Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №164/14/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/14/26

п/с 1-кп/164/133/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року Селище Маневичі

Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025035540000131 від 18 листопада 2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Довжиця Маневицького району Волинської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, заміжньої, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працюючої офіціанткою в кафе «Лісовичок», із базовою середньою освітою, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_4 близько 18 години 30 хвилин 17.11.2025, перебуваючи за місцем свого проживання, у вітальні житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер, значення та наслідки власних дій, керуючись метою умисного протиправного заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, діючи з прямим умислом, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, нанесла один удар віником в ділянку голови, а саме правого ока чоловіка ОСОБА_5 (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми обох повік правого очного яблука, контузії важкого ступеня, офтальмогіпертензії, підвивиху кришталика, часткового гемофтальму правого ока, поверхневих саден правих суборбітальної і щічної ділянок обличчя.

Контузія правого очного яблука, відповідно до висновку судово-медичного експерта, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (більше 21 дня) розладу здоров`я, решта тілесних ушкоджень, a саме підшкірна гематома обох повік правого очного яблука, офтальмогіпертензія, підвивих кришталика, частковий гемофтальм правого ока, поверхневі садна правої суборбітальної і щічної ділянок обличчя, також виявлені у ОСОБА_5 , відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми протиправними діями, що виразилися в умисному середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнала у повному обсязі та показала, що в один із днів листопада 2025 року, близько 18 години, по місцю її проживання у неї виник конфлікт з її чоловіком ОСОБА_5 . Під час конфлікту вона вирвала з рук чоловіка віник і нанесла руків`ям цього віника удар в обличчя останньому та поцілила в око. Після цього вона викликала працівників поліції, які в свою чергу передали ОСОБА_5 медичним працівникам. Про вчинене жалкує. На даний час вони з чоловіком примирились і продовжують проживати разом. Здоров`я потерпілого ОСОБА_5 відновлено повністю. Просить призначити їй покарання не пов`язане з фінансовими затратами для неї, так як у них в сім`ї четверо неповнолітніх дітей і всі зароблені кошти йдуть на їх утримання.

У зв`язку з визнанням обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що з дружиною ОСОБА_4 помирився та просить її суворо не карати.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває у шлюбі, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, працює офіціанткою в кафе «Лісовичок», враховуючи позицію потерпілого, який просить не призначати суворе покарання, суд рахує необхідним призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі.

Виходячи з вимог Кримінального закону про справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, суд приходить до висновку, що мета покарання, зазначена в ст. 50 КК України, може бути досягнута в умовах відбування ОСОБА_4 покарання з випробуванням, з встановленням їй достатнього випробувального строку відповідно до вимог ст. 75 КК України та покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

Саме таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Цивільного позову не заявлено.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 98, 110, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити їй покарання у виді - 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_4 - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_1