Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №944/7177/24 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №944/7177/24

Провадження № 2/943/103/2026

03 лютого 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Профсервіс», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через адвоката Брикара О.М. із указаним вище позовом до ОСОБА_2 , який у подальшому за клопотанням представника позивача замінений на відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 229318,16 грн., що складається із майнової шкоди у розмірі 214318,16 грн. та моральної шкоди в сумі 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог адвокат Брикар О.М. покликається на те, що 06 липня 2024 року о 09:20 год. первісний відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Reform 0302263R», д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 489 км.+150 м., під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого перетнув суцільну лінію, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого створив аварійну ситуацію та транспортний засіб «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач ОСОБА_1 , прийняв вліво та в`їхав у кювет та парапет, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 12.1 ПДР, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП. Крім того, 06 липня 2024 року о 09:20 год. первісний відповідач ОСОБА_2 на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 489 км.+150 м., керуючи транспортним засобом «Reform 0302263R», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена статтею 122-4 КУпАП, внаслідок чого первісний відповідач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2024 року по справі №752/15608/24. Внаслідок цієї ДТП транспортному засобу позивача ОСОБА_1 марки «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 завдана матеріальна шкода. Так, згідно звіту №2035/24 від 18.09.2024 вартість відновлювального ремонту складає 331445,04 грн. При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК Універсальна», яка здійснила страхове відшкодування у розмірі 117126,88 грн. Тому, беручи до уваги вказану виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК Універсальна», представник позивача вважає, що на користь його довірителя підлягає стягненню різниця між отриманою страховою виплатою та фактичним розміром завданої шкоди, що становитиме 229318,16 грн. (331445,04 - 117126,88). Крім того, представник позивача вважає, що діями відповідача його довірителю була також заподіяна моральна шкода, оскільки протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачеві довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати, йому та близьким довелося пересісти на громадський транспорт, відкласти ряд запланованих справ, неможливість виконання ним деяких доручень керівництва, пов`язаних із переїздом, що спричинило зменшення заробітної плати. Відтак, витрати, пов`язані з відновленням психічного стану, відпочинку від усього, що сталося із позивачем та членами його родини, розмір душевних страждань позивача і страждань його родини оцінюється ним у розмірі 15 000,00 грн., що враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачеві (порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою). Відтак, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Крім того, у поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог від 14.04.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Брикар О.М. в обґрунтування її подання покликається на те, що первісний відповідач ОСОБА_2 вчинив указане ДТП, будучи працівником ТОВ «Логістик Профсервіс» та, виконуючи трудові обов`язки. у зв`язку із цим було проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ТОВ «Логістик Профсервіс», а тому просить прийняти уточнені позовні вимоги у цій справі шляхом стягнення із належного відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс» на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану ДТП у розмірі 214318,16 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 08.01.2025 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Буського районного суду Львівської області.

Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 10.03.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано п`ятиденний строк із дня отримання ухвали суду, для усунення вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали недоліків заяви.

Ухвалою судді від 13.03.2025, після усунення недоліків заяви ОСОБА_1 , вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 23.05.2025 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Брикара О.М. про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Профсервіс», а також прийнято заяву про уточнення позовних вимог від 14.04.2025 року.

Ухвалою суду від 02.09.2025 року залучено до участі в даній справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».

Ухвалою суду від 03.10.2025 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Брикар О.М. в судовому засіданні (23.01.2026 року в режимі ВКЗ) підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Крім того, адвокат Брикар О.М. просив стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 68795,44 грн., покликаючись на те, що 26 липня 2024 року між Адвокатським Бюро «Брикар» та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничих послуг №38, за яким розмір наданої адвокатом правничої допомоги позивачу в цій справі становить 30% від ціни позову, що включає ознайомлення із матеріалами справи, консультації по справі, подання адвокатських запитів та заяв із процесуальних питань, участь в судових засіданнях та моніторинг справи.

Відповідач ТОВ «Логістик Профсервіс» явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, направивши до суду відзив на позовну заяву (вх. №3711/25 від 09.06.2025), оскільки не погоджується із доводами позовної заяви із таких мотивів. Зокрема, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, оскільки відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Так, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «REFORM (DAF)», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була повністю застрахована у ПрАТ «СК Універсальна» згідно Полісу №EP-217527148 від 24.10.2023, де страхова суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 160000,00 грн. Також указаний транспортний засіб перебував на правах лізингу в законному володінні та розпорядженні відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс», як лізингоодержувача, а тому Поліс №EP-217527148 від 24.10.2023 оформлював, як страхувальник, саме лізингодавець ТОВ «ОТП Лізинг» згідно умов договору фінансового лізингу. Крім цього, згідно пункту 4 Додатку №3 до Протоколу лізингу №4 від 17 серпня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу №2791-FL від 10 жовтня 2017 року, укладеного між лізингодавцем ТОВ «ОТП Лізинг» та лізингоодержувачем ТОВ «Логістик Профсервіс», коли лізингоодержувач спричиняє ДТП, в скоєнні якої його було визнано винним, страхування покриває лізингоодержувача від пошкоджень і ушкоджень, спричинених третім особам, витрати, пов`язані з відшкодуванням третій особі прямих збитків її майну в еквіваленті суми 1000000,00 грн. Відтак, представник відповідача вважає безпідставним заявлення цього позову до ТОВ «Логістик Профсервіс», коли станом на день ДТП (06.07.2024) відповідальність їхнього працівника ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «REFORM (DAF)», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була повністю застрахована страховиком ПАТ СК «Універсальна» на загальну суму 1160000,00 грн., однак вважає безпідставним здійснення виплати ПАТ СК «Універсальна» страхового відшкодування лише у розмірі 117126,88 грн. Крім того, на думку представника відповідача, обґрунтування позивача щодо необхідності стягнення моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн. не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у позовних вимогах ця сума встановлена абстрактно, без долучення документів, якими могли б бути експертиза, лікарняні виписки тощо, що є неприпустимо та порушує принципи цивільного судочинства. У зв`язку з вищезазначеним, відповідач вважає позовні вимоги недоведеними належним чином, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа: ПАТ СК «Універсальна» явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечила, а своїм процесуальним правом на подання письмового пояснення третьої особи щодо позову в установлений судом строк та спосіб не скористалася.

Третя особа: ТОВ «ОТП Лізинг» явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечила, а своїм процесуальним правом на подання письмового пояснення третьої особи щодо позову в установлений судом строк та спосіб не скористалася.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою – сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року в справі №752/15608/24, яка набрала законної сили від 30.08.2024, первісного відповідача у цій справі ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. за те, що він 06 липня 2024 року о 09:20 год, керуючи транспортним засобом «Reform 0302263R», д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 489 км.+150 м., під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого перетнув суцільну лінію, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого створив аварійну ситуацію та транспортний засіб «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач ОСОБА_1 , прийняв вліво та в`їхав у кювет та парапет, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 12.1 ПДР, відповідальність за що передбачена статтею 124 КУпАП. Крім того, 06 липня 2024 року о 09:20 год. первісний відповідач ОСОБА_2 на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 489 км.+150 м., керуючи транспортним засобом «Reform 0302263R», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена статтею 122-4 КУпАП. Тобто, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, установлено вину первісного відповідача ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

В силу частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вищевказаним судовим рішенням, у відповідності до якого первісного відповідача у цій справі ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, копія якого міститься в матеріалах даної цивільної справи, яким установлені вищевказані обставини пригоди за участю первісного відповідача, що доказуванню не підлягають.

Так, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в силу вимог пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, є однією із самостійних підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 4, п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України є, серед іншого, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до звіту ТОВ «АК «ЕКСПЕРТ СЕРВІС» №2035/24 від 18.09.2024, який є суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат №23/2024 від 16.01.2024) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складових складає 331445,04 грн., а вартість такого ремонту із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становить 132299,84 грн., що ніким із учасників справи не оспорюється.

Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, що власником транспортного засобу марки «Reform 0302263R», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням якого первісний відповідач ОСОБА_2 скоїв дану ДТП, є відповідач ТОВ «Логістик Профсервіс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

На момент ДТП первісний відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Логістик Профсервіс», виконуючи трудові обов`язки водія, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Також судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП (06.07.2024) застрахована у третьої особи в цій справі ПрАТ «СК Універсальна», про що вбачається із Полісу ОСЦПВВНТЗ за №EP-217527148.

Як слідує із матеріалів справи, що 25 вересня 2025 року третя особа в цій справі ПрАТ «СК Універсальна» здійснила виплату позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 117126,88 грн., пов`язане із пошкодженням його транспортного засобу марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що визнається сторонами по справі та позивачем ОСОБА_1 , який надав скріншот про поповнення його карти, а також листом ПрАТ «СК «Універсальна» №10091/24-101 від 15.09.2025 (у відповідь на адвокатський запит).

Крім того, як убачається із відповіді ПрАТ «СК Універсальна» на запит адвоката Брикара О.М. (вих. №10091/24-101 від 15.09.2025), що сума матеріального збитку та страхового відшкодування по страховій справі G-23728 була визначена у повній відповідності з вищевказаними нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі Звіту №2957/24 про оцінку автомобіля Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_2 , наданого потерпілим ОСОБА_1 в сумі 117 126,88 грн., тобто на підставі висновку спеціаліста та з урахуванням зносу. Отже, страховик вважає здійснену виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля в повному обсязі та відповідно до вимог Закону. Правових підстав для перегляду (доплати) будь-якої суми страхового відшкодування за Полісом чи Договором у страховика вважає відсутніми.

Проте, згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №497/470/2021 від 09 листопада 2022 року констатовано, що скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково вважав, що оскільки фактичний розмір шкоди завданої майну позивача не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Проте, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відносини між відповідачем та його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування із урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). При цьому, у вказаному правовому висновку Верховний Суд вважає безпідставними посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, як на підставу для відмови у задоволенні позову. Натомість, особа, діями якої завдана шкода та яка застрахувала свою цивільну відповідальність, є належним відповідачем у справі, оскільки у разі недостатності виплаченої потерпілому суми страхової виплати, вона є зобов`язаною особою зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Оскільки у цій справі встановлено, що ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» цілком виконало обов`язок зі сплати страхового відшкодування у межах лімітів визначних договором страхування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, то залучення його до участі у справі не було необхідним для вирішення цього спору судами по суті.

Відтак, ураховуючи наведене і те, що згідно звіту ТОВ «АК «ЕКСПЕРТ СЕРВІС» №2035/24 від 18.09.2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля становила суму в розмірі 132299,84 грн., а тому суд вважає, що виплату ПрАТ «СК Універсальна» на користь позивача ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 117126,88 грн., який менший за витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (132299,84 грн), на думку суду, є невиправданим.

Крім того, під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №914/820/17).

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року в справі №924/675/17 з урахуванням викладених норм зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Отже, із наведених фактичних обставин, релевантного їм законодавства та судової практики слідує, що винна особа в цій ДТП повинна відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту (331445,04 грн) та страховим відшкодуванням із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля (132299,84 грн), що становитиме 199145,20 грн., яка підлягає стягненню із власника забезпеченого транспортного засобу, із яким винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, тобто із відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , записами у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , а також визнається і не заперечується у відзиві на позовну заяву (вх. №3711/25 від 09.06.2025).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року в справі №501/2298/16-ц, Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020року в справі №373/1773/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 липня 2020 року в справі №910/4790/19.

Таким чином, враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та висновки Верховного Суду, суд вважає, що, встановивши наявність вини первісного відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, а також що він, перебуваючи в трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Логістик Профсервіс», керуючи належним останньому транспортним засобом, заподіяв шкоду позивачу ОСОБА_1 , а тому приходить до переконання, що обов`язок із відшкодування шкоди (різницю між вартістю відновлювального ремонту (331445,04 грн) та страховим відшкодуванням із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля (132299,84 грн) у розмірі 199 145,20 грн., необхідно покласти на відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс», що є роботодавцем винної у ДТП особи ( ОСОБА_2 ) на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України, що не позбавляє відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс» права звернутися у майбутньому із регресним позовом до винної особи.

