Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №347/175/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/175/26

Провадження № 2-а/347/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

28.01.2026 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позивач у позові посилається на те, що 16.01.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову №394 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн у справі про адміністративне правопорушення №15 по ч.3 ст.210 КУпАП по факту неприбуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був автоматично сформований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних, резервістів повісткою з вимогою прибути до органу ТЦК та СП, чим порушив абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 та абз.6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п.2 п.1 ст.1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року.

14.01.2026 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення №247 від 14.01.2026 року.

Позивач вважає вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №394 від 16.01.2026 року протиправною та просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього по ч.3 ст.210 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, посилаючись на те, що жодних мобілізаційних розпоряджень чи повісток про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, його не повідомлено про час розгляду справи про адміністративне правопорушення за три доби в порушення вимог ч.1 ст.277-2 КУпАП, чим позбавлено його прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП; у протоколі про адміністративне правопорушення №247 від 14.01.2026 року ОСОБА_1 надав пояснення про те, що йому повістка не надходила; жодним нормативним актом не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з`являтися до останнього, тому в діях позивача відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП; у справі про адміністративне правопорушення відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП; обставини справи з`ясовані неповно, а висновки суб`єкта винесення спірної постанови не відповідають фактичним обставинам справи, яким, крім того, порушено при винесенні спірної постанови норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою судді від 02.02.2026 року по справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані сторонам, та отримані ними.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 Будзуляк В. подав відзив на адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні даного позову, посилаючись на те, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам законодавства щодо підстав та процедури її винесення.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст.286 КАС України дана категорія справ вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що постановою №394 від 16.01.2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за неприбуття на виклик ТЦК та СП (а.с.17-18), за змістом якої ОСОБА_1 не прибув згідно автоматично сформованою Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів повісткою з вимогою прибути до органу ТЦК та СП, чим порушив абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 та абз.6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п.2 п.1 ст.1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. 14.01.2026 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення №247 від 14.01.2026 року, адміністративна справа №15. 16.01.2026 року на розгляд справи про адміністративне правопорушення №15 ОСОБА_1 не прибув, хоча був про час розгляду справи належним чином, що підтверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд зауважує, що, дійсно, у протоколі про адміністративне правопорушення №247 від 14.01.2026 року є підпис ОСОБА_1 під повідомленням про час розгляду справи про адміністративне правопорушення 16.01.2026 року о 10:00 годині, але дату такого повідомлення зазначено 11.01.2026 року, що не відповідає змісту протоколу та спірної постанови, адже, якщо ОСОБА_1 був повідомлений про час розгляду справи щодо його неявки за повісткою в ІНФОРМАЦІЯ_2 11.01.2026 року, тоді нівелюється зміст самого протоколу та спірної постанови, де зазначено про неявку ОСОБА_1 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , його доставлення туди 14.01.2026 року; крім того – у спірній постанові та протоколі відсутні відомості про час, коли ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитись по на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і відомості щодо часу та способу одержання ОСОБА_1 такого виклику (повістки), що ставить під сумнів його неявку саме за повісткою №3885666 від 13.06.2025 року на 29.06.2025 року о 14:00 годині, як стверджує сторона відповідача.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 передбачено, що повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання. Відповідно до підпункту 2 п. 41 даного Порядку, моментом належного оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку також є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. За таких умов, всі ризики неотримання ним зазначеної вище повістки повинні бути покладені на позивача.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КупАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення , за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст.251 Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Сторона відповідача надала суду на підтвердження доводів, зазначених у відзиві, зокрема копію повістки №3885666 від 13.06.2025 року на ім`я ОСОБА_1 для уточнення даних на 29.06.2025 року о 14:00 год., а також – опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0610260302402. Згідно вказаного трекінгу відправлення, наданого позивачем спроба вручення даної повістки виявилася невдалою та 26.06.2025 року повістка повернулась відправнику із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Отже, у розумінні Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, позивач вважався таким, що належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК. Але у справі відсутні докази, що саме за цією повісткою позивач не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого була складена спірна постанова.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У спірній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ані мети виклику ОСОБА_1 , ані часу, на коли той мав з`явитись за викликом.

Натомість, сторона відповідача посилається на повістку №3885666 від 13.06.2025 року, де вказана мета виклику – для уточнення даних.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення по ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою не було повністю досліджено всіх обставин справи, зокрема – отримання позивачем виклику до ТЦК та СП та якого саме, поважність причини неприбуття ОСОБА_1 на відповідний виклик та вчасного неповідомлення ним таких причин; не зазначено ані у протоколі, ані у спірній постанові причин виклику позивача до ТЦК та дати необхідності прибуття по повістці; не обгрунтовано неможливість отримання необхідних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а відповідно – підставність застосування до позивача положень ст.210 КУпАП.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення №394 від 16.01.2026 року винесена з порушенням норм матеріального права.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином враховуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, обставини адміністративного правопорушення, які ставились у провину позивачу під час її винесення - не знайшли свого підтвердження поза розумним сумнівом під час судового розгляду, тому ця постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений позивачем згідно квитанції 8474-8974-6999-8198 від 23.01.2026 року - підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122 ч.6, 139, 247, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 9 ч.2, 77, 120, 121, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №394 від 16.01.2026 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_6 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання рішення.

Рішення складено 12.02.2026 року.

Суддя Д.С. Драч