Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №643/1267/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/1267/25

Провадження № 3-в/643/3/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Олійник О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

18 листопада 2025 року, не погодившись з постановою Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника Ісмаілова Р.Г. залишено без задоволення. Постанову судді Салтівського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишено без змін.

Постанова Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року набула законної сили.

03 лютого 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати адміністративного штрафу, в якій останній просить суд розстрочити виконання постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року в частині стягнення штрафу у розмірі 17 000 гривень.

В обґрунтування заяви посилався на те, що добровільно виконати рішення суду в 15 денний термін він не може, через відсутність відповідного доходу. Може сплачувати штраф частина у розмірі 2000 гривень в місяць. Також зазначає, що він є інвалідом 3 групи, в його хребті встановлена металічна конструкція, через що він не має іншого доходу. Повна сплата штрафу однією сумою фактично неможлива через відсутність коштів, поставить під загрозу його життя і поставить в нелюдські умови існування. На підтвердження викладених у заяві обставин надає копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.01.2026 року та копію відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.01.2026.

Суд, дослідивши додані до заяви документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Положеннями ч. 1 ст. 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Можливість розстрочки сплати штрафу передбачена положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно ст. 3 вказаного закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі у тому числі постанов судів у справах про адміністративні правопорушення.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Суд також звертає увагу, що попри відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення положень, що безпосередньо регулюють питання розстрочення сплати штрафу, подібну можливість надає засудженим Кримінальний кодекс України.

Так, згідно ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.

ЄСПЛ неодноразово вказував на кримінально-правовий характер адміністративних правопорушень.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення Правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження у праві керування автомобілем, («Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), п.182).

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля(Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.

Ураховуючи наведене, вказана справа про адміністративне правопорушення підпадає під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, становище правопорушника у справі про адміністративне правопорушення не може бути гіршим, ніж становище засудженого у кримінальній справі, оскільки протилежний підхід призвів би до порушень загальних засад справедливості судочинства та верховенства права.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу не суперечить законодавству України і відповідатиме завданням здійснення судочинства на засадах справедливості та верховенства права.

Так, згідно копії Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.01.2026 року, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням.

Згідно копії відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29.01.2026 убачається, за період з січня 2022 по грудень 2025 ОСОБА_1 отримував лише соціальні виплати, інших доходів окрім них, не мав.

Ураховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, факт введення в Україні воєнного стану, доводи ОСОБА_1 щодо його скрутного матеріального становища, засади гуманізму та індивідуалізації заходів примусу, а також необхідність сприяння досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу на 10 (десять) місяців.

Керуючись ст. 283-285, 301, 304 КУпАП, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу – задовольнити.

Розстрочити виконання постанови Салтівського районного суду міста Харкова від 07.11.2025 року, винесеної у справі № 643/1267/25, провадження № 3/643/902/24, в частині сплати штрафу в розмірі 17 000 гривень встановивши його сплату щомісячними платежами по 1700 гривень, на строк 10 (десять) календарних місяців, починаючи з лютого 2026 року.

Роз`яснити ОСОБА_1 про його обов`язок повідомляти Салтівський районний суд міста Харкова про здійснення сплати частини суми штрафу шляхом пред`явлення оригіналу відповідного документа.

Відповідно до ст. 303 КУпАП перебіг строку давності виконання постанови в частині накладення стягнення у виді штрафу зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Постанова може бути оскаржена через Салтівський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в десятиденний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя - О.О. Олійник