Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №583/199/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/199/26

2/583/495/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі Вербі Н.О.,

за участю представника позивача, адвоката Савочки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 10.10.2025 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено письмовий договір безпроцентної грошової позики, згідно якого позивачка надала відповідачці позику в сумі 6000,00 доларів США, та зобов`язалася повертати позику частинами по 500 доларів США щомісячно до 28 числа, згідно визначеного графіку та остаточно повернути позику до 28.10.2026 року. У порушення умов договору, відповідачка не виконала свого обов`язку з повернення позики частинами за понад 2 місяці, фактично не здійснила жодного платежу. Щодо наявності боргу відповідачка не заперечує, однак жодних дій на повернення боргу не вчиняє.

Позивач в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, відзив не подала.

В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ст.ст. 223, 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договорів позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

Як вбачається із акта приймання передачі коштів від 10.10.2025 року, ОСОБА_2 взяла позику в ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6000 доларів США.

Згідно письмово укладеного договору безпроцентної грошової позики № 1 від 10.10.2025 року ОСОБА_2 зобов`язалася повертати позику частинами по 500 доларів США щомісячно до 28 числа, згідно визначеного графіку та остаточно повернути позику до 28.10.2026 року.

Таким чином, надані акт приймання передачі коштів та договір безпроцентної грошової позики про отримання у ОСОБА_1 позики підтверджує укладення договору позики та прийняття кожним із них відповідних зобов`язань, а також факт передачі грошової суми позичальнику.

Згідно із частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 р. по справі № 464/3790/16-ц висловила наступну правову позицію:

«Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».

На даний час відповідачем позика за договором безпроцентної грошової позики від 10.10.2025 року не повернута.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. В межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованість за договором безпроцентної грошової позики від 10.10.2025 року в сумі 6000 доларів США.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. т. 10, 11, 13, 133, 137, 141, 258, 259, 263- 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором безпроцентної грошової позики від 10.10.2025 року в сумі 6000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) понесені позивачкою судові витрати у сумі 2603 (дві тисячі шістсот три) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко