Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №445/2344/25 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №445/2344/25

Провадження №2/943/415/2026

12 лютого 2026 року м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Пирка В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача Радуль Т.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника, адвоката РАДУЛЬ Тетяни Йосифівни до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з означеним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.09.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Буського районного сулу від 09.10.2018 року шлюб сторін розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.08.20202 року Буським районним судом видано виконавчий лист № 943/1261/20 від 06.08.2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки заробітку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 20.07.2020 року. З червня 2025 року син сторін фактично проживає з батьком в с. Ушня Золочівського району Львівської області, про що складено відповідний акт. Тому просить суд припинити стягнення з нього аліментів в користь колишньої дружини на утримання сина.

Позивач, його представник, позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задоволити, дане засідання проводити без застосування засобів звукозапису, про що подали письмову заву.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, згідно ст. 178 ЦПК України, не подала.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи клопотання сторони позивача, неявку відповідачки, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.09.2009 року, який заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2018 року (цивільна справа № 440/769/18), розірвано.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_1 , батьками записані сторони.

Згідно довідки в.о. начальника Бродівського відділу Державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області « 26.3-31/42003 від 15.08.2025 року, на виконанні перебуває виконавче провадження № 62885811 з виконання виконавчого листа № 943/1261/20 від 06.08.2020 року , виданого Буським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2020 року до досягнення дитинною повноліття. По даному виконавчому провадженні заборгованість відсутня.

Як вбачається з акту обстеження матеріально – побутових умов проживання позивача ОСОБА_1 , складений Золочівською міською радою 19.08.2025 року № 340, позивач проживає разом з сином студентом ОСОБА_5 у приватному будинку співмешканки ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 . Зокрема в такому зазначено, що позивач проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 та її дочкою. З червня місяця переїхав до нього жити його син, батько займається вихованням сина, стежить за його успішністю, станом здоров`я, забезпечує всі умови проживання та виховання.

Відповідно до ст.ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК (2947-14). При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину - не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV (606-14) «Про виконавче провадження» - він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до ст. 121 СК України - права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття180 СК України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 192 СК України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Таким чином, повне чи часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у разі обчислення державним виконавцем розміру заборгованості, визнання розміру заборгованості обчисленої державним виконавцем платником аліментів та за умови, що вона виникла у платника аліментів у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 8,9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Як роз`яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Щодо безпосереднього нормативно-правового регулювання питання щодо припинення стягнення аліментів, суд зауважує, що СК України не містить норми про те, коли саме припиняється стягнення аліментів на дитину, а тому суд бере до уваги приписи ч. 4 ст. 273 ЦПК України, згідно якої, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Аналізуючи відповідну судову практику Верховного Суду, суд звертає увагу на постанову ВС від 04.09.2019 р. № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18). У цій справі Верховний Суд погодився з рішенням суду першої інстанції, яким припинено стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей, які стягнуто з нього рішенням суду, зазначивши, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.

Суд наголошує, що наявність рішення про стягнення аліментів - не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір.

За змістомст.ст.180-187СК України право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина та на чиєму утриманні вона перебуває.

Статтями 160,161 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Аліменти на утримання сина сторін були стягнуті з позивача на підставі рішення Буського районного суду, справа № 943/1261/20, так як на той час, син проживав з матір`ю (відповідачкою). Однак, син сторін проживає разом з батьком (позивачем), у зв`язку з чим, підстави для стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки припинились з підстав, описаних вище, а тому позивач, на думку суду, підлягає звільненню від сплати аліментів на користь відповідачки на утримання сина з дати набранням рішення суду законної сили.

Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, в даному випадку - матір не витрачає отримувані нею аліменти на сина сторін, який постійно проживає із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється, що мається в даній справі, і що було підтверджено позивачем, який в повній мірі виконує свій батьківський обов`язок утримувати свого неповнолітнього сина.

Таким чином, беручи до уваги практику ЄСПЛ та ЄКПЛ, вимог Законів, зокрема ст.ст.182,183,192СК України щодо обставин, які обов`язково враховуються судом при визначенні (вданому випадку звільненні) аліментів, враховуючи зміну місця проживання сина сторін, який проживає разом з позивачем (батьком), тобто змінилися сімейні обставини, суд, оцінивши та проаналізувавши вищевказані обставини в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зміна розміру стягнення аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст.3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 121,180-183,160,191,192,197 СК України, суд -

ухвалив :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються згідно судового наказу, виданого Буського районним судом Львівської області 06 серпня 2020 року (справа № 943/1261/20).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Б. М. Журибіда