Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №489/10376/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

12.02.2026

Справа №489/10376/25

Провадження №2/489/741/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

встановив.

Позивач, через свою представницю - адвокатку Сініло Т.В., звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь аліменти, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років в залежності від того, яка обставина настане раніше, а також стягнути з відповідача судові витрати. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є рідним сином відповідача. Його батьки перебували в зареєстрованому шлюбі з 2007 року по 17.09.2009. Від народження він проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.01.2009 з відповідача на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_1 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Проте, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 11.12.2025 заборгованість складає 193240,93 грн. З 17.11.2023 по 11.12.2025 йому постановлено діагноз та встановлено інвалідність до 18 років. За його бажанням навчатися за кордоном, ОСОБА_3 від його імені уклала Договір про освіту та з вересня 2025 він навчається на денному відділенні очної форми навчання у Словацькому технічному університеті у Братиславі. З метою забезпечення сталого, безперервного та ефективного процесу навчання, з урахуванням значних витрат на проживання за кордоном, а також витрат на одяг і харчування, він змушений звернутися до суду. Він не має можливості працювати, оскільки навчається на денній формі навчання. Відповідач є особою працездатного віку, позивачу не відомо про будь-які обставини, які б обмежували відповідача можливості працювати або здійснювати підприємницьку діяльність. Стан здоров1я та матеріальне становище відповідача є задовільним.

Ухвалою суду від 23.12.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17.09.2009.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що він на даний час є повнолітнім, навчається у вищому навчальному закладі за кордоном та перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері. Батько матеріальну допомогу не надає, ухиляється від виконання своїх обов`язків.

Норми права та мотиви їх застосування.

Статтями 141, 155 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 8 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Отже, чинним законодавством України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Частинами 1, 2 статті 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Положеннями частин 1, 2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15 травня 2006 року судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний суд у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 ВС зазначив, що змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно інформаційної довідки про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 28.08.2025 за № 19.04-06/48354/2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про навчання Словацького технічного університету в Братіславі факультет електроніки та інформатики від 02.09.2025, перекладеної зі словацької мови, ОСОБА_4 навчається на бакалаврській освітній програмі: цифрові технології за об`єднаним напрямком: Кібернетика та інформатика, форма навчання: денна, у 2025/2026 навчальному році. Стандартна тривалість навчання становить 3 роки.

Рішенням Ленінського районного суджу м. Миколаєва від 20.01.2009 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2008 та до його повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення місячного платежу.

Відповідно до листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.12.2025 за вих.. № 175356, в Інгульському ВДВС на виконанні перебуває виконавчий лист № 2-1186 від 02.02.2009, про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2008 та до його повноліття. Станом на 11.12.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 193240,93 грн.

Долучені до матеріалів справи медичні документації, з яких вбачається, що ОСОБА_1 мав захворювання та був особою з інвалідністю до 18 років, судом не беруться до уваги, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів про продовження таких фактів після досягнення повноліття.

Судом не береться до уваги долучений до матеріалів справи документ, складений на іноземній мові без офіційного перекладу.

Суд вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_1 , потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як мати позивача так і батько, який є відповідачем по дійсній справі.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача не існує будь-якого доходу, він не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання, перебуває на повному утриманні матері.

Відомості щодо доходу відповідача в матеріалах справи відсутні, позивачем не заявлялося клопотання про витребування з Державної податкової служби відомостей щодо наявності у відповідача доходів.

До матеріалів справи не долучено доказів, у якому розмірі повинна здійснюватися оплата за навчання.

Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що дитина відповідача досягла повноліття, але не досягла двадцяти трьох років, продовжує навчання у навчальному закладі і тому не може працевлаштуватись, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно.

Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду: договір № 211 про надання правничої (правової) допомоги від 15.12.2025, укладений між адвокатом Сініло Т.В. та ОСОБА_1 ; рахунок за надані послуги; платіжну інструкцію Р24А5252258712DО121 від 16.12.2025 про сплату за послуги адвоката у розмірі 5050,38 грн.

При розподілі витрат на правничу допомогу, суд враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 22 грудня 2025, і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 (двадцяти трьох) років, за умови, що дитина буде продовжувати навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено «12» лютого 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева