

27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому – ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги – 03.09.2024.

У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже, цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку відповідача містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням.

Відповідно до виписок по особовому рахунку відповідача за кредитним договором у період з 14.02.2022 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 відповідач ОСОБА_1 активно використовував кредитні кошти та здійснював погашення заборгованості за кредитним договором. Це свідчить про наявність кредитних зобов`язань та підтверджує, що ОСОБА_1 отримав відповідні грошові кошти.

Отже, позивач довів факт надання коштів позичальнику (відповідачу), оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками позичальника), наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписанням кредитного договору та ознайомленням з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачем на час розгляду справи судом, не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

У відзиві на позов відповідач висловив сумнів щодо правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, проте свого розрахунку не надав.

Разом з тим, Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Вказана позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19.

Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відповідачем контррозрахунку не надано.

Також відповідач ОСОБА_1 та його представник у відзиві на позовну заяву посилаються на відсутність у позивача підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, неналежне повідомлення відповідача про наявність вимоги щодо дострокового повернення кредиту.

Судом встановлено, що в пункті 3.3.5 кредитного договору, укладеного між сторонами, прямо передбачено право кредитодавця вимагати повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення Позичальником щомісячного платежу щонайменше на один календарний місяць. Така умова є результатом реалізації сторонами принципу свободи договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства України та положенням статті 1050 ЦК України.

З аналізу умов договору вбачається, що сторони завчасно узгодили юридичні підстави, з настанням яких строк виконання всіх зобов`язань Позичальника вважається таким, що настав, а кредит підлягає поверненню у повному обсязі. Настання строку повернення не є наслідком одностороннього волевиявлення кредитора, а випливає із заздалегідь передбаченого сторонами механізму в договорі.

Фактичні обставини справи підтверджують, що Позичальник допустив систематичне порушення умов договору, а саме — починаючи з 07.09.2022 року не виконував своїх грошових зобов`язань. Період прострочення істотно перевищує один календарний місяць, визначений у пункті 3.3.5 договору як підстава для виникнення у кредитора права вимагати повернення кредиту в повному обсязі.

Відтак, у силу положень договору, строк повернення кредиту вважається таким, що настав.

Зазначене свідчить про те, що позовна вимога про стягнення суми кредиту не є реалізацією права на дострокове повернення у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Вона базується на настанні передбаченої договором юридичної події — прострочення виконання зобов`язань Позичальником на строк понад один календарний місяць.

У зв`язку з цим, застосування процедури, передбаченої вищевказаною статтею Закону, є безпідставним, оскільки вона регламентує дії кредитодавця лише у випадках, коли строк повернення змінюється з його ініціативи, а не внаслідок порушення умов договору боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17, відповідно до якої умови договору є обов`язковими для сторін та породжують відповідні юридичні наслідки з моменту настання узгоджених обставин. Така правова оцінка застосовується і в даній справі.

В ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які відповідач та його представник посилалися в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Для вирішення спірних правовідносин, суд застосовує викладені нижче норми законів.

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.3.2.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16.00 годин 7 червня 2022 року.

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що кредитні кошти відповідачем добровільно не повернуті, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ФК «Єврокредит» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за його використання є обґрунтованим і в цій частині підлягає задоволенню шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022 за основним боргом (тілом кредиту) в розмірі 175 000 грн та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 63 828, 46 грн.

Поряд з цим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії в розмірі 85 503 грн 44 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторони в кредитному договорі обумовили розмір комісій за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1.90%.

Однак зі змісту кредитного договору № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Матеріали справи також не містять доказів, що споживач погодив перелік таких послуг та користувався ними.

Враховуючи те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

За таких обставин умови кредитного договору № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1.90 % є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13липня 2022 року в справі №496/3134/19.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню такі судові витрати: 2865,93 грн — витрати на сплату судового збору при подачі позову (3891,97 грн. х 238828,46 грн. / 324331,90 грн.), 1 211,20 грн — витрати на сплату судового збору при подачі заяви про забезпечення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 700 грн суд зауважує таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано відповідні докази.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 700 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання.

Суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором № 2-083-868-2-22-Г від 14.02.2022в розмірі 175 000 грн заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 63 828, 46 грн., а всього 238828,46 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» 2865,93 грн. витрат по сплаті судового збору, 1 211, 20 витрати на сплату судового збору при подачі заяви про забезпечення позову та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя С.В. Шевченко