Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №450/2242/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2242/25 Провадження № 2/450/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.,

при секретарі Глинській У.Я.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівна про (предмет спору) визнання іпотеки такою, що припинена, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів, -

стислий виклад позиції позивача та відповідача:

підстава позову (позиція позивача): позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просить визнати припиненою іпотеку земельної пл. 0,1605 га, кадастровий номер 4623683700:02:001:0140, що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2981873446236), що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за договором іпотеки посвідченим 30.08.2010 приватним нотаріусом Моісєєвою О.Я. за реєстровим №2076, зняти заборони відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна, як предмету іпотеки та виключити відповідні записи про іпотеку вказаної земельної ділянки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає наступне: ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1605 га, кадастровий номер 4623683700:02:001:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2981873446236. Право власності зареєстровано 30.07.2024 на підставі договору дарування від 27.06.2006. Між позивачем та відповідачем 30.08.2010 було укладено договір позики на суму 347 160,00 грн строком на два місяці - до 30.10.2010. З метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання позивач передав земельну ділянку в іпотеку відповідачу. Основне зобов`язання за договором позики є припиненим, оскільки строк його виконання закінчився ще 30.10.2010, а будь-які дійсні вимоги відповідачем не заявлялися. Незважаючи на припинення основного зобов`язання, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження земельної ділянки іпотекою (номер запису 56121112), зареєстрований 30.08.2010, із зазначенням строку виконання основного зобов`язання - 30.10.2010. Таким чином, іпотека фактично продовжує існувати без чинного основного зобов`язання, що суперечить правовій природі іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання та порушує права позивача як власника, обмежуючи його можливість вільно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

17.07.2025 від представника позивача - адвоката Підбірного М.Я. надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а також долучені до нього докази, зокрема копія договору позики від 30.08.2010, не спростовують доводів та вимог позовної заяви. Оскільки, відповідач не заперечує, що: грошові кошти були передані позивачу готівкою; договір позики не містить вимоги щодо обов`язкового письмового оформлення факту повернення коштів (розписки, довідки, платіжного документа тощо); з 30.10.2010 і до теперішнього часу він не звертався до позивача з вимогами про повернення позики.

Посилання відповідача на п. 2 договору позики щодо місця повернення коштів є безпідставним, оскільки вказана умова не встановлює обов`язку нотаріального посвідчення факту повернення грошових коштів. Водночас твердження відповідача про те, що позика нібито не повернута, є нелогічним та непослідовним, оскільки строк виконання зобов`язання настав понад 14 років, а жодних дій щодо стягнення боргу або захисту своїх прав відповідач не вчиняв. Також зазначає, що позивач дізнався про наявність чинного обтяження іпотекою лише у серпні 2024 року під час реєстрації права власності на земельну ділянку, коли отримав дублікат договору іпотеки у нотаріуса. До цього моменту позивач об`єктивно не міг знати про невиконання відповідачем обов`язку звернутися до нотаріуса із заявою про припинення іпотеки у зв`язку з виконанням основного зобов`язання. Так, звернення позивача до відповідача з вимогою вчинити дії щодо припинення іпотеки залишилися безрезультатними. Станом на 25.03.2025, відповідно до відомостей з державних реєстрів, за земельною ділянкою продовжує значитися обтяження іпотекою, незважаючи на припинення основного зобов`язання. За відсутності будь-яких доказів наявності непогашеного боргу та з урахуванням фактичного виконання договору позики, основне зобов`язання вважається припиненим, а отже, припиненими є і додаткові зобов`язання за договором іпотеки. Таким чином, саме позиція відповідача є суперечливою та не підтвердженою належними і допустимими доказами. З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та наявні в матеріалах докази, просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі, а також покласти на відповідача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи. Детальний розрахунок судових витрат буде подано додатково у строки, визначені законом.

Представник позивача в судове засідання з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача: 02.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що твердження позивача про повернення суми позики за договором позики від 30.08.2010 у розмірі 347160,00 грн. є необґрунтованими, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження повернення коштів, а також не зазначив дату та спосіб їх повернення. При цьому, п. 4 договору позики від 30.08.2010 передбачає обов`язок позичальника письмово повідомити позикодавця про точний день і час повернення позики, проте доказів виконання цього обов`язку позивачем не подано. Крім того, згідно з п. 2 договору позики, повернення грошових коштів мало відбуватися у м. Пустомити за адресою місця здійснення нотаріальної діяльності нотаріуса, який посвідчував договір, що свідчить про домовленість сторін щодо нотаріального оформлення факту повернення коштів, однак таких дій позивач не вчиняв. Посилання позивача на нібито безрезультатні звернення до відповідача з вимогою припинити іпотеку є голослівними, оскільки не зазначено часу, способу та доказів таких звернень. З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повернення позики, основне зобов`язання за договором позики від 30.08.2010 є неприпиненим, а отже, відсутні передбачені законом підстави для припинення іпотеки.

30.07.2025 від відповідача надійшли заперечення, в яких він вказує, що твердження позивача про те, що відповідач у відзиві нібито не заперечує факту повернення позики у строк до 30.10.2010, є перекрученими. У відзиві відповідач чітко зазначив, що доводи позовної заяви щодо повернення суми позики у розмірі 347160,00 грн. готівкою не відповідають дійсності. Ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив позивач не вказує конкретної дати повернення позики, способу її повернення та не надає жодного належного і допустимого доказу виконання зобов`язання, чим порушує вимоги ст. 81 ЦПК України. Крім того, стороною позивача не надано доказів виконання вимог п. 4 договору позики від 30.08.2010, а саме обов`язку письмового повідомлення позикодавця про день і точний час повернення позичених коштів. Сам факт встановлення строку виконання зобов`язання до 30.10.2010 не свідчить автоматично про його виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, обов`язок повернення позики покладається на позичальника у строк і в порядку, визначених договором. Оскільки строк повернення був чітко встановлений, обов`язок пред`явлення вимоги про повернення позики у позикодавця не виникав.

