Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №287/44/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/44/26

2-а/287/36/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Олевськ

Олевський районного суду Житомирської області в складі

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 481 від 16.05.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

скасувати постанову № 481 від 16.05.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 25 500 грн; провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та розподілити витрати пов`язані з розглядом справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 02.01.2026 після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 79808484 від 16.12.2025 та блокування банківських рахунків. Копію постанови від 16.05.2025 йому не вручали та не надсилали, про розгляд справи він повідомлений не був.

Позивач стверджує, що повістку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не отримував, особисто йому вона не вручалась, а відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо його нібито явки та отримання повістки, не відповідають дійсності.

Крім того, посилається на примітку до статей 210, 210-1 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи.

Вважає, що оскільки у ст. 255 КУпАП у переліку осіб відсутні посадові особи ТЦК та СП, відповідно останні не мають право складати протоколи.

Також позивач звертає увагу на судову практику апеляційних адміністративних судів щодо необхідності належного повідомлення особи та особистого вручення повістки, а також недопустимості притягнення до відповідальності за відсутності доказів такого повідомлення.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного повідомлення його про розгляд справи та без достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Нижнику Г.П.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04.02.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаний представником Гавриленком В.О., у якому відповідач заперечує проти задоволення позову.

У відзиві зазначено, що 10.05.2025 уповноваженою посадовою особою складено протокол № 481 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмови від проховдення медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 481 від 16.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчиненого в особливий період), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Відповідач зазначає, що постанова була направлена позивачу засобами поштового зв`язку, оскільки останній не з`явився на розгляд справи, попри належне повідомлення про дату, час та місце її розгляду.

У відзиві відповідач посилається на ст. 65 Конституції України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Указ Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затверджений Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Також у відзиві наведено посилання на ст. 9, 245, 247, 251, 280 КУпАП щодо поняття адміністративного правопорушення, завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, підстав для закриття провадження, доказів та обов`язку органу з`ясувати всі обставини справи.

Відповідач вважає, що постанова № 481 від 16.05.2025 винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, у межах наданих повноважень та на підставі встановлених обставин, а доводи позивача не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду.

10.02.2026 від адвоката Кравчука В.І., який надає правничу допомогу ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представник відповідача Гавриленко В.О. у відзиві просив розглянути справу без виклику сторін.

З огляду на викладене, суд ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази та надавши оцінку доводам позивача і запереченням відповідача, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол №481 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмовився від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 . Остання дата проходження ВЛК, згідно АІТС «Оберіг» невідома, не перебує на військовому обліку. Згідно копії зазначеного протоколу ОСОБА_1 другий примірник протоколу отримав 10.05.2025, що підтверджується його особистим підписом. Також у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний запис: «відмовляюся проходити ВЛК тому що хочу пройти по місцю прописки в Олевську Коростенського району».

За результатами розгляду протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 16.05.2025 винесено постанову №482 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинено в особливий період), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень. Згідно копії постанови, її копія направлена правопорушнику поштовою кореспонденцією за №5/6157 від 19.05.2025.

Згідно копії акту про вручення картки обстеження та медичного огляду (при відмові від підпису) складеного стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вручено військовозобов`язаному ОСОБА_1 картку обстеження та медичного огляду, повістку зі строком прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12 год 10 травня 2025 року.

Під час здійснення оповіщення ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12 год 10.05.2025, останній відмовився від отримання повістки, про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом стрільців взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, відповідно до закону.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Реалізація цього конституційного обов`язку врегульована Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 ст. 1 вказаного Закону захист Вітчизни є конституційним обов`язком громадян України, а військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян до захисту держави та забезпечення комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань. Військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку.

Частиною 9 ст. 1 цього Закону визначено категорії осіб щодо військового обов`язку, до яких належать, зокрема, призовники та військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України на особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на ньому, зобов`язані, зокрема: прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду; проходити підготовку до військової служби; виконувати правила військового обліку.

Таким чином, проходження медичного огляду є складовою військового обов`язку та прямо встановленим законом обов`язком громадянина.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено правовий режим воєнного стану, який діє на час розгляду справи. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, оголошено загальну мобілізацію.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація – це комплекс заходів, спрямованих на переведення держави, її органів та Збройних Сил України на функціонування в умовах особливого періоду.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у чинній редакції) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного ТЦК та СП.

З огляду на дію особливого періоду та проведення загальної мобілізації, виконання зазначеного обов`язку є імперативним та не поставлене у залежність від волевиявлення особи щодо вибору місця проходження військово-лікарської комісії, якщо інше не передбачено законодавством.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд виходить із такого.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Судом установлено, що 10.05.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол № 481 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.05.2025 ОСОБА_1 вручено картку обстеження та медичного огляду і повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12 год того ж дня. Під час здійснення оповіщення останній відмовився від отримання повістки, про що складено відповідний акт за участю свідків. Також складено акт про вручення картки медичного огляду при відмові від підпису.

У протоколі про адміністративне правопорушення міститься власноручний запис ОСОБА_1 : «відмовляюся проходити ВЛК тому що хочу пройти по місцю прописки в Олевську Коростенського району». Другий примірник протоколу вручено йому 10.05.2025, що підтверджується особистим підписом.

За таких обставин суд виходить із того, що об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає саме у відмові від виконання вимоги уповноваженого органу щодо проходження медичного огляду, про що свідчить як складений акт відмови від отримання повістки, так і власноручні пояснення особи у протоколі.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є фізична осудна особа, на яку поширюються вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 , як громадянин України відповідного віку, належить до кола осіб, на яких покладено обов`язок з`являтися за викликом ТЦК та СП та проходити медичний огляд.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. З огляду на те, що особа була фактично повідомлена про необхідність явки, усвідомлювала зміст вимоги та прямо зазначила про небажання проходити ВЛК у визначеному ТЦК та СП, її поведінка свідчить про усвідомлене невиконання встановленого законом обов`язку.

Доводи щодо бажання пройти військово-лікарську комісію за місцем реєстрації самі по собі не звільняють від обов`язку виконати законну вимогу уповноваженого органу, якщо інший порядок не був погоджений у встановленому законом порядку.

Факт отримання копії протоколу 10.05.2025 підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 . Доказів, які б ставили під сумнів достовірність цього підпису або свідчили про примус чи інші істотні порушення процедури складення протоколу, матеріали справи не містять.

Таким чином, за результатами судового розгляду та оцінки доказів у їх сукупності відповідно до вимог ст. 72–77 КАС України, суд дійшов висновку, що доводи, викладені в позовній заяві ОСОБА_1 , свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до ст. 77 КАС України обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. У справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача, водночас це не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Правова позиція щодо розподілу обов`язку доказування викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, де зазначено, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не виключає обов`язку позивача довести підстави позову.

Відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчиненого в особливий період. Натомість позивач не надав суду переконливих доказів, які б спростовували встановлені обставини чи свідчили про протиправність оскаржуваної постанови.

Сама по собі незгода особи з фактом притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Посилання позивача на необізнаність із провадженням у справі спростовується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення від 10.05.2025, а також здійсненим останнім запису про небажання проходити ВЛК, що свідчить про належне інформування про суть інкримінованого порушення.

Доводи позивача про відсутність у посадових осіб ТЦК та СП повноважень на складення протоколів також спростовуються положеннями підзаконного нормативно-правового акта, прийнятого на виконання вимог КУпАП.

Так, наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381, затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу І зазначеної Інструкції, вона визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (за визначеними винятками).

Отже, на нормативному рівні прямо передбачено право та обов`язок ТЦК та СП складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплюється диспозицією ст. 210-1 КУпАП.

Зазначена Інструкція є чинним нормативно-правовим актом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, а відтак - обов`язковим до застосування. Її прийняття ґрунтується на положеннях статей 235 та 255 КУпАП, які визначають компетенцію органів щодо розгляду відповідних справ та складення протоколів.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у посадових осіб ТЦК та СП повноважень на складення протоколу суперечить як нормам КУпАП, так і спеціальному підзаконному акту, що безпосередньо регламентує відповідну процедуру.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова № 481 від 16.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є законною та обґрунтованою, прийнятою у межах повноважень і з дотриманням вимог чинного законодавства, а підстав для її скасування не встановлено.

Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до положень КАС України кожна сторона несе судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для їх розподілу не вбачається.

Керуючись статтями 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправною та скасування постанови № 481 від 16.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Г. П. Нижник