Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №639/531/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

12.02.2026

Справа № 639/531/26

Провадження № 1-кп/639/199/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 24.09.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12025221210000818 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2025 року близько 09:25 годин ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем «Toyota Corolla» р.н. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Ново-Баварському в місті Харкові з боку вул. Катаєва в напрямку вул. Лекторська. Наближаючись до перехрестя з проспектом Дзюби та намагаючись виконати правий поворот на вказаний проспект, водій ОСОБА_5 , діючи необережно, не переконався в безпеці своїх дій, під час виконання маневру праворуч виїхав на територію кола для розвороту громадського транспорту, що примикає до проспекту Дзюби, тим самим створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, та допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з правою передньою частиною велосипеда типу «Україна» під керуванням ОСОБА_6 , який в цей час рухався по території вказаного кола для розвороту громадського транспорту зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_5 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події водію велосипеда ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/845-А/25 від 04.12.2025, заподіяні наступні тілесні ушкодження:

-черепно-мозкова травма: синці і садна обличчя, садно в правій тім`яній ділянці, підшкірна гематома потиличної ділянки праворуч, лінійний перелом луски потиличної кістки праворуч, перелом верхніх стінок обох орбіт, забій головного мозку легкого ступеня; закрита травма грудної клітини і хребта: перелом 4-9 ребер праворуч, забій легень, перелом правого бічного відростку 9-го грудного хребця; синців верхніх і нижніх кінцівок.

Вказана важка сукупні травма у ОСОБА_6 відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи № СЕ-19/121-25/29601-ІТ від 26.12.2025 допущені ОСОБА_5 порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України згідно яких: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, надав пояснення щодо місця, часу, способу його вчинення так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно, 23.09.2025 року приблизно о 09:30 год. він їхав на автомобілі ««Toyota Corolla» р.н. НОМЕР_1 по проспекту Ново-Баварському в місті Харкові з боку вул. Катаєва в напрямку вул. Лекторська. Виконуючи правий поворот на перехресті з проспектом Дзюби він виїхав на територію кола для розвороту громадського транспорту, що примикає до проспекту Дзюби. Через власну необачність він не помітив потерпілого ОСОБА_6 , який рухався на велосипеді йому назустріч, внаслідок чого допустив з ним зіткнення.

Згоден, що ДТП відбулась через грубе порушення ним вимог п. 10.1 ПДР України.У вчиненому щиро розкаюється, кваліфікацію злочину не оспорює. Спричинену матеріальну та моральну шкоду відшкодував в повному обсязі, дуже жалкує, що з його вини трапилась ця жахлива ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Просив призначити несуворе покарання.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримали прокурор, захисник та потерпілий ОСОБА_6 .

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною. Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, інвалідності та тяжких захворювань немає,неодружений, немає будь-яких осіб на утриманні, офіційно не працює, має постійне місце проживання та реєстрації.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до п.1, 2 ч.1 ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття та добровільне повне відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до п.6 ч.1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд виходить з положень ст.ст.50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який за змістом ст. 12 КК України є неумисним тяжким злочином, наявність двох пом`якшуючих та однієї обтяжуючої покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою молодого віку, у вчиненому щиро розкаявся, добровільно повністю відшкодував завдану шкоду, критично відноситься до скоєного та засуджує свою поведінку, позицію потерпілого ОСОБА_6 , який не має будь-яких претензій до обвинуваченого та просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно ОСОБА_5 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, у зв`язку з чим суд приходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання в цілому можливе без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі, а тому його можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначення саме такого основного покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, санкція ч.2 ст. 286 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується на розсуд суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, допустивши грубе порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Отже, поведінка обвинуваченого на автошляху була явно небезпечною для оточуючих і тому суд вважає, що з урахуванням тяжких наслідків ДТП - тяжкі тілесні ушкодження, звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення керування транспортними засобами, явно не відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, а також меті покарання у розумінні ст. 50 КК України та може створити у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.

У зв`язку із вищевикладеним, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яке буде співмірним зі скоєним кримінальним правопорушенням та наслідками, які в результаті настали, а також є необхідним для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили слід залишити раніше обраний.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 124 КПК України. Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді згідно вимог ч. 4 ст. 174, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Продовжити стосовно ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалами слідчого судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 30.09.2025 р., яке було вилучено 23.09.2025 року в ході огляду місця події за адресою: м. Харків, просп. Ново-Баварський, буд. 118.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме: - автомобіль марки «Toyota», модель «Corolla 1.3», д.н.з. « НОМЕР_1 », VIN-код: НОМЕР_2 , червоного кольору, 1987 року випуску, який зберігається на майданчику автотранспортного відділення ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди (Пушкінська), буд. 107 - повернути ОСОБА_7 або законному володільцю ОСОБА_5 (к/п а.с. 27-28).

- велосипед типу «Україна», який зберігається на майданчику автотранспортного відділення ЦЗ ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди (Пушкінська), буд. 107 - повернути потерпілому ОСОБА_6 як законному володільцю (к/п а.с. 27-28).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 17828 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. (к/п а.с. 79, 90, 116).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1