Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №519/1828/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/328/26

Номер справи місцевого суду: 519/1828/25

Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Зайця Костянтина Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південного міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Південного міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 12.08.2025 о 20:16 год. в м. Південне Одеської області, по вул. Новобілярська, 26, керував транспортним засобом Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер Alcotest 6820, тест 52, з результатом 1,17 проміле, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, до автомобіля його підвезли незнайомі люди, оскільки дитина себе погано почувала і в цей час під`їхали працівники поліції та склали протокол про адміністративне правопорушення.

Відео з місця події є неповним та не відтворює всіх обставин справи, відсутні докази зупинки.

Крім того, на вимогу заявника не було надано документів на повірку засобу, яким проводилося тестування.

Зазначає, що на ОСОБА_1 та його родину психологічно тиснули працівники поліції під час складання протоколу.

ОСОБА_1 неодноразово наполягав у судових засіданнях, щоб був викликаний працівник поліції до суду, який складав протокол, проте він не з`явився.

Працівниками поліції грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, що свідчить про недійсність огляду.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі, проте такі дії працівниками поліції не були вчинено.

ОСОБА_1 було відмовлено у правовій допомозі.

Протокол складено у відділені поліції, а не на місці вчинення.

Працівники поліції не надали допустимих та підтверджуючих доказів, що саме заявник керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини.

У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисник Заяць К.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735).

Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеним його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421141 від 12.08.2025; рапортом інспектора СРПП ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області Охотського В. від 13.08.2025; результатом алкотестеру «Драгер», який показав результат 1,17 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; постановою серії ЕНА № 5465765 від 12.08.2025, відеозаписом з місця події.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421141 від 12.08.2025, яким зафіксовано, що 12.08.2025 о 20:16 год. в м. Південне Одеської області, по вул. Новобілярська, 26, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер Alcotest 6820, тест 52, з результатом 1,17 проміле, ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, своїми діями порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (а.с. 1);

- роздруківкою приладу драгер, відповідно до якого результат склав 1,17% проміле (а.с. 2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння шкіри обличчя, з результатами огляду ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис (а.с. 3);

- відеозаписом, який оглянуто в ході розгляду справи, з якого вбачається, що працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 , що у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (20:16:43 хв). На пропозицію пройти тест на місці за допомогою приладу драгер погодився, результат склав 1,17% (20:20:13 хв). На питання поліцейського чи вживав алкогольні напої, відповів, що бокал пива (20:20:32 хв). Поліцейський запитав: «Ви з результатами погоджуєтеся?», на що ОСОБА_1 відповів: «Ну да» (20:20:58 хв). Поліцейський роз`яснив, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, роз`яснив права та обов`язки, повідомлено, що ОСОБА_1 буде відсторонено від права керування (20:21:35-20:23:21 хв).

Доводи скарги, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, є необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 5465765 від 12.08.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 7).

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 12.08.2025 о 20:16 годині керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України.

Згідно з відомостей з ЄДРСР в судовому порядку таку постанову ОСОБА_1 як водій не оскаржував.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що не оскаржував постанову, якою на нього на місці зупинки було накладено адміністративне стягнення як на водія транспортного засобу за ч. 5 ст. 121 КУпАП, в судовому порядку, так як пропустив строк на оскарження.

Отже, вказане є самостійним доказом керування ОСОБА_1 у зазначений час та у вказаному місці транспортним засобом, а саме 12.08.2025 о 20:16 год.

Апеляційний суду відхиляє посилання заявника, що відсутні докази зупинки, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності.

Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку дотримуватися ПДР.

Доводи скарги, що відео з місця події є неповним та не відтворює всіх обставин справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки досліджений відеозапис надає можливість детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів.

Зміст подій зафіксованих на відеозаписі, не зважаючи на те, що запис складається з декількох частин, таке не позбавляє об`єктивної можливості скласти фактичну картину подій правопорушення та складення протоколу, тобто запис повністю узгоджується з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та долученими до нього доказами.

Будь-яких інших фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису з бодікамер, заявник не зазначає.

Таким чином, наданий працівниками поліції відеозапис апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом по справі, та бере його до уваги.

Посилання, що на вимогу заявника не було надано документів на повірку засобу, яким проводилося тестування, є необґрунтованим, оскільки у відповідності до п. 5 розділу II Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, проте як вбачається з досліджуваного відеозапису ОСОБА_1 зазначені документи не вимагав.

Доводи скарги, що на ОСОБА_1 та його родину психологічно тиснули працівники поліції під час складання протоколу, апеляційний суд відхиляє, так як матеріали справи не містять відомостей, що такі дії працівників поліції були предметом оскарження у порядку, передбаченому законом.

Щодо доводу скарги, що ОСОБА_1 неодноразово наполягав у судових засіданнях, щоб був викликаний працівник поліції до суду, який складав протокол, проте він не з`явився, апеляційний суд зазначає, що вказане не впливає на повноту та всебічність розгляду справи, матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, з клопотанням про виклик та допит працівників поліції заявник до суду апеляційної інстанції не звертається.

Оцінюючи посилання заявника, що працівниками поліції грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, апеляційний суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, вважає, що працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.

Твердження скарги, що працівниками поліції не здійснено відмітку у протоколі про роз`яснення прав та обов`язків, передбачені ст. 268 КУпАП, спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421141 від 12.08.2025 в графі щодо роз?яснення прав № 13 міститься підпис ОСОБА_1 .

Доводи скарги, що ОСОБА_1 було відмовлено у правовій допомозі є безпідставними, оскільки після роз`яснення працівниками поліції прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі користуватися послугами адвоката, ОСОБА_1 не виявив таке бажання.

Також слід зазначити, що його право користуватися послугами адвоката реалізовано в суді апеляційної інстанції, де його інтереси представляє адвокат Заяць К.В.

Безпідставним є посилання заявника, що протокол складено у відділені поліції, а не на місці вчинення, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421141 від 12.08.2025 - місцем складання протоколу є: Одеська область, м. Південне, вул. Новобілярська, 26.

Посилання заявника, що суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції та не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Щодо доводу скарги, що протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини, апеляційний суд вказує таке.

Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.

У справі, що переглядається, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківка приладу драгер, відеозапис, які у сукупності складають доказову базу і підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить в собі всі необхідні дані щодо обставин.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Південного міського суду Одеської області від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова