Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №758/1446/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1446/26

3/758/1696/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О. І., за участю прокурора Шкурпело Р.В., особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №66 від 09 січня 2026 року, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду третього секретаря відділу організаційного забезпечення роботи Міністра Департаменту забезпечення роботи керівництва Міністерства закордонних справ України, будучи посадовою особою дипломатичної служби, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 18.10.2024 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 16.10.2025 о 09:10 несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнала та підтримала свої письмові пояснення, які долучені до протоколу.

У судовому засіданні 05.02.2026 прокурор Шкурпело Р.В. обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративних правопорушення, підтримав, зазначивши про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діянь, передбачених частиною 1 статтею 172-6 КУпАП також подав письмовий висновок про адміністративне правопорушення.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, а відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно матеріалів справи, відповідно наказу Міністерства закордонних справ України від 28.01.2022 № 139/ос «Про призначення ОСОБА_2 » ОСОБА_2 призначено на посаду радника відділу патронатної служби Міністерства закордонних справ України з 01.02.2022.

01.02.2023 ОСОБА_2 прийняла Присягу державного службовця, а також ознайомлена з вимогами законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують проходження дипломатичної служби, та з попередженням про обмеження, встановлені законодавством України , пов`язані із прийняттям та її проходженням, а тому числі із Законом України «Про запобігання корупції».

Наказом Міністерства закордонних справ України від 06.11.2023 № 2044/ос «Про внесення змін до облікових даних та особових документів ОСОБА_2 » змінено прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2 у трудовій книжці, облікових та бухгалтерських документах ОСОБА_2 .

Відповідно до форми посадової інструкції державних службовців категорії «Б» та «В», затвердженої державним секретарем Міністерства закордонних справ України, посада третього секретаря відділу організаційного забезпечення роботи Міністра Департаменту забезпечення роботи керівництва Міністерства закордонних справ України належить до категорії «В» посад державної служби.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 21.12.2023 № 2288/ос «Про присвоєння дипломатичних рангів» ОСОБА_1 присвоєно дипломатичний ранг третього секретаря.

Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 08.10.2024 № 2659/ос «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади третього секретаря відділу організаційного забезпечення роботи Міністра Департаменту забезпечення роботи керівництва Міністерства закордонних справ України з 18.10.2024.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатична служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реалізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про дипломатичну службу» дипломатичний службовець - громадянин України, який займає дипломатичну посаду в органі дипломатичної служби, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням дипломатичних або консульських функцій, а також дотримується принципів дипломатичної служби.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про дипломатичну службу» визначено, що дипломатичні посади встановлюються для дипломатичних службовців органів дипломатичної служби. Дипломатичною посадою у тому числі є посада третього секретаря.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політикує суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою дипломатичної служби, є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Приміткою до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» наведено перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Посадові та службові особи дипломатичної служби не включені до вказаного перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 2 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Абзацом 4 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.

Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Отже, ОСОБА_1 , 18.10.2024 припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 19.10.2024 по 23:59 годин 17.11.2024 ОСОБА_1 була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала Декларацію ідентифікатор документа - a3aeb511-2867-4fe7-ba25-7445c097b660, лише 16.10.2025 о 09:10, а отже не своєчасно.

За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 27.05.2025, остання не вчиняла жодних дій, направлених на заповнення/перегляд документа - a3aeb511-2867-4fe7-ba25-7445c097b660. Дата реєстрації у Реєстрі - 03.12.2023.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомила, що вона ознайомлена з вимогами, заборонами та обмеженнями встановленими Законом України «Про запобігання корупції». Також зазначила, що через воєнний стан на території України, постійні бомбардування та постійне відключення постачання електроенергії вона не змогла приділити належної уваги щодо своєчасного декларування особами, які здійснюють діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та несвоєчасно 26.05.2025 року о 16.20 подала щорічну декларацію та 16.10.2025 року о 9.10 подала декларацію при звільненні особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік. Та додала, що причин, які можна було б віднести до поважних на несвоєчасне подання вказаних декларацій у неї не було, жодного умислу на несвоєчасне подання вказаних декларацій не мала. Свою провину, за порушення терміну подання таких декларацій, визнає у повному обсязі. Декларацію подавала за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не встановлено.

Суд дійшов висновку, що матеріали, зібрані у справі, а саме дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 66 від 09.01.2026; письмових поясненнях особи, інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держав або місцевого самоврядування, доводять наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд враховує характер вчиненого нею адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення та рівень правосвідомості, ступінь її вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність обтяжуючих вину обставин, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності.

Обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи наявність негативних наслідків скоєного адміністративного правопорушення та те, що правопорушник вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 172-6, 221, 283-285 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Суддя О. І. Якимець