Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №489/10072/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

12.02.2026

Справа №489/10072/25

Провадження №2/489/799/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь за рахунок коштів фонду захисту потерпілих 130701,33 грн. майнової шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є користувачем автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності його сину ОСОБА_2 20 грудня 2024 об 11:30 год. він знаходився за кермом автомобіля по вул. Миколаївська, 15/2 в м. Миколаєві. Водій ОСОБА_3 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння, автомобілем Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд на його припаркований автомобіль, який здійснив самовільний рух і зробив зіткнення з припаркованим попереду автомобілем Peugeot, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 .. Внаслідок цих дій, він вдарився головою у дзеркало заднього виду. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2025, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.. 130, ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. У результаті ДТП, автомобіль, яким керував позивач зазнав серйозні пошкодження. 03 січня 2025 він звернувся до Миколаївського відділення ОНДІСЕ щодо проведення авто товарознавчого дослідження транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 з метою визначення суми вартості пошкодження автомобіля для подання відповідного позову до суду. Згідно висновку експерта № 10-34-25, виконаного на його замовлення, встановлено, що сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 121523,03 грн. За проведення експертизи, ним сплачено 9087,36 грн., а також комісійний збір у розмірі 90,90 грн., що разом за проведення експертизи сплачено 9178,30 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 на момент ДТП не була застрахована. На момент ДТП автомобіль позивача застраховано згідно Полісу № СА0177111 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно ч. 4 цього Полісу, за шкоду, заподіяну майну, страхова сума на одного потерпілого складає 160000,00 грн. Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2025, залишеного в силі постановою Миколаївського апеляційного суду від 12.12.2025, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., витрати на лікування у розмірі 1335,24 грн., судового збору у розмірі 196,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1050,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, суди виходили з того, що відшкодування шкоди спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховак – МТСБУ, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди у межах страхової суми.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 20.12.2025 у м. Миколаєві мала місце ДТП за участі колісного транспортного засобу марки «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , колісного транспортного засобу марки «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 так колісного транспортного засобу марки «Peugeot» державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_4 . Згідно постанови Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.01.2025, справа № 489/92/25, винним у даній ДТП визнано водія колісного транспортного засобу марки «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 . Станом на дату даної ДТП колісний транспортний засіб марки «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Колісний транспортний засіб марки «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на адату ДТП забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № CA177111 реалізований ПрАТ "Українська СК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП". В обґрунтування позовних вимог до МТСБУ, позивач посилається ст. 41 Закону, згідно якої МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З часу ДТП, яка мала місце 20.12.2024 та до теперішнього часу від потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, заява про страхове відшкодування із необхідними додатками до МТСБУ не надходили. Позивачу достеменно було відомо, що у наслідок ДТП, яка мала місце 20.12.2024, йому за вини ОСОБА_3 спричинено матеріального збитку шляхом пошкодження колісного транспортного засобу марки «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Було відомо, що у момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована не була. Означене є підставою виконання позивачем вимог п. 35.1 ст. 35 Закону - протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ заяву про страхове відшкодування, що виконано не було. Обґрунтованого пояснення причин невиконання потерпілим вимог п. 35.1 ст. 35 Закону не надано. Більш того, у проваджені Інгульського районного суду м. Миколаєва та Миколаївського апеляційного суду перебувала цивільна справа № 489/1930/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої унаслідок ДТП, яка мала місце 20.12.2024 року. Як судом першої інстанції у рішенні від 07.08.2025 так і судом апеляційної інстанції у постанові від 12.11.2025 зверталась увага позивача на положення Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що визначають порядок відшкодування шкоди, заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Проте, позивачем означене проігноровано. Вимоги п. 35.1 ст. 35 Закону не виконано. Позивачем порушено вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже у даному випадку в МТСБУ відсутні законні підстави на здійснення регламентної виплати з фонду захисту потерпілих.

Ухвалою суду від 18.12.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , вбачаться, що власником транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

Як вбачається з Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 20.12.2024 об 11:25 год. у м. Миколаєві по вул. Миколаївській, 15/2, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд в припаркований праворуч транспортний засіб Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який в результаті ДТП здійснив самовільний рух і зробив зіткнення з припаркованим попереду транспортним засобом Peugeot, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушено п. 2.3.б, 10.1, 13.1 ПДР.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована Полісом № СА /0177111 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп», зі строком дії з 06.04.2024 по 05.04.2025.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована на момент ДТП не була.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.01.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та 124 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновку експерта № 10-34-25 по авто товарознавчому дослідженню транспортного засобу від 25.02.2025, сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок (в результаті) ДТП складає 121523,03 грн.

За проведення експертизи ОСОБА_1 сплачено 9178,30 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 93 від 13.01.2025.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.08.2025, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривен та витрат на лікування у розмірі 1335 грн. 26 коп. (одна тисяча триста тридцять п`ять гривен двадцять шість копійок).

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 196 (сто дев`яносто шість) гривен та витрат на правничу допомогу у розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят ) гривен.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12.11.2025, рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07 серпня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 17 листопада 2025.

В мотивувальній частині рішень, судами зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо відшкодування майнової шкоди, оскільки позов пред`явлено не до належного відповідача. Належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, у даному випадку, є МТСБУ.

Крім того, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст.82 ч.4 ЦПК України).

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Згідно зі ст. 3 Закону №1961-IV,обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону№1961-IV, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 вказаного Закону МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема , невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33-1.1 статті 33-1 Закону № 1961-IV).

Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування.

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження №14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Chevrolet, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована на момент ДТП не була.

Суд звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IVвиникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IVне має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Доказів звернення позивача до страховика (МТСБУ) з відповідною заявою для виплати страхового відшкодування, а також доказів відмови в такій виплаті до суду не надано.

Не звернення позивача до страховика (МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування у визначений законодавством термін не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, а вимоги позивача про стягнення матеріального збитку у судовому порядку суперечать чинному законодавству.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки позивач не звертався до страховика за виплатою страхового відшкодування, страхова виплата (страхове відшкодування) не було виплачена страховиком, невідомо чи погодився б позивач із його розміром, розмір шкоди, зазначений позивачем, не перевищує ліміту відповідальності страховика, існують підстави для відмови в позові з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених в пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18); пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19); Постанові ВС від 24.03.2021р. у справі № 523/3212/19).

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, покази свідків, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували обставини зазначені в позові, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за вебадресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: м. Київ, Русанівський б-р, 8.

Повний текст судового рішення складено «12» лютого 2026.

Суддя Н.О.Рум`янцева