Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №478/825/25 — Миколаївський апеляційний суд

11.02.26

22-ц/812/326/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа №478/825/25

провадження №22-ц/812/326/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Колосовою О. М.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Масляного» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Іщенко Х. В. у приміщенні суду у селищі Казанка Миколаївської області, за позовом Фермерського господарства «Масляного» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2025 року Фермерське господарство «Масляного» (далі – ФГ «Масляного») звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач вказував, що 03 серпня 2024 року близько 18:00 год ОСОБА_2 , перебуваючи на території виробничої бази ФГ «Масляного», що розташована у селищі Казанка Баштанського району Миколаївської області по вул. Сільська садиба, 1, де виконував господарчі роботи за усною угодою цивільно-правового характеру, викрав сільськогосподарську техніку, а саме, плуг марки ПЛН 5-35 «Paraplau».

Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

В результаті незаконних дій ОСОБА_2 підприємство залишилось без сільськогосподарського інвентарю, який був модифікований підприємством для потреб його діяльності, для чого були витрачені додаткові кошти, час та значна кількість запчастин, закуплених та вироблених працівниками господарства. Купити аналогічній плуг в торгівельній мережі неможливо. Для цього потрібно робити індивідуальне замовлення. Вказаний плуг проходив постійне оновлення, технічне обслуговування з вкладенням значних коштів в модифікацію і перед крадіжкою мав стан нового агрегату. Для відновлення в господарстві плуга аналогічної модифікації згідно з підрахунками господарства необхідно витратити не менше 170 000 грн.

Крім того, через відсутність у господарства плуга в період основної підготовки ґрунту господарство не отримало дохід, який могло б реально одержати за звичайних обставин внаслідок обробітку землі господарства і надання послуг з обробітку ґрунту іншим суб`єктам господарювання. За підрахунками господарства збитки через крадіжку плуга за 2024-2025 рр. становлять 756 000 грн. За сезон плугом можна обробити 472,5 га землі при середній ціні на послуги з обробітку ґрунту у 800 грн за гектар, що становить 378 000 грн. За два роки ці збитки становлять 756 000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 виплатити йому вартість понесених прямих збитків від втрати плуга ПЛН 5-35 «Paraplau» в сумі 170 000 грн та 756 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2025 року позов ФГ «Масляного» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФГ «Масляного» майнову шкоду в розмірі 39 250,00 грн, завдану внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ФГ «Масляного» на суму 39 250,00 грн, суд виходив з того, що така вартість плуга була на момент його викрадення, що доведено вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 року. Заявлені до стягнення позивачем інші позовні вимоги, у тому числі упущену вигоду, суд вважав безпідставними, оскільки вони не доведені належними доказами.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ФГ «Масляного» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що суд неправильно оцінив наявні у матеріалах докази, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач наполягав на тому, що наявними у матеріалах справи доказами доведено, що спричинені йому збитки становлять суму 926 000 грн, яка складається з 170 000 грн вартості викраденого плуга та 756 000 грн упущеної вигоди, яку господарство могло отримати як під час обробітку землі самого господарства, так і внаслідок надання послуги з обробітку ґрунту іншим суб`єктам господарювання.

Фактичні обставини справи

Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 року в справі №478/564/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості від 13 травня 2025 року призначене узгоджене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Вирок набрав законної сили 23 червня 2025 року.

Цивільний позов не заявлявся. Майнова шкода, завдана потерпілому, не відшкодована.

Судом під час розгляду кримінального провадження встановлені такі обставини.

03 серпня 2024 року близько 18:00 год ОСОБА_2 , перебуваючи на території виробничої бази ФГ «Масляного», що розташована у селищі Казанка Баштанського району Миколаївської області по вул. Сільська садиба, 1, де виконував господарчі роботи за усною угодою цивільно – правового характеру, викрав сільськогосподарську техніку, а саме, бувший у користуванні плуг марки ПЛН 5-35 «Paraplau» вартістю 39 250,00 грн.

В подальшому у цей же день ОСОБА_2 викраденим плугом марки ПЛН 5-35 розпорядився на власний розсуд шляхом його продажу за ціною 1500 грн в якості металобрухту.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій юридичній особі ФГ «Масляного» завдано майнову шкоду на суму 39 250,00 грн.

Ринкова вартість плуга станом на день його викрадення була визначена експертами Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у висновку №СЕ-19/115-24/22913-ТВ від 13.12.2024.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФГ «Масляного» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Місцезнаходженням юридичної особи є вул.Сільська садиба, 1 селища Казанка Баштанського району Миколаївської області.

З договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2003 року, накладної №175 та квитанції до прибуткового касового ордеру №245 від 12 жовтня 2003 року вбачається, що продавець ТОВ «Круско» в особі директора товариства ОСОБА_3 продав, а покупець ФГ «Масляного» в особі голови господарства ОСОБА_1 придбав за 170 000 грн плуг навісний марки ПЛН 5-35 Н.

Із бухгалтерської довідки ФГ «Масляного» від 17 липня 2025 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 2024-2025 рр. випливає, що на балансі основних засобів ФГ «Масляного» знаходиться плуг ПЛН 5-35 «Параплау», інвентарний номер 010212, балансовою вартістю 170 000 грн.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі №902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

За змістом статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття 22 ЦК України регламентує відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з нормами цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування упущеної вигоди – це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Аналіз положень наведених норм закону дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на потерпілу особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані в разі належного виконання нею своїх обов`язків.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі №200/14946/16-ц.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ФГ «Масляного» на суму 39 250,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що така вартість плуга була на момент його викрадення, що доведено вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2025 року, а тому саме така сума підлягає відшкодуванню позивачу. Заявлені до стягнення позивачем інші позовні вимоги, у тому числі упущену вигоду, суд вважав безпідставними, оскільки вони не доведені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що позивачу була спричинена шкода викраденням майна (плуга) на суму 39 250,00 грн, яка визначена експертним висновком на дату викрадення.

Посилання позивача на те, що шкода у зв`язку з викраденням плуга у дійсності становить 170 000 грн, оскільки плуг був придбаний за таку суму, а потім протягом років модернізований, що потребувало фінансових вкладень, правильно судом першої інстанції не взято до уваги.

Стаття 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Реальна вартість майна на день його викрадення становила 39 250,00 грн.

За такого висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди за викрадення майна у сумі 39 250,00 грн є правильним.

Таким же колегія суддів вважає висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Масляного» про стягнення упущеної вигоди, оскільки позивачем не було доведено, що нараховані ним доходи (вигода), не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання викраденого плуга. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Масляного» залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 12 лютого 2026 року.