Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №607/11273/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 Справа №607/11273/25 Провадження №1-кп/607/1005/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорки ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні в об`єднаних кримінальних провадженнях №12025211040000796, №12025211040001663, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Конюхи Козівського району, Тернопільської області, громадянина України, українця, освіта середня, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судженого:

- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2023 року за ст.126-1 КК України, яким призначено покарання у виді громадських робіт на строк 150 год.;

- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2024 року за ст.126-1, ст.390-1, ч.2 ст.389 КК України, яким призначено покарання у виді апробаційного нагляду на строк 2 роки;

- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2025 року за ст.126-1 КК України, яким призначено покарання обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік;

- вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року за ст.126-1 КК України, яким призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання у виді 1 (одного) місяця обмеження волі за вироком Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2025 року та призначено остаточне покарання у виді 2 років 1 місяця обмеження волі,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України,-

встановив:

ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно своєї дружини — ОСОБА_6 , з якою спільно проживає, пов`язаний спільним побутом і має взаємні права та обов`язки, що підтверджується постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справах № 607/2041/25 від 02.04.2025 та № 607/6718/25 від 08.04.2025, вчинив умисний злочин про життя та здоров`я особи.?

ОСОБА_4 , у порушення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (СЕТS №210) Стамбул, 11.05.2011 р. (далі Стамбульська конвенція), вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно 12.04.2025, приблизно о 20:00 год., перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, вчинив стосовно своєї дружини, ОСОБА_6 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні останньої, що призвело до психологічних страждань потерпілої, а також погіршило якість життя ОСОБА_6 , а саме: викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Ситуації психологічного насильства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_6 , стали для останньої психотравмувальними, погіршили її соціальне функціонування та якість життя та обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань).

Крім того, ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно своєї дружини — ОСОБА_6 , з якою спільно проживає, пов`язаний спільним побутом і має взаємні права та обов`язки, що підтверджується постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справах № 607/10001/25 від 27.05.2025 та № 607/15605/25 від 07.08.2025, вчинив умисний злочин про життя та здоров`я особи.

ОСОБА_4 , у порушення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (СЕТS №210) Стамбул, 11.05.2011 р. (далі Стамбульська конвенція), вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно 02.10.2025, близько 10:00 год, перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, вчинив стосовно своєї дружини, ОСОБА_6 психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні останньої, що призвело до психологічних страждань потерпілої, а також погіршило якість життя ОСОБА_6 , а саме: викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Ситуації психологічного насильства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_6 , стали для останньої психотравмувальними, погіршили її соціальне функціонування та якість життя та обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань).

Під час судового розгляду, на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 надав відповіді: суть обвинувачення зрозуміла, вину визнає, надавати показання не бажає.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість доводиться доказами сторони обвинувачення, а саме:

- висновком судово-психіатричного експерта Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» №792 від 21 лютого 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 психічними захворюваннями не страждає. Ситуація психологічного насильства з боку колишнього чоловіка були для ОСОБА_6 психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань);

- висновком судово-психіатричного експерта Тернопільської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» №415 від 22 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 психічними захворюваннями не страждає. Ситуація психологічного насильства з боку колишнього чоловіка були для ОСОБА_6 психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань (моральних страждань).

Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 та матеріали кримінального провадження є належними і допустимими доказами його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За таких обставин ОСОБА_4 необхідно визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.126-1 КК України - домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо подружжя, що призвело до психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої.

В контексті ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, фактичні обставини справи, особу винного, який перебуває під спостереженням лікаря-нарколога з 17 березня 2022 року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його вік, стан здоров`я і те, що раніше він суджений, а також обставини, які пом`якшують покарання це визнання вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення в період виявлення ознак розладів психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину повторно.

Враховуючи вищевказані обставини в сукупності, з метою виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому доцільно призначити покарання передбачене санкцією ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.126-1 КК України і призначено покарання у виді 2 років обмеження волі та, на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання у виді 1 місяця обмеження волі за вироком Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2025 року та призначенно остаточне покарання у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.

Кримінальне правопорушення передбачене ст.126-1 КК України (епізод від 12 квітня 2025 року), обвинувачений ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вирку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2025 року. При цьому, враховуючи правові позиції Верховного суду (зокрема Постанову ОП від 08.02.2021 у справі № 390/235/19 (провадження № 51-2177кмо20)), норми ч. 4 ст. 70 КК України у даній справі не застосовуються (виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати: якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька – після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків).

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.126-1 КК України (епізод від 02 жовтня 2025 року) після ухвалення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2025 року, але до повного відбуття покарання за вказаним вироком, йому необхідно призначити покарання за ст.126-1 КК України у виді обмеження волі та на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_4 до покарання призначеного цим вироком частково приєднати невідбуте покарання у виді обмеження волі за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2025 року і призначити остаточне покарання у виді обмеження волі, що є необхідним та достатнім для його виправлення і недопущення вчинення нових злочинів ним та іншими особами.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин та мотивів вчинення кримінальних правопорушень, в інтересах потерпілої від злочину, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, у виді заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб та направлення обвинуваченого для проходження програми для кривдників.

Керуючись статтями 8, 59, 62, 63, 68, 129 Конституції України, статтями 7, -29, 318 – 380, 468 - 476 КПК України, Розділами Х, ХІ, статями 91-1, 126-1 КК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_4 , до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року у виді 8 (восьми) місяців обмеження волі і призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 8 (вісім) місяців.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи: заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників, строком на 3 (три) місяці.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасник судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подачі апеляції, особами визначеними у ст.393 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення, що набрало законної сили звертається до виконання не пізніше як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із суду апеляційної інстанції або Верховного суду України.

Головуючий суддяОСОБА_1