Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №439/86/26 — Бродівський районний суд Львівської області

справа № 439/86/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

11 лютого 2026 року м. Броди

Суддя Бродівського районного суду Львівської області Рахімова О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561604 від 08.01.2026 року ОСОБА_1 08.01.2026 року о 00 год. 55 хв. в м. Броди по вулиці Залізничній керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку чи продуву алкотестера на місці зупинки транспортного засобу, відмовився, як і відмовився пройти медичний огляд в медичній установі, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його захисник Онищук Т.Н. подав клопотання в якому зазначає, що із протоколом та матеріалами адміністративної справи не погоджується і вважає що відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 (а саме відеодоказів) у вчиненні ним вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому просить закрити адміністративне провадження по справі 439/86/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 судді надано: протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561604 від 08 січня 2026 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; матеріали відеофіксації.

Дослідивши вказані докази, враховуючи пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до переконання, що перед судом не доведено достатніми, достовірними, допустимими та належними доказами наявність в діях ОСОБА_1 такого складу адміністративного правопорушення: як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції про оформлення матеріалів про адміністративні в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1376 від 06.11.2015 року протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Пунктами 11 та 12 розділу ІІ вказаної інструкції передбачає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на вказані законодавчі норми слідує, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відбувається за обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, між іншим, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ст.ст. 251, 266 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Обов`язок збирання доказів законодавством покладний на особу, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення та не можу бути перекладний чи делегований іншим особам.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу vs Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу vs Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. TheUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

Згідно до. ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною статтею передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Абзацом 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Незважаючи на те, що у протоколах про адміністративні правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував 08.01.2026 року о 00:55:00 год у м. Броди по вулиці Залізничній транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння, у долучених до протоколу матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували що такі факти мали місце.

Так, до протоколу долучено оптичний диск із файлами, які, зокрема файл clip-0.mp4, містять відеозапис, який розпочинається із 00:58:00 год 08.01.2026 на якому зафіксовано нерухомий автомобіль Volkswagen Passat, та працівників поліції, які вимагають для перевірки документи у ОСОБА_1 , який перебуває на водійському сидінні автомобіля. Слід зазначити, що на відеозаписі зафіксовано, опади у вигляді снігу, та автомобіль Volkswagen Passat вкритий шаром снігу, що свідчить про його перебування у нерухому стані тривалий період часу (на відміну від службового автомобіля працівників поліції, на якому сніг відсутній).

На інших, долучених до протоколу відеофайлах (clip-1.mp4, clip-2.mp4, clip-3.mp4, clip-4.mp4) зафіксовано спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, під час якого він наголошує на тому, що не керував транспортним засобом, а лише сидів у нерухомому автомобілі, до якого під`їхали поліцейські.

Незважаючи на те, що на відеозаписах зафіксовано неодноразове твердження працівників поліції про те, що у них наявний відеозапис руху автомобіля Volkswagen Passat під керування ОСОБА_1 по вул. Залізничній у м. Броди, такий останньому пред`явлений не був та до протоколу про адміністративне правопорушення не долучений.

Крім цього, на відеозаписах зафіксовано перебування у салоні автомобіля інших крім ОСОБА_1 , осіб, однак працівниками поліції такі опитані не були.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

За змістом статей 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 та пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Так, чинним законодавством передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану .

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулює Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція).

Крім того, Пунктами 6-8 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Це означає, що огляду на стан сп`яніння підлягають лише особи, які були водіями, тобто керували транспортними засобами на момент їх зупинки поліцейськими.

Крім цього, порядок застосування органами поліції засобів відео-та аудіофіксації регулюється Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026.

Відповідно до п.2 розділу І згаданої Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, в т.ч. попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ Інструкції визначено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Пунктами 1, 2 розділу VII Інструкції поліцейським заборонено примусове виключення відеореєстраторів, самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу.

Таким чином, всі події, як відбувались у полі зору поліцейського під час виконання ним службових обов?язків, у т.ч. порушення Правил дорожнього руху чи/або керування особами транспортними засобами повинні бути зафіксованим технічними засобами.

Натомість факт керування ОСОБА_1 в 00:55:00 год 08.01.2026 року транспортним засобом на відеозаписах із бодікамер поліцейських та відеореєстратора не відображений, що надає обґрунтовані підстави вважати його лише припущенням особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи те, що 08.01.2026 року о 00:55:00 год ОСОБА_1 жодним транспортним засобом не керував та поліцейськими не зупинявся, вимога про проходження ним огляду на стан сп`яніння є протиправною, та являє собою втручанням в особисте життя особи. Відмова особи, яка не виконувала функції водія, тобто не керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не можу розцінюватись як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не заперечуючи важливість та необхідність профілактичної роботи по недопущенню керування транспортними засобами в стані як алкогольного так і наркотичного сп`яніння, необхідно наголосити, що така робота має проводитись виключно в правовому полі та не допускати зазіхань на права людини.

Зобов`язання до проходження огляду на стан сп`яніння пасажирів транспортних засобів не передбачено чинним законодавством України та виходить за межі прав, наданих поліцейським.

Працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані сп`яніння і таким чином надмірно втручатися в її особисте життя, вимагаючи проходження огляду на стан сп`яніння.

Лише за наявності об`єктивних ознак, передбачених Інструкцією, поліцейський спочатку має запропонувати особі, яка керувала транспортним засобом пройти медичний огляд на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя звертає увагу, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255цього Кодексу.

У судовому провадженні вказані недоліки протоколу про адміністративне правопорушення усунуті не можуть бути, суд не може собою підміняти органи, що зобов`язані довести провину особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочата справа підлягає закриттю в разі відсутності події правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Рахімова