Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №579/856/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 579/856/25

Номер провадження 22-ц/816/1494/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів Петен Я.Л., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК»

на заочне рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року (суддя Кибець І.А.), ухвалене у м. Кролевець, повне рішення виготовлено 24 листопада 2025 року,

у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21 квітня 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовано тим, що 23 січня 2024 року шляхом підписання в електронному вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № АВН0СТ155101706026248451 на суму 28000 грн, строком на 36 місяців (із 23 січня 2024 року по 22 січня 2027 року), зі сплатою процентів за фіксованою ставкою – 85 % на рік. На виконання умов кредитного договору АТ «АКЦЕНТ-БАНК» перераховано позичальнику обумовлену суму кредиту.

У зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором, станом на 21 квітня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 54410,11 грн, з яких: 28000 грн борг за кредитом, 26410,11 грн проценти за користування кредитом, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь, а також 2422,4 грн судових витрат.

Заочним рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із рішенням, у якому суд, відмовляючи в позові, застосував положення частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», вказує, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема пункт 6 Паспорту споживчого кредиту, які передбачають право банку на дострокове розірвання кредитного договору та здійснення дій, направлених на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою, у разі наявності заборгованості у клієнта зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів. При цьому умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, тому з такою вимогою банк звернувся до суду, відповідач у свою чергу знав про порушення умови кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Правом на відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», за умовами якої проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону) підпису підтвердив, що анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені на сайті банка становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

23 січня 2024 року шляхом накладення електронного підпису ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101706026248451, у якій просив надати йому в АТ «А-Банк» кредит на наступних умовах: сума кредиту – 28000 грн, строк кредиту – 36 місяців із 23 січня 2024 року по 22 січня 2027 року включно, процентна ставка (фіксована) – 85% на рік, із застосуванням ануїтетної схеми погашення розмір щомісячного платежу – 2191,69 грн, платіжна картка, на яку зараховується кредит - № 4323347382381272 (а.с. 9-10).

У такий же спосіб позичальником підписана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій із розбивкою на 36 місяців зазначено розмір кожного щомісячного платежу – 2191,69 грн (а.с. 10).

Із копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 8).

Відповідно до меморіального ордеру від 23 січня 2024 року № TR.34940227.46805.65455 ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 28000 грн (а.с. 12).

За випискою по кредиту від 21 квітня 2025 року, за період із 23 січня 2024 року по 20 квітня 2025 року за відповідачем значиться заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 54410,11 грн (а.с. 12-13).

За наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 21 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 54410,11 грн, з яких: 28000 грн кредит, 26410,11 грн проценти за користування кредитними коштами (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», дійшов висновку, що оскільки строк повного погашення споживчого кредиту ще не настав, а докази звернення кредитодавця до боржника з вимогою про усунення порушення умов договору щодо погашення кредиту та про дострокове повернення кредиту і сплату процентів відсутні, звернення до суду з позовом про стягнення усієї заборгованості є передчасним.

Однак із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Судом встановлено, що 23 січня 2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит на споживчі цілі в сумі 28000 грн, строком до 22 січня 2027 року.

Тому, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним кредитним договором мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про споживче кредитування.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже, праву кредитора на дострокове (строк виплати якого ще не настав) стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, має передувати реалізація ним обов`язку направлення вимоги про дострокове виконання кредитного зобов`язання.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем своїх обов`язків, передбачених частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо повідомлення у письмовій формі споживача про наявність заборгованості із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, тому у ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення у повному обсязі суми грошових коштів за кредитним договором.

Проте, вказане положення діє щодо реалізації права вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, та не стосується простроченої заборгованості.

Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, колегія суддів вважає наявними правові підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом станом на час звернення до суду з позовом (див.: постанову Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 61-5945св23).

Із наданої таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка цифровими підписами скріплена договірними сторонами, вбачається, що прострочена заборгованість відповідача станом на 21 квітня 2025 року становить 32875,35 грн, із яких: 4613,98 грн кредит, 28261,37 грн проценти за користування кредитом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо права банку вчинити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, яке передбачене у пункті 6 Паспорту споживчого кредиту, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, тому він не є частиною договору (див.: постанову Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

За таких обставин, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2024 року № АВН0СТ155101706026248451, яка утворилася станом на 21 квітня 2025 року, у розмірі 32875,35 грн.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України при частковому (на 60,4%) задоволенні позову та апеляційної скарги, із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3657,83 грн, з яких 1463,13 грн (3028 х 0,8 х 60,4%) за розгляд справи у суді першої інстанції, 2194,70 грн (3028 х 0,8 х 150% 60,4%) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2024 року № АВН0СТ155101706026248451, яка утворилася станом на 21 квітня 2025 року, у розмірі 32875,35 грн, із яких: 4613,98 грн кредит, 28261,37 грн проценти за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у розмірі 3657,83 грн в рахунок повернення судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 12 лютого 2026 року.

Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов

Судді: Я.Л. Петен

А.П. Сидоренко