Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №185/14943/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/14943/25

Провадження № 3/185/128/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мельник Ю.А., розглядаючи матеріали, які надійшли з Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

24.11.2025 року о 10.00 год. гр. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вигнав з будинку свою матір гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив домашнє насильство економічного характеру, що завдало шкоду психологічному здоров`ю останньої.

Гр. ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що вказаний в протоколі будинок належить йому. Ця оселя була побудована його батьком та матір`ю ОСОБА_1 . Коли батько помер, то він вступив у спадщину, а мати та сестра відмовились від отримання спадщини на його користь. Раніше в цьому будинку він проживав з матір`ю. Потім він став проживати з цивільною дружиною ОСОБА_3 та її дітьми в цьому будинку. Між матір`ю та його дружиною постійно виникали конфлікти із-за того, що в нього з дружиною немає спільних дітей. Матір виїхала з будинку та стала проживати разом з сестрою по АДРЕСА_3 . Сестра через деякий час приїздила разом з матір`ю та поліцією до нього в будинок, забирали речі та гроші матері, які вона накопила поки проживала разом з ним та не сплачувала за комунальні послуги. Мати звернулась до суду з позовом про вселення, в вересні 2025 року було ухвалено рішення на її користь. Він оскаржив це рішення. Сестра вигнала матір, і вона повернулась до його будинку, незважаючи на наявність у неї будинку по АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті бабусі. В цьому будинку проживати неможливо, бо треба робити ремонт. Матері 82 роки, вона хворіє на деменцію, лежала на лікуванні в психіатричній лікарні, недієздатною невизнана, потребує стороннього догляду, погано пересувається. На теперішній час мати проживає в квартирі його цивільної дружини в АДРЕСА_3 . Він приїздить до неї та доглядає. Мобільний телефон в неї не працює. Тому мати не може з`явитись до суду. Якщо рішення про вселення матері в його будинок набере чинності, матір примусово вселять до його будинку, тоді він буде виконувати це рішення. А поки мати немає права жити разом з ними в будинку.

В підтвердження винуватості гр. ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення судом були досліджені наступні письмові докази:

- протокол про адміністративне правопорушення №862433 серії ВАД від 02.12.2025 року, в якому вказані обставини інкримінованого адміністративного правопорушення;

- письмова заява гр. ОСОБА_1 від 24.11.2025 року, яка просить прийняти міри до її сина гр. ОСОБА_1 , який не пускає її до житла разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 ;

- письмові пояснення гр. ОСОБА_1 , яка повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з сином гр. ОСОБА_1 , який вигнав її з будинку та не пускає на двір, попри рішення суду, в якому зазначено, що вона має право проживати у даному будинку;

- письмовим поясненнями гр. ОСОБА_1 від 02.12.2025 року, відповідно до яких близько шести місяців між ним та його матір`ю гр. ОСОБА_1 склалися особисті неприязні відносини, через що мати проживає окремо, так як не може знайти спільної мови з його дружиною, тому він проти її проживання разом з ними. В судовому засіданні, за рішенням суду його зобов`язали впустити матір в будинок. Оскільки він не згоден з рішенням суду, тому подав апеляційну скаргу. Мати його проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Так, 24.11.2025 року він не пускав її до будинку, оскільки не хотів, щоб вона чинила сварку з його дружиною;

- копія форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства складена стосовно гр. ОСОБА_1 від 24.11.2025 року.

Крім того, судом була досліджена та долучена до матеріалів провадження копія рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 року, відповідно до якого позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням було задоволено в повному обсязі та ухвалено: вселити ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 . В описовій частині рішення зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 після смерті чоловіка залишилась проживати в житловому будинку АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_1 . В цьому будинку її постійне місце проживання та зберігається все її майно, в будинку є її кімната.

Захисником Мамоновим А.А. в судовому засіданні було подане письмове клопотання про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-12 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 , не будучи власником спірного домоволодіння, за взаємною домовленістю почала проживати за місцем проживання своєї доньки гр. ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 , де перебувала з 27.02.2025 до 24.11.2025. При цьому потерпіла ОСОБА_1 вела судову тяганину, звернувшись до суду із позовом про вселення у спірне домоволодіння. І маючи на руках позитивне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпроперовської області від 24.09.2025 (яке до теперішнього часу не набуло законної сили через подання апеляційної скарги, розгляд якої призначено на 01.04.2026), прибула без попередження до спірного домоволодіння в яке намагалась вселитись. Але гр. ОСОБА_1 перешкодив даним діям, в результаті чого на місце події були викликані співробітники поліції, які вирішили, що гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вважає, що зазначений протокол було складено передчасно, оскільки рішення про вселення потерпілої ОСОБА_1 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушенні не набрало законної сили, у потерпілої ОСОБА_1 було місце, де вона могла проживати, не вторгаючись у спірне домоволодіння, тому її син гр. ОСОБА_1 , як власник мав можливість перешкодити гр. ОСОБА_1 по вселенню у своє домоволодіння. Таким чином вважає, що викладені обставини виключають наявність в діях його підзахисного гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тому просить суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення.

Також, до клопотання долучена копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.2018 року, відповідно до якого спадкоємцями майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виді земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , - є його син ОСОБА_1 . В свідоцтві вказано, що дружина ОСОБА_2 відмовилась від 1/3 частки на користь ОСОБА_1 .

Копія витягу з Державного реєстру речових прав від 01.06.2018 року, відповідно до якого право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_1 .

Аналізуючи показання ОСОБА_1 та клопотання його захисника про закриття провадження у зв`язку з відсутністю у потерпілої ОСОБА_1 права проживати в будинку, який є власністю ОСОБА_1 з протоколом та наданими доказами, суд приходить наступних висновків.

Виходячи з наданих захисником правовстановлюючих документів, лише земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , - належить особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Надані та досліджені правовстановлюючі документи не підтверджують права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що розташований на даній земельній ділянці.

В суді було встановлено, що цей спірний будинок, до якого ОСОБА_1 не пускає свою матір, був побудований його покійним батьком, чоловіком потерпілої, та самою потерпілою ОСОБА_1 . Спадкодавець разом зі своєю дружиною, потерпілою ОСОБА_1 та дітьми, один з яких є ОСОБА_1 проживали спільно в цьому будинку, вели спільне господарство. Тобто потерпіла ОСОБА_1 отримала право користування цим будинком ще при житті спадкодавця.

В подальшому при оформлені спадщини потерпіла ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини у вигляді 1/3 частини земельної ділянки, що належала покійному чоловікові, на користь сина ОСОБА_1 та не отримала права власності на це помешкання. Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця, не є тотожною відмові від права користування житлом як члена сім`ї спадкодавця. Особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 не заперечував, що раніше до лютого 2025 року його мати, потерпіла ОСОБА_1 проживала разом з ним в спірному будинку, мала там свої речі. При вселенні співмешканки ОСОБА_1 з дітьми в спірний будинок для потерпілої ОСОБА_1 були створені такі умови проживання, що вона покинула це приміщення та стала проживати у доньки, яка потерпілу вигнала зі своєї оселі. У потерпілої ОСОБА_1 , виходячи з встановлених обставин, на час подій не було житла, придатного для проживання. Той будинок, який належить потерпілій та був отриманий у спадок після смерті її матері, відповідно до рішення суду від 24.09.2025 року, взагалі тривалий час використовувався для тримання худоби. Сам ОСОБА_1 в своїх показаннях вказав, що в цьому будинку неможливо проживати, треба робити ремонт. Враховуючи всі викладені обставини, стан та вік потерпілої (82 роки), наявність захворювання, відсутність у потерпілої іншого житла для проживання та наявність права користування будинком, що розташований на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 . Право власності на будинок АДРЕСА_2 за особою, що притягається до адміністративної відповідальності, суду не доведено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Враховуючи характер і наслідки вчиненого правопорушення, ступінь вини гр. ОСОБА_1 , який не працює, вчинив правопорушення вперше, суд застосовує до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу, що буде достатнім для його виправлення та виховання.

Разом з тим, згідно із ч.5 ст.283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 і ст.173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до ст.39-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб`єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.

Дослідивши матеріали справи, особу порушника гр. ОСОБА_1 , який не працює, вчинив правопорушення вперше, суд не вбачає підстав для направлення його на проходження відповідної програми, передбаченої приписами ст.39-1 КУпАП.

У відповідності вимог ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з гр. ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 173-2, 284, 40-1 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.

На підставі ст.173-2 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605.60 гривень на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги.

Суддя Ю.А. Мельник