Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №504/1104/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/289/26

Номер справи місцевого суду: 504/1104/25

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,

осіб, які з`явилися до судового засідання:

- адвоката ОСОБА_1 ,

- адвоката Реви Сергія Вікторовича,

розглянувши апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 адвокатів Реви Дмитра Сергійовича та Реви Сергія Вікторовича на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266165, від 08.03.2025 року, водій ОСОБА_2 , 08.03.2025р. о 20:10 год. за адресою: Одеська область Одеський район дорога М-14 21 км, керував автомобілем «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №288053, від 01.04.2025 року, водій ОСОБА_2 , 24.03.2025 року о 22:00 год. за адресою: Одеська область Одеський район дорога М-14 21 км, керував автомобілем «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, що підтверджено висновком КНП «ООМЦПЗ ООР» №000716 від 01.04.2025 року. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1 ст.130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення: за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266165 від 08.03.2025р.) у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування строком на 1 (один) рік; за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол ЕПР1 №288053 від 01.04.2025р.) у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування строком на 1 (один) рік. На підставі ст.36 КУпАП, визначено ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисники ОСОБА_2 адвокати Рева Дмитро Сергійович та Рева Сергій Вікторович подали до суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 адвокатів Реви Дмитра Сергійовича та Реви Сергія Вікторовича обґрунтовані тим, що за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266165 від 08.03.2025 року вказав, що з відеозапису, який доданий до протоколу у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не порушував правила дорожнього руху та був незаконно зупинений працівниками поліції. Відтак, внаслідок незаконної зупинки транспортного засобу, подальші дії поліцейського щодо ініціювання питання про огляд на стан сп`яніння та сама огляд також є незаконними. За таких обставин, в силу доктрини «плодів отруєного дерева» та з огляду на те, що обвинувачення має ґрунтуватись виключно на законних діях поліцейських здійснення, незаконні дії поліцейських щодо зупинки автомобіля роблять й не законними подальші вимоги поліцейських до такого водія щодо необхідності пройти огляд на стан сп`яніння, а тому, незаконний огляд на стан сп`яніння з причин його незаконної зупинки не може бути караним за ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_2 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння та сів у патрульний автомобіль, який мав його доставити до медичного закладу для проведення відповідного огляду. Після цього працівники поліції, які прибули для того щоб відвезти ОСОБА_2 до медичного закладу, почали схиляти його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що зафіксовано на відео. Працівники поліції 8 разів перепитували ОСОБА_2 чи дійсно він бажає проходити огляд на стан сп`яніння, не дивлячись на те, що він уже раніше надав свою згоду та сів у патрульний автомобіль, щоб прослідувати до місця огляду на стан сп`яніння. Крім того, мав місце незаконний обшук автомобіля ОСОБА_2 . Як слідує із відеозапису, ОСОБА_2 та його автомобіль піддалися незаконному обшуку. Працівники поліції активно приймали участь у вилученні та огляді особистих речей ОСОБА_2 .

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №288053 від 01.04.2025 року вказав, що як слідує із відеозапису, факт керування транспортним засобом не було зафіксовано працівниками поліції. Якщо працівниками поліції не було зафіксовано на відеозапис, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, то працівники поліції не мали права вимагати у ОСОБА_2 пред`явити документи на керування транспортним засобом та вимагати проходження ним огляду на стан сп`яніння, так як він не керував транспортним засобом. Якщо припустити, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, то він мав би порушити ПДР, це мало б бути зафіксовано на відео щоб його мала право зупинити поліція. якщо працівники поліції зупиняють транспортний засіб незаконно, то вони також не мають законних підстав вимагати в особи надати документи чи, наприклад вимагати пройти огляд на стан сп`яніння. В матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційних скарг, заслухавши захисників апелянта, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційні скарги з наступних підстав.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.

Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.

За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.

Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266165, від 08.03.2025 року, водій ОСОБА_2 , 08.03.2025 року о 20:10 год. за адресою: Одеська область Одеський район дорога М-14 21 км, керував автомобілем «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 08.03.2025 року о 20-30 год. відносно ОСОБА_2 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_2 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме:виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 відмовився.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266165, від 08.03.2025 року, додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 08.03.2025 року за участі ОСОБА_2 . Даними відеозаписами зафіксовано зупинку транспортного засобу «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 на трасі М-14 21 км Одеська область Одеський район, на стаціонарному блокпосту з метою перевірки документів. Працівники поліції здійснили поверхневий огляд ОСОБА_2 , а також автомобіля. Під час спілкування працівників поліції зі ОСОБА_2 , у останнього було виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_2 спочатку погодився, проте в подальшому після роз`яснення процедури проходження огляду в медичному закладі, а також те, що він підтвердив вживання наркотичних засобі приблизно два тижні потому, відмовився від проходження. ОСОБА_2 було роз`яснено права передбаченні ст. 268 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288053, від 01.04.2025 року, водій ОСОБА_2 , 24.03.2025 року о 22:00 год. за адресою: Одеська область Одеський район дорога М-14 21 км, керував автомобілем «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, що підтверджено висновком КНП «ООМЦПЗ ООР» №000716 від 01.04.2025 року. Такими діями ОСОБА_2 порушив п.2.9 а «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 01 квітня 2025 року лікарем КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000716, складеному о 00 год. 10 хв. 25 березня 2025 року відносно ОСОБА_2 . Згідно даних цього висновку ОСОБА_2 направлений на огляд 24 березня 2025 року о 22 год. 00 хв. З висновку огляду вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного сп`яніння.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 288053, від 01.04.2025 року додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосується події, яка мала місце 24.03.2025 року за участі ОСОБА_2 . Даними відеозаписами зафіксовано зупинку транспортного засобу «Citroen Berlingo» н/з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 на трасі М-14 21 км Одеська область Одеський район, на стаціонарному блокпосту з метою перевірки документів. Працівники поліції здійснили перевірку документів ОСОБА_2 . Під час спілкування працівників поліції зі ОСОБА_2 , у останнього було виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі. ОСОБА_2 погодився та його було доставлено до медичного закладу. В медичному закладі у ОСОБА_2 відібрали біологічний матеріал сечу, для проведення лабораторних досліджень. В подальшому ОСОБА_2 повідомили про дату, коли можна буде забрати медичний висновок, а також у разі позитивного тесту, приїхати на місце складання протоколу. Після отримання медичного висновку, на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснено права передбаченні ст. 268 КУпАП.

При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.

Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція № 1452/735).

Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.

Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор – це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 08.03.2025 року та 24.03.2025 року ОСОБА_2 порушено вимоги п. 2.5, п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційних скарг фактично повторюють доводи викладенні у клопотанні про закриття провадження у справі поданому до суду першої інстанції та на які суд першої інстанції надав вмотивовану та обґрунтовану відповідь.

Так, доводи захисника-адвоката Реви С.В. про те, що у співробітників поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу, є недоречними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 був зупинений на блокпосту під час дії воєнного стану. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 не оспорювався, що вбачається з відеозаписів, тому суд відхиляє доводи адвоката Реви С.В, (по епізоду №2) про те, що факт керування транспортним засобом не було зафіксовано працівниками поліції, оскільки це випливає із сукупності досліджених по справі доказів та не оспорювалось самим ОСОБА_2 .

При цьому, посилаючись на відсутність порушення ПДР як підстави його зупинки, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Надалі, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що працівники поліції почали схиляти його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння (по епізоду №1), суд розцінює критично, оскільки це не відповідає обставинам справи. Дійсно співробітники поліції декілька разів перепитували ОСОБА_2 чи точно він бажає проходити огляд на стан сп`яніння, але ОСОБА_2 сам повідомив поліцейським про те, що незадовго до цього вживав наркотичні засоби і в решті решт відмовився від проходження огляду. Зі скаргами з цього приводу ОСОБА_2 до компетентних органів не звертався.

Посилання адвоката Реви С.В. стосовно проведення, на його думку, незаконного обшуку автомобіля ОСОБА_2 (по епізоду №1), суд не бере до уваги, оскільки це виходить за межі розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, не впливає на ступінь доведеності вини особи та не є предметом розгляду справи.

Відсутність в матеріалах справи направлення для проведення огляду на стан сп`яніння у найближчому медичному закладі (по епізоду №2), не впливає на ступінь доведеності вини ОСОБА_2 , оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, що ОСОБА_2 був доставлений до медичного закладу, де проходив процедуру огляду і таке направлення поліцейського долучається до документації медичного закладу на базі якого здійснювався огляд на стан сп`яніння. За відсутності такого направлення у лікаря-нарколога відсутні підстави для здійснення відповідного огляду на стан сп`яніння (алкогольного, наркотичного або під впливом лікарських препаратів тощо).

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000716 від 01.04.2025 року, підтверджено перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння в момент керування транспортним засобом (по епізоду №2). Підстав не довіряти результатам проведеного огляду немає.

При цьому правомірність медичного висновку і дії працівника медичного закладу при здійсненні огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_2 в адміністративному порядку не оскаржено.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_2 адвокат Рева С.В. зауважив, що сутність незгоди його клієнта з діями працівників поліції при оформленні правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП зводиться саме до не згоди із правомірністю зупинки транспортного засобу, а не з процесом проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі.

Тобто, всупереч доводам апеляційних скарг, апеляційний суд констатує, що при розгляді справи судом першої інстанції надано доказам по справі належну та об`єктивну оцінку, та твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційних скарг та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційних скаргах, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.

При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.

Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 адвокатів Реви Дмитра Сергійовича та Реви Сергія Вікторовича - залишити без задоволення.

Постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 27 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 11.02.2026 року

Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе