Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №642/3058/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №642/3058/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/586/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія:ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України

ВИРОК

Іменем України

11 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий:

1) 22.05.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 21.10.2013 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 70, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

3) 08.04.2015 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 296, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 7 місяців;

4) 21.05.2015 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 7 місяців, звільнений після відбуття строку покарання;

5) 31.07.2019 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт;

6) 08.04.2021 Харківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 2 місяців;

7) 05.11.2024 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

8) 30.09.2025 вироком Харківського Апеляційного суду за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі,

засуджений за:

- ч. 2 ст. 190 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі;

- ч.4 ст. 185 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Харківського апеляційного від 30.09.2025 та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку, ОСОБА_8 , будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив умисний корисливий злочин на території Холодногірського району м. Харкова за наступних обставин.

Так, 16.02.2025 приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_8 зайшов у торгівельний павільйон із продажу алкогольних напоїв, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 148, де побачив малознайомого йому потерпілого - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знаходячись у вказаному павільйоні, ОСОБА_8 побачив у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Redmi» моделі 14С на 4/128 Gb у корпусі чорного кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , та у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме заволодіння мобільним телефоном, який належить потерпілому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_8 запропонував потерпілому ОСОБА_9 вийти разом з ним на вулицю. Перебуваючи на вулиці біля будинку 148 по вулиці Полтавський Шлях у місті Харкові, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного власного збагачення, ОСОБА_8 попросив у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Redmi» моделі 14С на 4/128 Gb у корпусі чорного кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , з метою здійснення телефонного дзвінка, не маючи наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, натомість маючи намір заволодіти ним та розпорядитися на власний розсуд. Потерпілий ОСОБА_9 у свою чергу, повіривши у щирість намірів ОСОБА_8 , передав йому свій мобільний телефон марки «Redmi» моделі 14С на 4/128 Gb у корпусі чорного кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 .

Бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, утримавши вказаний мобільний телефон при собі, ОСОБА_8 відійшов від потерпілого приблизно на один метр, та, повернувшись до нього спиною, дістав мобільний телефон марки «Redmi» моделі 14С на 4/128 Gb у корпусі чорного кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , із чохла-книжки, поклав його до своєї кишені, а, повернувшись до потерпілого, віддав йому лише чохол.

Довівши свій злочинний умисел до кінця, заволодівши шляхом обману мобільним телефоном марки «Redmi» моделі 14С на 4/128 Gb у корпусі чорного кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , вартістю згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 4904 від 10.04.2025 3616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 67 коп., ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

В подальшому ОСОБА_8 розпорядився вказаним мобільним телефоном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 3616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 67 коп.

Крім цього, ОСОБА_8 , будучи достеменно обізнаним про введення військового стану, починаючи з 05 год. 30 хв.24 лютого 2022 року строк дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб відповідно до Указу Президента № 573/2022 від 12.08.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 (остання редакція від 29.09.2022), будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив умисний корисливий злочин на території Холодногірського району м. Харкова за наступних обставин.

Так, 11.04.2025 приблизно о 19 год. 10 хв. ОСОБА_8 зайшов до торгівельного павільйону № 889 ТОВ «Кісет», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Малопанасівська, б. 35. Побачивши на прилавку біля касового апарату мобільний телефон марки «Redmi 9», Carbon Grey 4 GB RAM 64 GB ROM, імей 1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 , який належить продавчині павільйону - потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_8 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону.

Діючи по раптово виниклому злочинному умислу, направленому на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, умисно, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись тим, що потерпіла повернулася у протилежний бік до вітрини, ОСОБА_8 взяв з прилавку мобільний телефон марки «Redmi 9», Carbon Grey 4 GB RAM 64 GB ROM, імей 1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 , вартістю згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5455 від 21.04.2025 2854 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 67 коп., який знаходився у силіконовому чохлі «Soft touch», вартістю згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5455 від 21.04.2025 182 (сто вісімдесят дві) грн. 93 коп., на екрані якого знаходилося захисне скло, вартістю згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5455 від 21.04.2025 135 (сто тридцять п`ять) грн. 20 коп., у якому знаходилася карта пам`яті «Transcend Micro SD 128 GB», вартістю згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5455 від 21.04.2025 430 (чотириста тридцять) грн. 03 коп., сім-карта оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з номером НОМЕР_5 , вартість якої згідно з висновком експерта ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 5455 від 21.04.2025 не визначалась, та покинув місце вчинення злочину.

Незаконно заволодівши вказаним майном, ОСОБА_8 спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3602 (три тисячі шістсот дві) грн. 83 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню - ч. 1 ст. 70 КК України, незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України, та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.Постановити свій вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі.На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025, більш суворим, призначеним цим вироком, призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироками Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.11.2024, Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025 та цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.Виключити із резолютивної частини вироку посилання суду на застосування при призначенні покарання положень ч. 1 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які в цілому заперечували проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши характеризуючи матеріали, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК Україна за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 т. 409 КПК України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок уразі необхідності застосування більш суворого покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КК України)

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Однак, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самим засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, районний суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, правильно враховано, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке є умисним тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнав, щире каяття.

Обставин, що обтяжують йому покарання судом не встановлено.

Судом правильно встановлені й дані про особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; неодружений; офіційно не працює; має місце реєстрації та постійне місце проживання, починаючи з 2010 -2015 роках неодноразово знаходився на лікуванні з діагнозами: розлад особистості і поведінки.

Апеляційні доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості підлягають частковому задоволенню, оскільки судом першої інстанції, за переконанням колегії суддів, при постановленні вироку не в повній мірі враховав дані, що характеризують особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного.

Так, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не достатньо врахував те, що обвинувачений ОСОБА_11 раніше судимий 8 разів, в тому числі і за тяжкі корисливі злочини, неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі, а також йому раніше надавалась можливість виправитись та він звільнявся від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, однак знов вчиняв нові кримінальні правопорушення в період звільнення, що вказує на його спрямовану антисоціальну поведінку, стійку злочинну орієнтованість та небажання стати на шлях виправлення. Крім того, ОСОБА_11 не працює, не одружений, тобто фактично не пов`язаний з соціальними інститутами суспільства, а вчинення корисливих кримінальних правопорушень є єдиним заробітком останнього.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що ОСОБА_11 скоїв тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, а попереднє відбування покарання не вплинули на його виправлення.

Отже, вказані обставини хоча й зазначені у вироку суду, але залишилися поза увагою суду першої інстанції при призначенні покарання та обвинуваченому ОСОБА_11 по суті не обґрунтовано було призначено недостатнє за розміром, на думку колегії суддів, покарання для виправлення, що не сприяє досягненню мети покарання.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, покарання призначене за ч.2 ст.190 КК України у виді двох років позбавлення волі, з урахуванням неодноразового засудження цього ж обвинуваченого раніше за вчинення аналогічного кримінального правопорушення є явно несправедливим через м`якість з урахуванням того, що останній раз ОСОБА_11 відбував покарання більше чотирьох років позбавлення волі.

З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з апеляційними доводами прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Також, колегія суддів, погоджується і з апеляційними доводами прокурора про необхідність скасування вироку у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню - ч. 1 ст. 70 КК України, незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 01.06.2020 у справі № 766/39/17 при постановленні вироку слід керуватись часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

При скасуванні судом апеляційної інстанції попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчинення злочину і не скасовує вирок в цій частині.

Харківським апеляційним судом вироком від 30.09.2025 скасовано вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025, яким ОСОБА_11 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, виключено із мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на застосування при призначенні покарання положень ч. 4 ст. 70 КК України, вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова ви 05.11.2024 стосовно ОСОБА_8 виконувати самостійно.

Таким чином, при призначенні покарання ОСОБА_11 необхідно було враховувати вироки як Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.11.2024 так і Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025.

Враховуючи, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, до ухвалення вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025, а передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - після, суд в даному випадку при призначені покарання зайво застосував ч. 1 ст. 70 КК України та не застосував ч. 4 ст. 70 КК України.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України до повного відбуття покарань за вироками Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.11.2024 та Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025, суду до покарання, призначеного за новим вироком, необхідно повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за цими вироками.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні вироку судом першої інстанції було призначене покарання яке за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для його скасування, а також, що було допущене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуваний вирок в частині призначеного ОСОБА_11 покарання підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ч.2 ст.409 КПК України - невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В іншій частині вирок слід залишити без змін, оскільки він є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 404, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.11.2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати та ухвали новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України - 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025, більш суворим, призначеним цим вироком, призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироками Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.11.2024, Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.03.2025 та цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Виключити із резолютивної частини вироку посилання суду на застосування при призначенні покарання положень ч. 1 ст. 70 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді