Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №446/1558/24 — Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №446/1558/24

Провадження №1-кп/943/74/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м.Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буського районного суду в місті Буську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141240000168 від 24 червня 2024 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , українець, гр. України, освіта середня-спеціальна, раніше не судимий, не одружений, працює робітником « АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

23 червня 2024 року у період часу з 03 години 05 хвилин по 03 годину 07 хвилин, ОСОБА_4 , розуміючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, та Указу Президента України від 06 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України від 08 травня 2024 року № 3684-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб, в умовах воєнного стану, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення,

усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, шляхом перелазу через огорожу у виді металевої сітки, незаконно проник на територію домогосподарства за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого, ОСОБА_4 , цього ж дня, та в той же час, перебуваючи на території вищевказаного домогосподарства, продовжуючи реалізувати свій умисел, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, а відтак його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав металеву драбину синього кольору на 8 щаблів марки «Works 408» вартістю 1350 гривень, належну ОСОБА_6 , та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1350 гривень.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, визнав повністю та суду показав, що дійсно 23 червня 2024 року в період часу з 03 години до 03 години 07 хвилин, розуміючи, що в Україні введено воєнний стан, маючи умисел на вчинення крадіжки, переліз через огорожу у виді металевої сітки, проник на територію домогосподарства ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав металеву драбину.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з?ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз?яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз?яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст їх обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 185 ч. 4 КК України, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, поєднана з проникненням в сховище, вчиненому в умовах воєнного стану.

В ході судового розгляду прокурор вважав, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України у зв`язку з декриміналізацією та наявністю в діях обвинуваченого ознак незаконного проникнення до житла або іншого володіння особи.

Так 09 серпня 2024 року, набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до Закону № 3886-IX, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст.185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна крадіжка) у тому розі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

За вимогами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом?якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Отже внесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 ПК України передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

З 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 грн. Так, податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514,00 грн. (3028,00 грн. х 50%).

Згідно нової редакції ст. 51 КУпАП відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що складає 757,00 грн. Відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент

вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становило 3028,00 грн.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням в сховище, вчиненій в умовах воєнного стану, при цьому загальна вартість майна, яким заволодів обвинувачений, складає 1350 грн.

Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у інше володіння особи, дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов?язане з позбавленням волі.

Отже, з огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.

Об?єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, у незаконному проникненні до іншого володіння особи.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.

В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений усвідомлював, що територія на яку він проникає, перебуває у володінні іншої особи.

На підставі зазначеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та кваліфікувати його дії як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Таким чином, судом встановлено, та визнано доведеним, що 23.06.2024 року в період часу з 03 години 05 хвилин по 03 годину 07 хвилин, ОСОБА_4 маючи умисел на незаконне проникнення до володіння особи, шляхом перелазу через огорожу у виді металевої сітки, незаконно проник на територію домогосподарства за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою АДРЕСА_3 .

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, який позитивно характеризується за місцем свого проживання, раніше не судимий, щодо міри покарання, потерпіла у своїй письмовій заяві покликається на розсуд суду, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, обставини справи, які пом`ягшують покарання, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, а тому вважає, що обравши покарання у виді штрафу, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 381-382 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання у виді штрафу 1700 гривень, що становить сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Стягнути з ОСОБА_5 – 1514.56 гривень в дохід держави за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Речові докази:

- драбину синього кольору на 8 щаблів, що знаходиться у камері зберіганні речових доказів ВнП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області – повернути потерпілій ОСОБА_6 , попередньо скасувавши арешт на вказане майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду від 26 червня 2024 року;

- DVD-R диск із відеозаписом, залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення.

Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку, суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Копія вироку негайно, після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1