Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №950/1560/21 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Справа №950/1560/21

Номер провадження 22-ц/816/243/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Петен Я. Л.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кирилкіна Радіона Олеговича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 27 лютого 2025 року в складі судді Чхайла О.В., ухваленого в м. Лебедин, повний текст якого складено 07 березня 2025 року, -

в с т а н о в и в :

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей за період з 14 грудня 2017 року по 01 липня 2021 року, стягнутих відповідно до судового наказу Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року, у розмірі 92935,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду від 23 березня 2018 року шлюб між сторонами розірвано, але вони продовжували проживати разом, мали спільний бюджет, разом виховували та утримували своїх дітей. З грудня 2017 року сторони через сварку два тижні проживали окремо, що стало підставою звернення відповідачки до суду із заявою про стягнення аліментів. 26 грудня 2017 року судовим наказом стягнуто аліменти на дітей. У червні 2021 року стосунки між сторонами зіпсувалися і відповідачка подала судовий наказ на примусове виконання, а з 14 грудня 2017 року державним виконавцем нараховано заборгованість в розмірі 92935,64 грн. Зазначає, що весь цей час ОСОБА_2 володіла банківською карткою позивача, на яку регулярно надходила пенсія по втраті годувальника та пенсія по інвалідності, а кошти відповідачка витрачала виключно в інтересах дітей. Вважає, що таким чином відповідачка отримувала аліменти у добровільному порядку. Розмір отриманої відповідачкою пенсії за спірний період становить 136228,75 грн, що на 43293,11 грн перевищує суму нарахованих аліментів, а тому позивач просить звільнити його від заборгованості зі сплати аліментів.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 27 лютого 2025 року позов задоволено.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 14 грудня 2017 року по 01 липня 2021 року, стягнутих відповідно до судового наказу, виданого Лебединським районним судом Сумської області 26 грудня 2017 року, у розмірі 92935,64 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 929,40 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Кирилкін Р.О. просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Звертає увагу суду на те, що вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати аліментів передбачений законом, проте позивач таких підстав не навів і не довів існування будь-яких інших істотних обставин для звільнення від сплати аліментів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7), мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, 9).

Судовим наказом Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року (а.с. 11) з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей до їх повноліття, щомісячно в розмірі 1/3 від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 грудня 2017 року.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 березня 2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

19 липня 2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 про примусове виконання судового наказу Лебединським відділом ДВС у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрите виконавче провадження № 66116138 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на утримання дітей (а.с. 12).

Державним виконавцем нараховано ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів за період з 14 грудня 2017 року по липень 2021 року в сумі 92935,64 грн (а.с. 13).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 належить банківська картка, на яку у спірний період він отримував пенсію з втрати годувальника та з інвалідності, що також встановлено й з довідок про доходи Білопільського об`єднаного УПФУ та УПСЗН Лебединської міської ради (а.с. 14, 15-18).

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що позивач є його рідним братом. Розлучилися сторони остаточно після того як брату принесли документи про борг по аліментам. До того часу вони проживали разом, вели спільне господарство, хоча й були розлучені. Фінансами розпоряджалася відповідачка. Позивач отримував пенсію на карточку в межах 3000-4000 грн і коли наприкінці 2018 року він поїхав на заробітки до Польщі, то картку залишив дружині. Їздив так на роботу він тричі по три місяці з перервами. Свідок відвозив і зустрічав позивача в с. Штепівка, а відповідачка їздила разом з ними та проводжала ОСОБА_1 як дружина. Про те, що карточка знаходилася у відповідачки брат йому розповідав особисто та пояснював, що картку він їй надав щоб ОСОБА_2 використовувала з неї кошти як аліменти на дітей. Він особисто бачив карточку у відповідачки і та цього не приховувала. Також зазначив, що з Польщі брат привозив зароблені кошти. Вперше привіз близько 30000 грн і на ці кошти купив дружині і дітям телефони.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що сторони проживали як одна сім`я і вперше вони припинили шлюбні стосунки десь наприкінці 2017 – на початку 2018. Тоді відповідачка подала на аліменти, але потім вони продовжували проживати разом як одна сім`я. Подружні стосунки остаточно припинили у липні 2021 року. На той час позивач звернувся до свідка за порадою як йому бути у зв`язку з тим, що дружина пред`явила йому дуже великий борг по аліментам. Позивач у присутності свідка телефонував до відповідачки і просив вирішити спірне питання мирним шляхом, але вона відмовила і порекомендувала звертатися до суду. ОСОБА_2 особисто говорила свідку, що пенсійна карточка чоловіка знаходиться у неї і вона нею розпоряджається. Підтверджує, що позивач постійно утримував своїх дітей. Він неодноразово їздив на заробітки за кордон та купував дружині і дітям мобільні телефони, одяг і інші побутові речі.

Під час судового розгляду суд також встановив, що ОСОБА_2 визнала обставину, що належна позивачу банківська картка перебувала у її володінні і вона особисто розпоряджалася коштами, які зараховувалися на зазначену картку. Факт зняття коштів підтверджується випискою по картковому рахунку за період з 03 січня 2028 року по 26 липня 2021 року (а.с. 19-38).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв до уваги вказані позивачем обставини спільного проживання, утримання та виховання сторонами їх дітей після видачі судового наказу. Суд виходив з добровільної сплати позивачем аліментів шляхом використання відповідачкою належної позивачу банківської картки на утримання дітей. При цьому розмір отриманих відповідачкою коштів за спірний період становить 136228,75 грн, який перевищує суму нарахованої заборгованості по аліментах. Суд взяв до уваги покази свідків, а стосовно заперечень відповідачки щодо використаних коштів з картки позивача на погашення кредиту і оплату комунальних послуг, зазначив, що оскільки відповідачка відмовилась від допиту свідка ОСОБА_7 , якій відомо на які цілі витрачалися грошові кошти з банківської картки позивача, не надавши інших доказів на підтвердження своїх заперечень щодо вимог позивача, ОСОБА_2 таким чином розпорядилася на власний розсуд своїми правами щодо предмета спору та не довела відповідних обставин своїх заперечень.

Окремо суд зазначив, що використання відповідачкою грошових коштів позивача доводить, що діти фактично перебували на утриманні батька, що є суттєвою обставиною для звільнення ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах в сумі 92935,64 грн.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

За вказаних вимог закону платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

На обґрунтування своїх доводів щодо звільнення від сплати заборгованості за аліментами позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності будь-яких передбачених ч. 2 ст. 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

За змістом статей 76-78, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Фактично визнана сторонами спору обставина розпорядження відповідачкою коштами позивача з використанням банківської платіжної картки не підтверджує, що такі кошти були призначені саме для передачі відповідачці в рахунок сплати аліментних зобов`язань або призначені на утримання дітей.

Позивачем не надано доказів про сплату аліментів в конкретному розмірі, кожного місяця у спірний період.

Повне або часткове звільнення від сплати аліментів на підставі ч. 2 ст. 197 СК України допускається у випадку якщо відповідна заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку з тяжкою хворобою платника або іншою обставиною, що має істотне значення, тобто якщо борг виник з певної причини. Натомість, ні наведені в позові обґрунтування, ні мотиви рішення суду першої інстанції не містять обставин або причин виникнення заборгованості зі сплати аліментів, а зводяться до оцінки використання відповідачкою платіжної картки позивача як істотної обставини у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, що не тільки є помилковим, але і суперечить змісту цієї норми.

При вирішенні цього спору суд першої інстанції взагалі не досліджував питання чи будуть дотримані інтереси дітей, оскільки аліменти стягнуті на утримання дітей з метою забезпечення достатнього матеріального рівня їх життя.

Зазначеного вище суд першої інстанції не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1393,50 грн за подання апеляційної скарги.

Враховуючи, що дана справа є малозначною, розмір заборгованості, від сплати якої позивач просить його звільнити, постанова апеляційного суду згідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кирилкіна Радіона Олеговича задовольнити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 27 лютого 2025 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей за період з 14 грудня 2017 року по 01 липня 2021 року, стягнутих відповідно до судового наказу Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року, у розмірі 92935,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1393 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

Я. Л. Петен