Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №345/5153/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5153/25

Провадження № 2/345/99/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з них в солідарному порядку на свою користь заборгованість у розмірі 1709,09 грн., яка складається з 1 287,44 грн. за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 327,26 грн., 3% річних у розмірі 94,39 грн., а також судові витрати по справі в склад яких входить 1 211,20 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правову допомогу.

Свої вимоги мотивували тим, що Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.

Згідно Додатку №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до споживачів за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 по квітень 2021 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 1287,44 грн. Оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат розмір яких склав 327,26 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 94,39 грн. Відповідачі добровільно вказану заборгованість не погашають, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просить стягнути в примусовому порядку вказану вище заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сметанніков А.В. подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позивач ФОП ОСОБА_1 є особою, яка одержала право вимоги заборгованості за надані комунальні послуги КП "Екосервіс", яке він придбав на відкритому аукціоні в листопаді 2024 року. Разом з тим, позов не містить належних доказів того, що таке право було наявне у продавця, оскільки, до даного позову не додано належно оформлених первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про надання відповідних послуг відповідачам. Складений КП "Екосервіс" односторонній акт звірки розрахунків не є та не може бути належним доказом права вимоги сплати заборгованості за послуги, факт надання яких жодним чином документально не підтверджено. Факт використання послуг, наданих КП "Екосервіс" відповідачам позивачем жодним чином не доведений. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання. То ж, враховуючи відсутність будь-якого письмового повідомлення відповідачу про перехід права вимоги від КП "Екосервіс", він про таку вимогу дізнався лише отримавши позовну заяву в даній цивільній справі, проти якої заперечення подаються ним у відзиві на неї. Виходячи з наведеного, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є необґрунтований. Окрім того позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, що, згідно постанов Верховного Суду в подібних правовідносинах є самостійною підставою для відмови у позові. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за його необґрунтованістю. У разі визнання судом вимог позовної заяви обґрунтованими, просив до таких вимог застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позову з підстави пропуску строку позовної давності.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що з аналізу норм Закону №540-IX, Закону №2120-IX, Закону №3450-IX вбачається, що строк позовної давності для звернення до суду щодо стягнення заборгованості не завершився, оскільки його перебіг був продовжений на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинений на час дії воєнного стану в Україні. Щодо належності акту звірки розрахунків, то такий Акт по особовому рахунку № НОМЕР_1 завірений печаткою підприємства КП «Екосервіс», містить повний і чіткий розмір нарахувань за кожен місяць по зазначеним видам послуг, та підтверджує суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року (включно). З урахуванням викладеного, що між КП «Екосервіс» та Відповідачами існують фактичні договірні відносини на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що також свідчать часткові оплати, таким чином були вчинені конклюдентні дії, які засвідчують факт отримання житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . Отже, між КП «Екосервіс» та Відповідачами склались правовідносини з надання послуг, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі. Окрім того позивачем було повідомлено відповідачів про заміну кредитора у зобов`язані, шляхом надсилання повідомлення-вимогу №178 від 18.12.2024. Таким чином, вимоги нового кредитора є законними, обґрунтованими і відповідають положенням чинного законодавства України.

24.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сметанніков А.В. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що акт звірки, який складений виключно комунальним підприємством "Екосервіс" і відображає виключно розрахунки цього підприємства, які жодним чином не погоджені з іншою стороною неукладеного договору, а тому не можуть подаватись до суду як доказ, оскільки такий доказ щодо нарахування плати за надані послуги, жодним чином не підтверджує факту їх надання. Таким чином, наданий позивачем акт звірки розрахунків не є ані доказом у суді, ані, у зв`язку з цим, підставою для задоволення позовних вимог позивача. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звідси випливає необхідність доведення позивачем факту надання послуг, які, на його думку, використав відповідач. Так само, як відсутність договору не звільняє споживача послуг, які ним фактично використані, від їх оплати, варто зазначити, що й виключно наявність відкритого на певну особу особового рахунку надавачем послуг без повідомлення такої особи про це, не може свідчити про факт надання такій особі певної комунальної послуги. Вказує, що відповідно до долученого акту звірки розрахунків, який наданий позивачем, жодної проплати за особовим рахунком не знайдено, а отже, будь-які "конклюдентні дії", як то зазначає позивач, у даному випадку відсутні, то ж відсутній і факт надання таких послуг, а з цим і обов`язок відповідача щодо оплати ненаданих йому послуг. Позивачем, окрім акту звірки розрахунків, який, згідно з судовою практикою, не може бути доказом у суді, оскільки не є первинним документом і не містить жодних первинних даних бухгалтерського обліку, не надано жодного іншого документу на підтвердження навіть факту повідомлення споживача про надання відповідних послуг та розміру плати за них. Одним із таких доказів міг би бути рахунок на сплату послуги за будь-який період часу, щодо якого є неспростовні дані про його отримання споживачем такої послуги. Оскільки відповідачі не укладали жодного договору із КП «Екосервіс», і саме через відсутність пропозиції від останнього на укладення такого договору, відповідно й обов`язок зі сплати за послуги, факт надання яких позивачем не підтверджений, в нього відсутній. Що ж стосується позовної давності, яка, на переконання представника відповідача, на момент подання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропущена. Перебіг строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, було зупинено лише протягом періоду з 30.01.2024 по 04.09.2025 р. У зв`язку з цим, зважаючи на період, за який позивачем нараховано заборгованість, а саме: з липня 2019 по квітень 2021 року, позовна давність не може бути застосована лише за період з 30.01.2021 по 30.04.2021 р. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за попередні періоди, то стосовно даних позовних вимог строк позовної давності сплив після набрання чинності Законом України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року. Позивач у позовній заяві зазначає про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, надавши до позовної заяви договір з адвокатським бюро Юлії Біжко, разом з тим, послуги, передбачені даним договором виконує інша особа за нотаріально посвідченим дорученням позивача. Не кажучи вже про те, що поставлені орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними з ціною позову та затраченим часом на підготовку самої позовної заяви, відповіді на відзив та інших документів, переконаний у тому, що визначений орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу не підлягає стягненню взагалі, оскільки фактично не надається договірною стороною адвокатським бюро Юлії Біжко.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.

В додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема, в якому містяться відомості про ОСОБА_2 у якої наявна заборгованість у розмірі 1287,44 грн. за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до відомості про осіб місце проживання яких було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що видана Калуською територіальною громадою Калуського району Івано-Франківської області, в період з липня 2019р. до квітня 2021р. зареєстрованими особами за вищезазначеною адресою є ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно з актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 по квітень 2021 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , становить 1287,44 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст.625ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися відповідними рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.

Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто він є новим кредитором щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , та між ними і КП «Екосервіс» Калуської міської ради, правонаступником якого є ФОП ОСОБА_1 , виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 .

Доказів належного виконання зобов`язань відповідачі суду не надали, а також не подали будь-яких доказів на спростування користування ними наданими їм КП «Екосервіс» послугами.

Крім того, відповідачі не надали будь-яких доказів того, що вони у встановленому законом порядку відмовлялися від надання послуг КП «Екосервіс», а також доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати.

З огляду на що встановлено, що КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, однак останні не виконували свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1287,44 грн.

Водночас суд вважає неспроможним твердження представника відповідача ОСОБА_4 , що мешканцями квартири АДРЕСА_2 не укладався будь-який з договорів з КП «Екосервіс», як на підставу для відмови у задоволені позову, оскільки відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 14.02.2018 в справі №462/6393/15-ц).

Посилання представника відповідача на неповідомлення про заміну кредитора суд визнає такими, що не впливають на обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до статей 516, 517 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника, а неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку виконання грошового зобов`язання та не є підставою для відмови у позові новому кредитору. Докази переходу права вимоги до позивача наявні у матеріалах справи та були досліджені судом.

Відповідно до 3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Звернення ФОП ОСОБА_1 з вимогами про солідарне стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги до двох відповідачів, є його правом, як кредитора та позивача.

Позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги із тих осіб, відомості про яких наявні у нього, що не позбавляє в подальшому права відповідачів, які солідарно виконали зобов`язання зі сплати коштів за отримані послуги, стягнути ці кошти з інших мешканців та/або осіб зареєстрованих у житлі споживачів житла (у період формування спірної заборгованості), відповідно до частки споживання кожного.

Також, оскільки відповідачі не погасили дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, ФОП ОСОБА_1 має право вимагати відшкодування інфляційних витрат та нарахування 3% річних на суму заборгованості.

Однак, позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості в сумі 1709,09 грн. включає в себе відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу, на такі нарахування.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув права на нарахування 3% річних та інфляційних з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % х кількість днів прострочення / кількість днів у році.

А тому 3% річних за період з 14.11.2024 до 16.09.2025 становить 32,48 грн.

Водночас інфляційні втрати з урахування встановленого індексу інфляції складають 127,40 грн. за період з 14.11.2024 до 16.09.2025.

Таким чином, загальна сума заборгованості за надані послуги з управління побутовими відходами з врахуванням інфляційних збитків та 3 % річних становить 1 447,32 грн. та її необхідно солідарно стягнути відповідачів на користь позивача. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Щодо застосування позовної давності до вимог позивача за даним позовом, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11березня 2020№ 211«Прозапобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, з 02.04.2020 визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022№ 2120-IX в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023№ 3450-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом строк позовної давності було продовжено на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що доводи представника відповідача про те, що позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, є помилковими, а тому судом до уваги не приймаються.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 03.09.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн. (а.с. 12).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі по 512,84 грн. (1 447,32 грн. х 1211,20 грн. / 1709,09 грн.) / 2) з кожного.

Частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у 5341,81 грн. представник позивача надав суду: договір про надання професійної правничої допомоги № 1401 від 14.07.2025 укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , додаток № 1 від 14.07.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги, додаток № 02 від 14.07.2025, Акт №299 від 09.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5341,81 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог 846,83 грн. (1 447,32 грн. х 2000,00 грн. / 1709,09 грн.) / 2) з кожного, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягара для відповідачів.

На підставі вищевикладеного, ст. 58 Конституції України, ст.ст. 253, 256, 257, 264, 512, 512-514, 526, 530, 536, 543, 625 ЦК України, ст.ст.1,5,7,9,27Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 3, 76, 76, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , які зареєстровані по АДРЕСА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) заборгованість у розмірі 1 447,32 грн, з яких: 1287,44 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 по квітня 2021, інфляційні втрати у розмірі 127,40 грн. та 3 % річних у розмірі 32,48 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 512,84 грн з кожного сплаченого судового збору та по 846,83 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: