Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 11 лютого 2026 р.
Справа: №644/567/24
Суддя: Яцина В. Б.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 644/567/24 Головуючий суддя І інстанції Саркісян О.А.
Провадження № 22-з/818/65/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шовкова Олега Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 644/567/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шовкова О.С. задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 22 січня 2025 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2799989 від 10.01.2022 у розмірі 35 353,50 грн відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 542,00 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.
02 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Шовков О.С. подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви зазначає, що 18.04.2025 ним було подано заяву про намір надати докази в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
Таким чином, вказує, що до закінчення судових дебатів стороною позивача було заявлено про подання доказів, які підтверджують надання адвокатом Шовковим О.С. професійної правничої допомоги, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, з проханням вирішити питання про їх стягнення шляхом ухвалення додаткового судового рішення.
Зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи містяться: копія договору про надання професійної правничої допомоги №08-04/2024 від 08.04.2024; копія акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.01.2026, складеного до договору №08-04/2024 від 08.04.2024; копія детального опису робіт від 30.01.2026; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5112 від 25.07.2018; копія ордера серії АН №1624012 від 12.02.2025.
Вказує, що згідно з п.4.1 договору про надання правничої допомоги №08-04/2024 від 08.04.2024 сторони визначили: «Відповідно, за одну годину роботи розмір оплати адвокату становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати».
Вказує, що акт виконаних робіт не надавався та не міг бути наданий раніше, оскільки його було підписано сторонами за результатами наданих послуг під час розгляду судової справи в суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що судом не було вирішено питання щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, просить ухвалити додаткове рішення (постанову) у цій справі про стягнення з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 656 грн.
Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки справа №644/567/24 була розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, колегія суддів розглянула заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.2 ЦПК України:
1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
2. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
3. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
При цьому колегія суддів відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховує наступні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які були висловлені у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24):
«133. Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
134. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
135. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
136. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта – шоста статті 137 ЦПК України).
137. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
138. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
139. У розумінні умов частин четвертої – шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
140. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21.
141. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку
з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
142. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, справа №922/1964/21.
143. У постановах від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
145. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».
Колегія суддів при цьому також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини про те, що присудження з іншої сторони суми судових витрат (зокрема гонорара адвоката) мають розглядатися з урахуванням критеріїв пропорційності втручання у власність в світлі законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами учасників, згідно зі статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 1950 року. Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» (заява №31678/17, рішення від 13.12.2020).
Крім того, у статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України.
Вказана норма (ст.44 ЦПК України) не містить вичерпного переліку зловживань.
З урахуванням визначеного у цивільному судочинстві пріоритету вирішення основного завдання цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що суд у питанні відшкодування витрат на правничу допомогу для забезпечення справедливого балансу між приватними інтересами сторін та публічними інтересами забезпечення права кожного на справедливий суд, – має дискреційні повноваження, які ґрунтуються на вищевказаних критеріях, які є застосованими у даній справі.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з положенням ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Як вже було зазначено, у даному випадку заява про відшкодування витрат на правничу допомогу розглядається відповідно до порядку, який визначений ч.8 ст.141 ЦПК України, яка передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Частиною 4 ст.62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Представником ОСОБА_1 – адвокатом Шовковим О.С. на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №08-04/2024 від 08.04.2024; копію акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.01.2026, складеного відповідно до договору №08-04/2024 від 08.04.2024, згідно з яким адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у справі №644/567/24 у суді апеляційної інстанції; копію детального опису робіт від 30.01.2026; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5112 від 25.07.2018; копію ордера серії АН №1624012 від 12.02.2025 (а.с.229-235).
Крім того, зі вказаного акта вбачається, що замовник не має до виконавця жодних претензій щодо якості, повноти, строків та обсягу наданих послуг у цілому.
Відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та детального опису робіт, адвокатом здійснено:
1.Ознайомлення з рішенням суду першої інстанції та його аналіз. Надано усну консультацію і роз`яснення, надано відповіді на питання щодо процедури апеляційного оскарження, строків розгляду справи, судової практики у подібних справах тощо, на що витрачено 1 годину.
2.Також адвокатом сплачено судовий збір, підготовлено та подано через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, на що витрачено 3 години.
З поданих доказів також вбачається, що розрахунок вартості послуг з надання правничої допомоги здійснено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3 328 грн, 50 % від якого – 1 664 грн.
Таким чином, з урахуванням витраченого адвокатом часу (4 години), розмір оплати правничої допомоги становить: 4 год ? 1 664 грн = 6 656 грн.
Надані адвокатом послуги у вигляді надання правової допомоги містять загальні посилання на зобов`язання адвоката надавати правничу допомогу Вороновій А.В. та виконувати передбачені договором дії.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, оскільки такий розмір має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критеріям розумності та необхідності таких витрат, а також – пропорційності.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених і поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, а також беручи до уваги малозначність справи в розумінні ч.6 ст.19 ЦПК України та її незначну складність, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є непропорційно завищеним порівняно зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а з урахуванням характеру та тривалості наданої правничої допомоги не відповідає критерію розумності, унаслідок чого його стягнення у повному обсязі становитиме надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу справедливого розподілу судових витрат.
Відтак суд дійшов висновку, що, з урахуванням категорії спору та обсягу наданих адвокатом правничих послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
З огляду на викладене, заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.133, 134, 137, 259, 270, 382-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шовкова Олега Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua