Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №947/7523/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/742/26

Справа № 947/7523/25

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – Моторно (транспортне) страхове бюро України,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2025 року у складі судді Донцова Д.Ю.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, а саме в розмірі 37636,42 гривень та витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (дорожньо-транспортна пригода 08.11.2023). На момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 36186,42 гривень. З метою встановлення розміру заподіяння шкоди, МТСБУ залучило Аварійного комісара вартість послуг якого складають 1450,00 гривень, виплата МТСБУ була здійснена на підставі рахунку-фактури. У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 просив врахувати, що в даний момент триває кримінальне провадження, яке має безпосередній вплив на обставини справи, просив відмовити в задоволенні позовних вимог МТСБУ, як таких, що є передчасними та необґрунтованими до моменту завершення кримінального провадження, або зупинити провадження у справі до завершення кримінального провадження №12024163480000116.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2025 року позовну заяву Моторно (транспортного) страхового бюро України задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаної з регламентною виплатою у розмірі 36186,42 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України 1450,00 грн. витрат на проведення оціночного дослідження та 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai i30, д.н.з. НОМЕР_1 , був визнаний винним у вчиненні ДТП та на момент заподіяння шкоди не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим саме на нього покладається обов`язок відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Суд дійшов висновку, що надані відповідачем заперечення зводяться до невизнання позову та не підтверджені належними і допустимими доказами. За таких обставин позовні вимоги МТСБУ про стягнення в порядку регресу 36 186,42 грн майнової шкоди, а також судових витрат, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у вимогах, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, щосуд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту завдання шкоди транспортному засобу іншого учасника ДТП за участі відповідача та визначення розміру збитків на підставі висновку експерта від 01.06.2024р. вих. №97565, оскільки Висновок експерта не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок. Зокрема у наданому висновку експерта відсутній аналіз та чітке твердження, що пошкодження автомобіля BUICK REGAL д.р.н. НОМЕР_2 перебувають у причинно - наслідковому зв`язку саме з ДТП від 08.11.2023 за участі відповідача. Висновок містить лише орієнтовний розрахунок вартості відновлювального ремонту станом на 21.11.2023, тобто через 13 днів після події. Тобто суд першої інстанції фактично визнав доведеним факт завдання шкоди лише на підставі висновку, який не містить ключового елементу - причинного зв`язку між ДТП та пошкодженнями. Крім того, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що відповідачем не надано доказів на заперечення позову, оскільки відповідачем було надано фотоматеріали з місця ДТП, які досліджувалися у адміністративному провадженні і доводять, що інший учасник ДТП здійснив удар авто скаржника ззаду та повідомлення поліції де зазначено, що картку ДТП склав ОСОБА_2 , і зафіксовані пошкодження лише одного транспортного засобу, зафіксовано лобове зіткнення також у повідомленні зазначено, що автомобіль іншого учасника ДТП має пошкодження у передній центральній частині. Однак у рішенні суду відсутня будь-яка оцінка цим доказам, що є порушенням вимог ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний оцінити належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та у сукупності.

Судом також порушено принцип змагальності сторін, зокрема суд не розглянув у повному обсязі заяви, клопотання та заперечення скаржника, натомість поклався виключно на доводи позивача, який не заперечував доводи та вимоги скаржника, навіть подав заяву про розгляд справи в його відсутності. ОСОБА_1 було заявлено клопотання про виклик експерта для надання пояснень щодо висновку, (даний висновок експерта суд не дослідив), однак суд відмовив у його задоволенні. Така відмова фактично позбавила скаржника можливості спростувати ключовий доказ позивача, що є грубим порушенням принципу змагальності та права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Таким чином, було порушено ст. 12, 13 ЦПК України, які гарантують рівність сторін і їхнє право брати участь у доведенні.