Натомість, суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс» у поданому відзиві на позовну заяву в частині покладення на страховика ПрАТ СК «Універсальна» обов`язку відшкодувати збитки в повному обсязі страхового ліміту в сумі 160000,00 грн., оскільки такі доводи суд вважає помилковими, які не ґрунтуються на законі, оскільки страховик виплачує не «скільки хоче потерпілий», а скільки передбачає закон, тобто, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із урахуванням зносу. При цьому, суд констатує, що ліміт - це верхня межа, а не «гарантований мінімум» і не «автоматичний розмір» відшкодування, при цьому, обов`язок доплатити різницю між фактичними збитками та виплатою страховика покладається саме на винуватця ДТП, що прямо передбачено ст. 1194 ЦК України.

Крім того, у поданому відзиві ТОВ «Логістик Профсервіс», як на підставу покладення обов`язку із відшкодування спірної суми виключно на третю особу ПрАТ СК «Універсальна» та зняття будь-якої цивільно-правової відповідальності в цій справі з відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс», представник відповідача покликався на Рамковий договір фінансового лізингу №2791-FL від 10.10.2017 року між лізингодавцем ТОВ «ОТП Лізинг» та лізингоодержувачем ТОВ «Логістик Профсервіс», що в силу пункту 4 Додатку №3 до Протоколу лізингу №4 від 17 серпня 2020 року до Рамкового договору фінансового лізингу №2791-FL від 10 жовтня 2017 року, передбачено добровільне страхування відповідальності перед третіми особами, коли Лізингоодержувач спричиняє ДТП, в скоєнні якої його було визнано винним, страхування покриває Лізингоодержувача від пошкоджень і ушкоджень, спричинених третім особам, витрати, пов`язані з відшкодуванням третій особі прямих збитків її майну в еквіваленті суми 1 000 000 (один мільйон) гривень», оскільки Договору страхування між ТОВ «ОТП Лізинг» та ПрАТ «СК «Універсальна», який передбачає Добровільне страхування відповідальності перед третіми особами, яка включає суму 1 000 000 грн.

Проте, суд вважає такі доводи представника відповідача помилковими, оскільки ПрАТ СК «Універсальна» не є стороною вищевказаного Рамкового договору фінансового лізингу №2791-FL від 10 жовтня 2017 року, а порушення цих договірних умов щодо страхування між відповідачем ТОВ «Логістик Профсервіс» (лізингоодержувач) та третьою особою ТОВ «ОТП Лізинг» (лізингодавець), зокрема щодо неукладення лізингодавцем договору страхування, виходить за межі цієї справи та може бути предметом спору в порядку ГПК України.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., покликаючись на те, що він зазнав моральних страждань через завдану відповідачем шкоду.

Крім того, суд вважає, що до часткового задоволення підлягає заявлена позивачем ОСОБА_1 вимога про стягнення із відповідача моральної шкоди в сумі 15000,00 грн., яка обгрунтована порушенням звичайного способу життя, негативним впливом на стан здоров`я, а також пережитих моральних страждань, пов`язаних із ДТП, що повністю заперечується представником відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс», із огляду на те, що така вимога є абстрактною, не підтверджується жодними доказами та без долучення підтверджуючих документів, виходячи із наступного.

При цьому, суд виходить із засад добросовісності, розумності та справедливості, а також приписів п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України (моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна).

Відтак, із усією очевидністю вбачається, що позивачу ОСОБА_1 щонайменше завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях через пошкодження його майна (транспортного засобу), необхідності його відновлення та звернення до суду для захисту порушених прав, а тому суд, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково шляхом стягнення із відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 5000 грн., а в решті вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки заявлений розмір моральної шкоди, на переконання суду, належним чином не доведений та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому суд в цій частині вважає частково обгрунтованими заперечення представника відповідача ТОВ «Логістик Профсервіс».

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 1633,17 грн. (204145,20/229318,16х1834,55).

Крім того, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Брикаром О.М. заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якому представник позивача просив стягнути із ТОВ «Логістик Профсервіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68 795,44 грн., розмір яких суд вважає частково обгрунтованим у розмірі 10000 грн., виходячи із таких мотивів.

Зокрема, частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат (постанова ВС КЦС від 06.10.2025 в справі №732/1234/24).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як убачається із матеріалів справи, що 26 липня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Брикар» в особі керівника Брикара Олега Михайловича укладено Договір про надання правничих послуг №38, пов`язаних із представництвом інтересів ОСОБА_1 у судах України щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ДТП від 26.07.2024 року.

Так, відповідно до п. 4.1 цього Договору розмір наданої Виконавцем правничої допомоги Замовнику становить 30% від заявленої ціни позову, що включає оплату за ознайомлення із матеріалами справи та консультації щодо перспектив вирішення справи у судовому порядку, збір інформації через подання адвокатських запитів, подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, моніторинг справи.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Однак, переліку наданих позивачу послуг, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, до суду надано не було.

Крім того, п. 1.2 цього Договору визначено, що його предметом є представництво інтересів ОСОБА_1 у судах України, за що узгоджено сторонами розмір наданої Виконавцем правничої допомоги Замовнику, який становить 30% від заявленої ціни позову, хоча на даний час правнича допомога надана виключно в суді першої інстанції.

При цьому, суд констатує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт чи наданих послуг; витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони чи публічним інтересом до справи.

Натомість, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу шляхом складення позовної заяви, поданням клопотань до суду та представництва інтересів позивача в декількох судових засіданнях у режимі ВКЗ, а відтак заявлений до відшкодування представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 68 795,44 грн. є, на думку суду, неспівмірним зі складністю справи, а заявлений розмір витрат виглядає необґрунтованим та завищеним, оскільки справа належить до категорії нескладних справ, розгляд якої проводився за участю представника позивача, спір пов`язаний із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача у ДТП, матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, а вирішення спірних правовідносин має сталу судову практику та релевантне законодавство.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначено, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2025 року в справі №910/10602/23.

Крім того, відповідно до Додаткової постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц фактично констатовано право суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. Зокрема, розподіляючи витрати особи на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, колегія суддів самостійно визначила їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності. Зокрема, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а на користь третьої особи - 1500 грн.

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року в справі №620/10906/23 констатовано, що Суд, приймаючи рішення в цій частині, здійснив оцінку обсягу наданої позивачу правової допомоги, враховував складність справи з урахуванням її фактичних обставин та предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, зазначив відсутність детального опису робіт з зазначенням витраченого на надання конкретного виду правової допомоги часу, прийшов до висновку про неспівмірність понесених позивачем витрат у сумі заявлених до відшкодування з відповідача 258600 грн, і вирішив зменшити розмір витрат на правничу допомогу на суму 25000 грн.

Відтак, аналізуючи вищенаведені фактичні обставини справи, релевантне законодавство та судову практику його застосування, із огляду на ціну позову, співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (складення позовної заяви, подача клопотань до суду та участь представника позивача у судових засіданнях у режимі ВКЗ (7 судових засідань), розглянутої лише за участю представника позивача у режимі ВКЗ, а також відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до переконання про часткову обгрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та, ураховуючи приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вищевказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 8902,27 грн. (204145,20/229318,16х68795,44).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Профсервіс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслілок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 199145,20 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а всього: 204 145,20 грн. (двісті чотири тисячі сто сорок п`ять гривень 20 копійок).

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Профсервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1633,17 грн. (одну тисячу шістсот тридцять три гривень 17 копійок).

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Профсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8902,27 грн. (вісім тисяч дев`ятсот дві гривень 27 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_5 ).

Представник позивача: адвокат Брикар Олег Михайлович ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: ТОВ «Логістик Профсервіс» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ЄДРПОУ 39208461).

Третя особа: ПАТ СК «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 9; ЄДРПОУ 20113829).

Третя особа: ТОВ «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ЄДРПОУ 35912126).

Повний текст судового рішення складено: 12.02.2026 року.

Суддя: І. Б. Кос