Згідно з умовами п. 5.2 та п. 8.3 договору іпотеки від 30.08.2010, іпотека припиняється виключно у разі фактичного виконання зобов`язання за договором позики. За відсутності доказів такого виконання договір іпотеки є чинним, а підстави для його припинення відсутні. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах від 01.11.2023 у справі № 462/2056/20 та від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20, тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а недоведеність порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, заявлені позовні вимоги заперечив, просив відмовити повністю як безпідставному.

Позиція третьої особи: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівнав судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, пояснень щодо позову не надавала.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

02.06.2025 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 02.06.2025 запит щодо доступу до персональних даних; 02.06.2025 ухвала про відкриття провадження; 17.06.2025 відповідь з ГУДМС України у Львівській області; 02.07.2025 відзив на позовну заяву; 17.07.2025 відповідь на відзив; 30.07.2025 заперечення; 30.09.2025 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1605 га, кадастровий номер 4623683700:02:001:0140, що розташована в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 27.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. за №2263, зареєстрував право власності від 30.07.2025.

Згідно договору іпотеки №2075 від 30.08.2010, дублікат №3010 посвідченого приватним нотаріусом Моісєєвою О.Я., ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 347160,00 грн. строком до 30.10.2010.

Відповідно до пункту 1.4. Договору Іпотеки сторонами узгоджена вартість предмета іпотеки становить 347160,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 Договору Іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) гарантує, що предмет іпотеки (земельна ділянка площею 0,1605 га, кадастровий номер 4623683700:02:001:0140, що розташована в АДРЕСА_1 ) є його особистою власністю.

Також п. 4.1.1. зазначає, що у будь-який час протягом строку дії цього договору за умови попереднього, не менш ніж за один робочий день, письмового повідомлення Іпотекодавця ( ОСОБА_3 ) перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки.

У статті 5 «Виникнення і припинення права іпотеки» Договору, передбачено, що іпотека виникає з моменту нотаріального посвідчення. Іпотека підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України. Іпотека припиняється у разі: виконання зобов`язань за договором позики; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм діючого законодавства; набуття Іпотекодержателем ( ОСОБА_4 ) права власності на предмет іпотеки; знищення (втрати) предмета іпотеки.

Пунктом 7.1 передбачено, що спори та суперечки в рамках договору сторони передаються на розгляд до суду.

Відповідно до п. 8.3. договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання за договором позики.

Також згідно п. 8.4. водночас з нотаріальним посвідченням цього договору за погодженням сторін на предмет іпотеки накладається заборона відчуження в порядку, встановленому діючим законодавством.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель ( ОСОБА_4 ) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки Іпотекодержатель ( ОСОБА_4 ) має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо Іпотекодавець ( ОСОБА_3 ) не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

З огляду на викладене, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які підтверджуються укладеним 30.08.2010 договором іпотеки, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1605 га, кадастровий номер 4623683700:02:001:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зміст договору свідчить про те, що його укладення було спрямоване на забезпечення виконання грошового зобов`язання, яке виникло між сторонами. У письмовій формі сторони погодили розмір позики, порядок та строк її повернення.

Відповідно до умов укладених правочинів ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 347160,00 грн. зі строком повернення до 30.10.2010, що підтверджує наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Таким чином, укладення договору та фактична передача грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами цивільно-правового зобов`язання, яке підлягає виконанню відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно із статтею 575 ЦК України іпотека визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Також суд зазначає, що доводи позивача та його представника щодо повернення грошових коштів у сумі 347160,00 грн не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону.

Зокрема, матеріали справи не містять розписки про повернення коштів ОСОБА_3 , платіжних документів, банківських квитанцій, довідок чи інших письмових доказів, які б підтверджували факт належного виконання зобов`язання. Так само відсутні будь-які документи, що свідчили б про належне оформлення сторонами факту повернення коштів у порядку, передбаченому законом або умовами договору.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.11.2023 у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Щодо доводів сторони позивача про те, що відповідач не звертався з вимогами про повернення позики у зв`язку із закінченням строку дії договору іпотеки, суд зазначає таке.

Звернення кредитора з вимогою про повернення боргу є його правом, а не обов`язком. Нездійснення відповідачем такого права саме по собі не свідчить про припинення зобов`язання та не є підставою для висновку про належне виконання відповідачем своїх обов`язків.

Крім того, суд вказує, що закінчення строку дії договору іпотеки як забезпечувального правочину не припиняє основного грошового зобов`язання, якщо воно фактично не виконане. Іпотека має похідний (акцесорний) характер від основного зобов`язання, а тому її припинення або сплив строку дії не означає автоматичного припинення обов`язку боржника повернути отримані грошові кошти.

Оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про недоведеність зазначених обставин позову.

Підсумовуючи викладене та враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд не вбачає порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на це, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У зв`язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76–78, 81, 82, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 575 - 577, 593, 626, 628, 638 – 640 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», суд,-

постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівна про визнання іпотеки такою, що припинена, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з державних реєстрів,, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Третя ососба: Приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Моісєєва Ольга Ярославівна, 81100, Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 72.

СуддяД. А. Кукса