Зазначає, що позивач використав матеріали поліції, які суперечать одне одному (повідомлення про «лобове зіткнення» та адміністративна постанова суду про «удар ззаду»), а суд не перевірив достовірність таких доказів та не врахував відмову поліції провести повний медичний огляд учасників ДТП, на чому наполягав апелянт, що порушує вимоги ст. 89, 95 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Також суд першої інстанції застосував спрощений порядок розгляду справи, тільки на підставі суми позову, незважаючи що згідно з ч. 6 ст. 19 ЦПК суд має право визнати справу малозначною з урахуванням складності, тобто сума не єдиний критерій, справа є складною, містить спірні обставини Це суперечить вимогам ст. 274 ЦПК України, яка передбачає можливість застосування спрощеного провадження лише щодо справ невеликої складності та очевидних фактів.

Доводи скарги також мотивовані тим, що суд першої інстанції неправомірно надав постанові у справі про адміністративне правопорушення преюдиційне значення понад межі, встановлені законом. Суд першої інстанції неправомірно поклав на відповідача обов`язок відшкодування шкоди лише на підставі постанови про адмінвідповідальність, без належного встановлення всіх елементів цивільно-правової відповідальності. Суд першої інстанції неправомірно переклав тягар доказування на відповідача, не дослідив обставини фактичного завдання шкоди та неправомірно розширив значення адмінпостанови. Кримінальне провадження по факту підробки документів, при оформленні ДТП, по яким МТСБУ сплатило відшкодування, триває досі.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Моторно (транспортне) страхове бюро Українине надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 22.01.2026 з`явився скаржник ОСОБА_1 .

Представник Моторно (транспортного) страхового бюро Українидо суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що ОСОБА_1 08.11.2023, близько 09.20, керуючи автомобілем Hyundai i30, державний знак НОМЕР_1 , напроти будинку 56 по вул.Львівська в м.Одесі в порушення вимог п.10.7.ґ Правил дорожнього руху України (розворот забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків), здійснюючи розворот на пішохідному переході, в порушення п.10.4 Правил дорожнього руху України (перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; водій, що виконує розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам) був неуважним, не впевнився в безпеці свого маневру та не надав переваги в русі автомобілю Buick Regal, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого створив передумови і подальше зіткнення транспортних засобів, що призвело до заподіяння механічних пошкоджень автомобілям.

Вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена постановою Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 по справі №947/36535/23, що набрала законної сили 23.01.2024.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Відповідно до звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу завданого власнику колісного транспортного засобу вих. №97565 від 06.01.2024, зазначено дату ДТП 08 листопада 2023 року, дата оцінки 21 листопада 2023 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ BUICK REGAL д.р.н. НОМЕР_2 станом на 21 листопада 2023 року дорівнює з врахуванням ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ 41452,55 гривень.

На виконання п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ 21.02.2024 р. здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_3 у розмірі 36186,42 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №846979 від 21.02.2024.

Крім того, з метою встановлення розміру заподіяння шкоди МТСБУ залучило оцінювача СПД ОСОБА_4 , яким було надано зазначений звіт, вартість послуг склала 1450,00 грн та була сплачена МТСБУ, що підтверджується платіжним дорученням №846345 від 05.02.2024.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову М(т)СБУ.

Так, ч. ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Встановлено, що 10.11.2023 потерпіла особа – ОСОБА_3 повідомила МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.11.2023.

Позивачем було визначено розмір заподіяної шкоди та здійснено регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 36186,42 грн., відповідно до наказу та довідки №1 від 17.02.2024 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та 1450,00 грн. СПД ОСОБА_4 за надання звіту №97565 від 06.01.2024.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.

До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Встановлено, що автомобілем Hyundai i30, державний знак НОМЕР_1 , керував відповідач ОСОБА_1 , який визнаний судом винним у скоєній ДТП, та який на момент завдання шкоди не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому саме відповідач зобов`язаний відшкодувати заподіяні збитки, що сталися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог МТСБУ у повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту завдання шкоди транспортному засобу іншого учасника ДТП за участі відповідача та визначення розміру збитків на підставі висновку експерта від 01.06.2024 вих. №97565, оскільки вказаний висновок експерта не підтверджує причинно-наслідковий зв`язок, зокрема у наданому висновку експерта відсутній аналіз та чітке твердження, що пошкодження автомобіля BUICK REGAL д.р.н. НОМЕР_2 перебувають у причинно - наслідковому зв`язку саме з ДТП від 08.11.2023 за участі відповідача.

Проте вищевказані доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту завдання шкоди не виключно на підставі висновку експерта, а з урахуванням сукупності наявних у справі доказів. Висновок експерта від 01.06.2024 № 97565 є належним і допустимим доказом, який підтверджує характер та обсяг пошкоджень транспортного засобу, а також вартість його відновлювального ремонту, і узгоджується з матеріалами ДТП та обставинами події. Сам по собі факт складання експертного висновку через певний проміжок часу після ДТП не спростовує причинно-наслідкового зв`язку, оскільки експертне дослідження проводиться на підставі огляду пошкоджень, документів та вихідних даних про подію, а апелянтом не надано жодних належних доказів, які б свідчили про виникнення цих пошкоджень з інших причин.

Доводи скаржника про нібито суперечність матеріалів поліції (повідомлення про «лобове зіткнення» та адміністративна постанова суду про «удар ззаду») є безпідставними.

Так, суд першої інстанції правильно оцінив наявні докази, врахував усі матеріали справи, висновок експерта та пояснення сторін. Різні формулювання у документах поліції не свідчать про їх протиріччя, а відображають різні аспекти події. Відмова поліції провести додатковий медичний огляд учасників ДТП не порушує прав скаржника, оскільки він міг самостійно забезпечити відповідні докази та не скористався такою можливістю.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у висновку експерта відсутнє чітке твердження про причинно-наслідковий зв`язок, є формальними та спрямованими на переоцінку доказів. Встановлення причинно-наслідкового зв`язку є правовим висновком суду, а не виключною функцією експерта. Суд першої інстанції, оцінивши висновок експерта разом з іншими доказами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність такого зв`язку.

Доводи апеляційної скарги про ненадання оцінки фотоматеріалам та повідомленням поліції не спростовують правильності висновків суду. Надані відповідачем фотоматеріали та відомості з адміністративного провадження не доводять відсутності шкоди транспортному засобу потерпілої та не спростовують факту її виникнення внаслідок спірної ДТП.

Твердження скаржника про порушення судом вимог статті 89 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки зі змісту рішення вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов мотивованих висновків щодо доведеності заявлених позовних вимог. Незгода відповідача з такими висновками не свідчить про порушення судом норм процесуального права, а зводиться до спроби повторної оцінки доказів, що не входить до повноважень апеляційного суду.

Безпідставними є і доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки як вбачається з матеріалів справи, сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, мали можливість подавати докази, заявляти клопотання та надавати пояснення, чим скористався і відповідач ОСОБА_1 . Факт того, що суд не погодився з доводами та процесуальними вимогами відповідача, не свідчить про порушення принципів змагальності та рівності сторін. Відмова суду у задоволенні клопотання про виклик експерта для надання пояснень щодо висновку експерта не є порушенням принципу змагальності, оскільки відповідно до ст. 103, 104 ЦПК України питання необхідності виклику експерта належить до дискреційних повноважень суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував спрощений порядок розгляду справи виключно з огляду на суму позову, є також необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вбачається з ухвали районного суду від 18.08.2025, суд надав правову оцінку поданому клопотанню відповідача, застосував норми чч. 1, 4, 7 ст. 277, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України та дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії малозначних, які підлягають розгляду виключно в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 139-144).

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправомірно надав постанові у справі про адміністративне правопорушення преюдиційного значення понад межі, встановлені законом, оскільки суд першої інстанції врахував її лише для підтвердження факту порушення ПДР та вини відповідача у спричиненні ДТП. Натомість висновки суду ґрунтуються на сукупності доказів, якими підтверджено наявність шкоди, причинний зв`язок та підстави для регресного стягнення, а не виключно на постанові про адміністративне правопорушення.

Посилання на наявність кримінального провадження є необґрунтованими, адже відсутні процесуальні рішення, які б підтверджували факт підробки документів або впливали на допустимість доказів у даній справі.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.02.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе