Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №363/636/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"11" лютого 2026 р. Справа № 363/636/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї рідної сестри ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що 23.01.2026 року між ним та його сестрою виник словесний конфлікт на фоні побутових питань, будь-яких насильницьких дій по відношенню до останньої не вчиняв, фізичною розправою не погрожував.

11.02.2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 , з якої зокрема вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить йому, та у вказаному будинку приписаний його син ОСОБА_1 . Донька ОСОБА_2 проживала разом з ним тимчасово, та після того, як остання створила в його будинку антисанітарійні умови, ним було прийнято рішення про її виселення. На фоні вказаних обставин у його сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, будь-яких насильницьких дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 не вчиняв.

Окрім того, 11.02.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , з якої зокрема, вбачається, що остання викликала поліцію, бо ОСОБА_1 викидає її речі, що продовжується і надалі, тому остання вимушена проживати у сусідів. Також, просила долучити до матеріалів справи довідку Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 10.02.2026 року, з якої зокрема, вбачається, що остання проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , який перебуває на її утримані, оскільки отримує мінімальну пенсію. ОСОБА_2 вела велике господарство, та забезпечувала інші необхідні побутові умови, підтримувала здоров`я батька. Будь-яких скарг зі сторони батька ОСОБА_1 на ОСОБА_2 не надходило.

Суддя, дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, приходить наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП органом поліції, до матеріалів справи додано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №967655 від 23.01.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.01.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надала заяву про те, що 23.01.2026 року о 17 год. за місцем проживання АДРЕСА_1 , її брат ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв із будинку;

- письмові пояснення ОСОБА_2 , з яких зокрема вбачається, що 23.01.2026 року остання викликала поліцію у зв`язку з тим, що в неї виник конфлікт з її братом ОСОБА_1 , який близько 17 год. вчинив відносно неї домашнє насильство;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , з яких, зокрема вбачається, що 23.01.2026 року близько 17 год., останній виніс речі сестри, а саме пральну машину та газову плиту щоб навести порядок в будинку, з приводу чого у них відбулася сварка;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких, його донька ОСОБА_2 проживає разом з ним близько шести років та на постійній основі вчиняє відносно нього домашнє насильство, а саме: ображає нецензурною лайкою, погрожує фізичною розправою, дані конфлікти вчиняє на постійній основі. 23.01.2026 року між його сином ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 виник конфлікт;

- витяг з ІПС МВС України «Армор» відносно ОСОБА_1 ;

- рапорт поліцейського СПДН Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Чорного В., з якого зокрема вбачається, що 23.01.2026 року надійшов виклик щодо домашнього насильства. Приїхавши на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що її брат ОСОБА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено ТЗПСК серії АА524847, в забороні спілкування на одну добу;

- копії документів, що посвідчують осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, а також долучені до нього матеріали, суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді, як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій – це конфлікт. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання та свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Сам по собі лише факт конфліктної ситуації не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 967655 від 23.01.2026 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї рідної сестри ОСОБА_2 .

Водночас зазначені у протоколі обставини не узгоджуються з іншими матеріалами справи та суперечать доказам, що містяться у ній.

Так, із письмових пояснень ОСОБА_1 , а також його батька вбачається, що 23.01.2026 року між ОСОБА_1 та його сестрою дійсно мала місце словесна сварка. Однак будь-яких дій насильницького характеру, у тому числі психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_1 не вчиняв. Конфлікт виник на ґрунті побутових непорозумінь та носив взаємний характер.

Слід зазначити, що саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З матеріалів справи не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди її психічному здоров`ю, тощо. Дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня, і у даному випадку, дійсно мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження, оскільки невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке завдало шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого. З долучених доказів неможливо переконатися, що ОСОБА_1 вчинив таку форму домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, а відтак суд приходить до переконання, що в діях останнього відсутні ознаки притаманні домашньому насильству.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.Ю. Котлярова