Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №355/1960/25 — Баришівський районний суд Київської області

Суд: Баришівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 04 лютого 2026 р.

Справа: №355/1960/25

Суддя: Чальцева Т. В.

Справа № 355/1960/25

Провадження № 2/355/150/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Верби Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на майно в рахунок погашення заборгованості про стягнення аліментів на утримання дитини,-

УСТАНОВИВ:

15.09.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Блохіна О.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) про визнання права власності на майно в рахунок погашення заборгованості про стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначила, що у відповідності до виконавчого листа, виданого Баришівським районним судом Київської області від 17 серпня 2020 року за № 2/355/546/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.07.2017 року. (ВП 62881802)

Як вбачається із поданого розрахунку заборгованості по аліментах, починаючи з квітня 2019 року, відповідач ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання дитини, а тому, з квітня 2019 року по вересень 2025 року, утворилася заборгованість в сумі 98 366,07 гривень.

У відповідності до Постанови про накладення штрафу від 16.09.2022 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року, ВП 62881802, оскільки у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, що станом на 01.09.2022 р. становить 97089,55 грн., керуючись ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 50%, що становить 48 544, 78 грн.

У відповідності до Постанови про накладення штрафу від 25 червня 2024 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року, ВП 62881802, оскільки у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, що станом на 01.06.2024 р. становить 56 451, 04 грн., керуючись ч.14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 50%, що становить 11 290, 21 грн.

Повторно через несплату аліментів, у відповідності до Постанови про накладення штрафу від 15 вересня 2025 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року, ВП 62881802, оскільки у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, що станом на 01.09.2025 р. становить 98366,07 грн., керуючись ч.14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь ОСОБА_1 у розмірі 50%, що становить 19673, 21 грн.

У відповідності до виконавчого листа, виданого Баришівським районним судом Київської області від 09 грудня 2024 року за № 355/1551/24, провадження № 2/355/828/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойка (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 56 451 грн. 04 коп. ВП № 77012621.

Станом на 01 вересня 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем лише за несплату аліментів складає 177 874,27 грн. + за виконавчим листом про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів складає 56 451 грн. 04 коп., що загалом становить 234 325,31 гривень заборгованості.

З пояснень боржника вбачається, що він не має на меті погашати дану заборгованість, яка в свою чергу з кожним місяцем збільшується.

В силу ч.4 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, до досягнення нею двадцяти трьох років.

Досягнення дитиною повноліття, відповідно до ч. 4 даної статті, або досягнення нею двадцяти трьох років, у випадку, коли повнолітня дитина продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, яку їх батьки зобов`язані надавати за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199), не припиняється стягнення заборгованості за аліментами, що утворилась, і водночас, не являється підставою для звільнення платника аліментів від обов`язку її погашення.

Проте грошові кошти, що будуть сплачуватись після вказаних термінів, матимуть інший правовий режим: ці кошти являють собою вже не аліменти, а компенсацію витрат на утримання дитини для того із батьків, з яким вона проживає, які він поніс за боржника платника аліментів.

Від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. Навіть у випадку смерті одержувача аліментів, до дитини, як спадкоємця, переходить право вимоги до боржника платника аліментів, як складової спадщини. У свою чергу, у випадку смерті платника аліментів, його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов`язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Державним виконавцем Баришівського відділу ДВС у Броварському районі ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанови про обмеження боржника у праві виїзду за кордон, у праві керування транспортними засобами, у праві користування зброєю та у праві полювання.

Крім того, виявлено нерухоме майно - земельну ділянку, яку було описано та арештовано.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не має наміру сплачувати вже існуючу заборгованість по аліментах, та пеню за їх несвоєчасну виплату й жодні структурні органи не можуть вплинути на виконання ним своїх обов`язків, позивач вбачає єдиним виходом з даної ситуації здійснити звернення стягнення на нерухоме майно боржника, шляхом визнання права власності на його майно за стягувачем.

Так як у власності відповідача ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка № НОМЕР_1 а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 522 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:033:0542, вартість якої на сьогодення становить 13 801 грн. 43 коп. (відповідно до нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей), а також земельна ділянка № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,47 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:034:0022, вартість якої на сьогодення становить 118 593 грн. 57 коп. (відповідно до нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі в розрізі областей). Тобто, вартість обох земельних ділянок становить 132 395,00 грн.

Нормативна грошова оцінка (НГО) 1 гектара ріллі в Київській області становить 26 531 грн. станом на 2025 рік, згідно з даними land.gov.un. Це офіційний показник, який використовується для розрахунку податків та платежів, але реальна ринкова вартість землі може значно відрізнятися залежно від її розташування та інших факторів.

ЗГП - це показник, що відображає вартість землі, яка розраховується на основі рентного доходу від виробництва, зокрема зернових культур, та визначається економічною оцінкою земель, проведеною раніше.

Цей показник щорічно індексується, щоб відображати зміни в економічних умовах, тому актуальна НГО може бути вищою за показник 2025 року.

У зв`язку з тим, що на торги дані земельні ділянки відділом ВДВС не виставлялись, тому позивач повідомила державну виконавицю, у якої в провадженні перебувають обидва виконавчих документа, про своє бажання залишити дане майно боржника за собою в рахунок погашення заборгованості по вищевказаним документах, але остання рекомендувала звернутися за юридичною допомогою та в судовому порядку здійснити звернення стягнення на майно.

За таких обставин позивач просить :

-в рахунок повного погашення заборгованості за виконавчим листом, виданим Баришівським районним судом Київської області від 17 серпня 2020 року за № 2/355/546/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.07.2017 року. (ВП 62881802), згідно розрахунку станом на 01.09.2025 року в розмірі 98 366,07 гривень, Постановою про накладення штрафу від 16.09.2022 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року, ВП 62881802, в розмірі 48 544,78 гривень, Постановою про накладення штрафу від 25 червня 2024 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року. ВП 62881802, в розмірі 11 290, 21 гривень, Постанови про накладення штрафу від 15 вересня 2025 року по виконавчому листу № 2/355/546/17 від 17 серпня 2020 року, ВП 62881802, в розмірі 19 673, 21 гривень, а також за виконавчим листом виданим Баришівським районним судом Київської області від 09 грудня 2024 року за № 355/1551/24, провадження 2/355/828/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 56 451 грн. 04 коп. ВП № 77012621, припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), зареєстрованого та проживаючого в с. Паришків, Броварського району, Київської області, на земельну ділянку № НОМЕР_1 а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 522 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:033:0542, а також на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,47 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:034:0022, та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), зареєстровану та проживаючу АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку № 542a для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 522 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:033:0542, а також на земельну ділянку № НОМЕР_1 для ведения товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,47 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:034:0022;

-зняти арешт із земельної ділянки № НОМЕР_1 а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 522 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:033:0542, та земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,47 га, яка розташована на території Корніївської сільської ради Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220282900:08:034:0022 накладений Постановою про арешт майна боржника від 11 січня 2021 року, серія та номер ВП № 62881802, (все рухоме й не рухоме майно), виданий головним державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська обл. Качур Тетяною Миколаївною, номер запису про обтяження 40072627 (спеціальний розділ).

Ухвалою суду від 16.09.2025р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Судові засідання призначались на 16.10.2025р., 11.11.2025р., 25.11.2025р., 04.12.2025р., 15.01.2026р., 29.01.2026р. та переносились через неявку відповідача.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Блохіна О.В. не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Представник третьої особи – Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, при вирішенні позову покладались на розсуд суду.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповідності до виконавчого листа, виданого Баришівським районним судом Київської області від 17 серпня 2020 року за № 2/355/546/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.07.2017 року. (ВП 62881802) ( а.с. 11-15)

Крім того, виявлено нерухоме майно - земельну ділянку, яку було описано та арештовано ( а.с. 24-25).

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. ст. 180, 181, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частина 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Стаття190 Сімейного кодексу України закріплює можливість припинення права дитини на аліменти у зв`язку з набуттям нею права власності на нерухоме майно, зокрема, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Чинне законодавство виходить із пріоритету найкращих інтересів дитини та необхідності забезпечення стабільного і достатнього матеріального утримання.

Пункти 1, 2 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Водночас практика застосування норм Сімейного кодексу України свідчить про наявність певних прогалин, які ускладнюють досягнення цієї мети.

Стаття190 Сімейного кодексу України закріплює можливість припинення права дитини на аліменти у зв`язку з набуттям нею права власності на нерухоме майно.

За своєю правовою природою цей механізм має договірний характер і передбачає добровільне волевиявлення обох батьків, нотаріальне посвідчення договору та обов`язковий дозвіл органу опіки та піклування. Така конструкція спрямована на захист майнових прав дитини та мінімізацію ризиків зловживань з боку батьків. Разом із тим, зазначена норма фактично обмежує можливість передачі нерухомого майна в рахунок аліментів виключно сферою позасудового врегулювання.

Законопроект № 14336 від 26.12.2025 «Про внесення зміни до статті190 Сімейного кодексу України щодо передачі нерухомого майна в рахунок аліментів» покликаний усунути цю прогалину шляхом доповнення статті190 Сімейного кодексу України новою частиною восьмою такого змісту: «8. Під час розгляду справи про стягнення аліментів, платник аліментів може передати нерухоме майно в рахунок аліментів. При вирішенні питання про передачу нерухомого майна в рахунок аліментів, висновок органу опіки та піклування є обов`язковим.»

Таким чином, цими змінами передбачено можливість передачі нерухомого майна в рахунок аліментів безпосередньо під час судового розгляду справи про їх стягнення. Він спрямований на розширення процесуальних можливостей суду та надання йому інструментів для більш гнучкого і справедливого врегулювання аліментних правовідносин.

Станом на момент розгляду позову, вищевказаний законопроект та запропонована норма закону не є чинною.

Надання суду можливості вирішувати питання про передачу нерухомого майна в рахунок аліментів потенційно підвищує ефективність судового захисту прав дитини та дозволяє враховувати реальний майновий стан платника аліментів. Особливої актуальності це набуває у випадках, коли аліментні зобов`язання не виконуються протягом тривалого часу, а заборгованість з аліментів постійно зростає, не забезпечуючи при цьому фактичного утримання дитини.

Важливою є збереження ролі органу опіки та піклування як суб`єкта, покликаного забезпечувати захист прав та інтересів дитини. Обов`язковість його висновку унеможливлює формальний підхід до вирішення питання та покликана гарантувати, що передача нерухомого майна дійсно відповідає інтересам дитини, а не є лише способом припинення аліментних зобов`язань платника. У цьому контексті запропонована норма кореспондує з усталеною судовою практикою, відповідно до якої висновки органів опіки та піклування мають істотне значення у справах, що стосуються прав та інтересів дітей.

Наразі, діюча норма Закону не деталізує процесуальний порядок передачі нерухомого майна в рахунок аліментів у судовому порядку та не визначає критерії співмірності вартості такого майна обсягу аліментних зобов`язань. Відсутність чітких орієнтирів створює ризики порушення балансу інтересів сторін.

Не можна також ігнорувати потенційні ризики зловживання правом з боку платника аліментів. У судовому процесі пропозиція передати нерухоме майно може використовуватися як спосіб уникнення подальших фінансових зобов`язань, навіть у випадках, коли передане майно не забезпечує реальних потреб дитини або є обтяженим правами третіх осіб. У цьому контексті надзвичайно важливою є активна роль органу опіки та піклування у перевірці доцільності та безпечності такої передачі.

Окремої уваги заслуговує питання правових наслідків передачі нерухомого майна в рахунок аліментів у судовому порядку. Діюче законодавство не містить прямої вказівки на те, чи поширюються на такі правовідносини всі обмеження та гарантії, передбачені чинною редакцією статті190 Сімейного кодексу України, зокрема заборона звернення стягнення на передане майно та спеціальний порядок його відчуження. Відсутність чіткої регламентації може негативно позначитися на рівні захисту прав дитини та створити правову невизначеність.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, відсутність висновку органу опіки та піклування шодо доцільності передачі майна в рахунок заборгованості зі сплати аліментів; відсутність добровільного волевиявлення обох батьків, нотаріальне посвідчення договору та обов`язковий дозвіл органу опіки та піклування; зважаючи, що діюча норма Закону не деталізує процесуальний порядок передачі нерухомого майна в рахунок аліментів у судовому порядку та не визначає критерії співмірності вартості такого майна обсягу аліментних зобов`язань, суд приходить до висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі ст.ст. 104, 105, 110, 112, 114, 180, 181, 182, 183, 184, 190, 192 СК України, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на майно в рахунок погашення заборгованості про стягнення аліментів на утримання дитини – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua