Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №943/255/24 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/255/24

Провадження № 2/943/35/2026

09 лютого 2026 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Розмана Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків (майнової шкоди), заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, —

в с т а н о в и в:

представник позивача адвокат Розман Сергій Юрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків (майнової шкоди), заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 294 234,00 гривень та 20 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позов мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_2 19 лютого 2023 року приблизно о 18 годині 45 хвилин керуючи автомобілем марки «Renault Megan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по другорядній дорозі «Буськ-Берестечко» на перехресті нерівнозначних доріг (головної дороги «Київ-Чоп» та другорядної дороги «Буськ - Берестечко»), при виїзді на головну дорогу «Київ-Чоп», а саме на ділянку дороги у районі 492 км + 390 м, що поблизу міста Буськ Буської ТГ Золочівського району Львівської області, порушила правила дорожнього руху, які виразилися у тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху та виїздом з другорядної дороги на головну дорогу не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надала перевагу у русі автопоїзду у складі сідлового тягача марки «Volvo FH», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та використовується ним у підприємницькій діяльності і був у складі автопоїзда разом з напівпричепом марки «Schmitz SK 024», реєстраційний номер НОМЕР_3 . За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141210000074 за результатами якого стосовно відповідачки був складений і скерований до суду обвинувальний акт. Вироком Буського районного суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №943/1212/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 вересня 2023 року між прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Львівської обласної прокуратури Яворським Назарієм Івановичем та обвинуваченою ОСОБА_2 в присутності захисників адвокатів Юхименко Руслани Іванівни та Тимошика Ігоря Ярославовича у кримінальному провадженні № 12023141210000074 від 20 лютого 2023 року. ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та призначено їй, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2023 року, покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання в частині позбавлення волі, з випробуванням, встановивши їй іспитовий термін на 1 рік. З урахуванням наведеного невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому майнової шкоди у грошовому еквіваленті у розмірі 294 234 гривень. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 25.03.2024 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_2 16.04.2024 року подала відзив на позовну заяву в якому просить у позові відмовити з наведених у відзиві підстав.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, відповідачка ОСОБА_2 19 лютого 2023 року близько 18 годині 45 хвилин керуючи автомобілем марки «Renault Megan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по другорядній дорозі «Буськ-Берестечко» на перехресті нерівнозначних доріг (головної дороги «Київ-Чоп» та другорядної дороги «Буськ - Берестечко»), при виїзді на головну дорогу «Київ-Чоп», а саме на ділянку дороги у районі 492 км + 390 м, що поблизу міста Буськ Буської ТГ Золочівського району Львівської області, порушила правила дорожнього руху, які виразилися у тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху та виїздом з другорядної дороги на головну дорогу не переконалась, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надала перевагу у русі автопоїзду у складі сідлового тягача марки «Volvo FH», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та використовується ним у підприємницькій діяльності і був у складі автопоїзда разом з напівпричепом марки «Schmitz SK 024», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141210000074 за результатами якого стосовно відповідачки був складений і скерований до суду обвинувальний акт.

Вироком Буського районного суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №943/1212/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 вересня 2023 року між прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Львівської обласної прокуратури Яворським Назарієм Івановичем та обвинуваченою ОСОБА_2 в присутності захисників адвокатів Юхименко Руслани Іванівни та Тимошика Ігоря Ярославовича у кримінальному провадженні № 12023141210000074 від 20 лютого 2023 року.

ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, та призначено їй, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2023 року, покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання в частині позбавлення волі, з випробуванням, встановивши їй іспитовий термін на 1 рік.

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленим і доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-І9062св20).

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень ч.2 ст. 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22) та від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20).

Згідно звіту №2334 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу від 23.09.2023 року вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу становить 291 234 (двісті дев`яносто одну тисячу двісті тридцять чотири) гривні 67 копійок (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування).

Із договору №02/09-23 про проведення оцінки автомобіля від 19.02.2023 року вбачається, що вартість послуг виконавця по проведенню експертної оцінки складає 3 000 грн. Факт сплати вказаної суми позивачем підтверджується доданою до позову платіжною інструкцією.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ч. 1 ст. 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під час визначення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, необхідно враховувати складові цих збитків відповідно до змісту ч.2 ст.1192 ЦК України: реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК (1540-06) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та с вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд прийшов до висновку, що Позивач довів належними та допустимими доказами завдання йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, а саме те, що він поніс витрати, пов`язані з лікуванням, у сумі 110826,42 грн, які слід стягнути в його користь з Відповідача.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018 року, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019 року.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги 21.02.2023 року, укладеного між Адвокатом Розманом Сергієм Юрійовичем та ОСОБА_1 , додаткову угоду від 21.02.2023 року, укладеного між Адвокатом Розманом Сергієм Юрійовичем та ОСОБА_1 , Акт опис надання адвокатом послуг, згідно яких позивач отримав правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України, з Відповідача також необхідно стягнути судовий збір в дохід держави, оскільки Позивач при зверненні до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, був звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273,353 ЦПК України -

у х в а л и в:

позов представника позивача адвоката Розмана Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків (майнової шкоди), заподіяних внаслідок вчинення кримінального правопорушення — задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 майнову шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 294 234 (двісті дев`яносто чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 12.02.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Розман Сергій Юрійович.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. О. Шендрікова