Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №484/4917/25 — Миколаївський апеляційний суд

09.02.26

22-ц/812/98/26

Єдиний унікальний номер судової справи 484/4917/25

Номер провадження 22-ц/812/98/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

09 лютого 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

за участі: представника відповідача Ряснянської І.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 02 жовтня 2025 року, під головуванням судді Максютенко О.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі – ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:05:000:0564 (площею 5.16 га), 4825486300:01:000:0189 (площею 0.77 га), 4825486300:06:000:0268 (площею 0.38 га), 4825486300:01:000:0937 (площею 0.01 га), які розташовані в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «ім. Т.Г. Шевченка» (далі – ПСП «ім. Т.Г. Шевченка») було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передала вищевказані земельні ділянки, загальною площею 6.32 га, в користування товариству.

15 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №040802200274 від 17 червня 2008 року, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договорами оренди землі.

Також вказаною додатковою угодою сторони домовились викласти договір оренди землі в новій редакції.

Зокрема, сторони домовились, що розмір орендної плати буде становить 12.37% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка підлягає сплаті не пізніше 01 вересня поточного року в розмірі 22 373 грн. 87 коп.

Крім того, додатковою угодою передбачено, що у разі невнесення орендної плати у передбачені угодою строки, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» в порушення умов договору оренди землі орендну плату за 2021 рік остаточно виплачена лише 19 травня 2023 року.

Орендна плата за 2022 рік була виплачена 27 січня 2022 року та 19 травня 2023 року. Тобто прострочення суми боргу становить понад 181 день.

Орендна плата за 2023 рік була нарахована 15 грудня 2023 року в сумі 22 023 грн 25 коп. Тобто прострочення суми боргу становить понад 105 днів.

Орендна плата за 2024 рік була виплачена 06 вересня 2024 року. Тобто прострочення суми боргу становить понад 5 днів.

Крім того, ТОВ «Південь Агро Інвест» повинно було виплати орендну плату за 2022-2024 роки з урахуванням індексу інфляції. Сума невиплаченої інфляції за період з 2022 року по 2024 роки складає в загальному розмірі 9 632 грн. 44 коп.

Позивач неодноразово зверталась до ТОВ «Південь Агро Інвест» з питань виплати орендної оплати, проте жодного разу на її звернення відповідачем не було надано відповіді.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:

розірвати договір оренди землі, який було укладено 20 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (попередній орендар ПСП «ім. Т.Г. Шевченка»), та який було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорі оренди землі по Синюхо-Брідській сільській раді 17 червня 2008 року за №040802200274, кадастрові номери земельних ділянок 4825486300:05:000:0564, 4825486300:01:000:0189, 4825486300:06:000:0268, 4825486300:01:000:0937, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 23077346, 23075228, 23073234, 23071994 від 23 жовтня 2017 року;

стягнути на її користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» пеню в розмірі 6 416 грн. 55 коп., індексацію в розмірі 9 632 грн. 44 коп., що загалом становить борг в сумі 16 048 грн. 99 коп.

Також позивач просила стягнути на її користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» судові витрати по справі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 20 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (попередній орендар – ПСП «ім. Т.Г. Шевченка»), щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:05:000:0564, 4825486300:01:000:0189, 4825486300:06:000:0268, 4825486300:01:000:0937 зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхобрідській сільській раді 17 червня 2008 року за реєстраційним номером 040802200274 та у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 23077346, 23075228, 23073234, 23071994 від 23 жовтня 2017 року.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасний розрахунок по орендній плати в розмірі 4 665 грн. 88 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Південь Агро Інвест» про стягнення індексації орендної плати в розмірі 9 632 грн. 44 коп. та про стягнення пені у розмірі 1 750 грн. 67 коп. відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 19 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що згідно з дослідженими доказами відповідач орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки повністю не сплачував у строки, визначені договором, яким є 01 вересня поточного року. Прострочення суми боргу за 2022 рік становить 181 день, за 2023 рік - 105 днів та за 2024 рік – 5 днів. За такого, такі порушення утворюють системність та дають підстави для розірвання договору оренди землі.

Твердження відповідача про те, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини, міськрайонний суд вважав необґрунтованим. Відповідач, укладаючи договір оренди, взяв на себе обов`язок своєчасної сплати орендної плати, однак його не виконав. Обставини, які б свідчили про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, належними доказами не доведені.

При цьому, ТОВ «Південь Агро Інвест» виплатило позивачу орендну плату за 2022-2024 роки в повному обсязі, хоча і з порушенням строку виплати, а тому підстави для стягнення індексації орендної плати за спірний період відсутні.

Також, суд дійшов висновку, що позивач при розрахунку пені допустила помилку, а тому її вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню згідно з розрахунком, наведеним судом.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення міськрайонного суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та розподілу судових витрат скасувати, та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимоги відмовити та здійснити перерозподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин представник відповідача вважав, що затримка у виплаті орендної плати за 2022-2024 роки на кілька місяців (шість та три місяці відповідно) не є істотним порушенням умов договору оренди землі, та є неістотним, тобто незначним порушенням умов договору, яке б було достатнім для правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору оренди землі в судовому порядку. В іншій частині судове рішення не оскаржується.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №904996 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5.16 га, кадастровий номер 4825486300:05:000:0564, яка розташована в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №904995 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.77 га, кадастровий номер 4825486300:01:000:0189, яка розташована в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №904998 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.38 га, кадастровий номер 4825486300:06:000:0268, яка розташована в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №904997 від 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.01 га, кадастровий номер 4825486300:01:000:0937, яка розташована в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

20 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди землі вищевказаних земельних ділянок, загальною площею 6.32 га, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхинобрідській сільській раді 17 червня 2008 року за реєстр.№040802200274 (а.с.7-9).

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала вищезазначені земельні ділянки в строкове платне користування ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» на 5 років.

В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, між сторонами договору оренди укладалася додаткові угоди.

15 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №040802200274 від 17 червня 2008 року, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі (а.с.10-11).

Пунктами 2.1-2.3 вказаної додаткової угоди визначено, що в оренду передаються земельні ділянки: площею 5.16 га, кадастровий номер 4825486300:05:000:0564, площею 0.77 га, кадастровий номер 4825486300:01:000:0189, площею 0.38 га, кадастровий номер 4825486300:06:000:0268, площею 0.01 га, кадастровий номер 4825486300:01:000:0937.

Пунктами 3.1,3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31 грудня 2030 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами узгоджено, що у п.п.4.1,4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12.37% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 18 267 грн. 28 коп., 2 725 грн. 93 коп., 1 345 грн. 26 коп. та 35 грн. 40 коп., та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування.

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надсилання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами. Орендна плата може бути перерахована орендодавцю як орендарем, так і за його дорученням третьою особою, що буде належним виконанням умов даного договору.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі – ЗК України), Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно зі ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч.1 ст.14 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.13 Закону України за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є істотними умовами договору оренди землі.

Статтями 24,25 вищеназваного Закону України передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, останній зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Так, однією з найпоширеніших підстав розірвання договору оренди земельної ділянки є заборгованість з орендної плати. За змістом ст.ст.1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом ст.141 ЗК України та ст.32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17, провадження №12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі №551/542/20, провадження №61-16493св21.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно з п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 цього Кодексу.

У відповідності до положень п.170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено міськрайонним судом з інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік становить 1.0, за 2023 рік становить 1.051 та за 2024 рік становить 1.12.

За такого, розмір орендної плати у 2022 році становив 18 010 грн 97 коп. (22 373 грн. 87 коп. – 4 362 грн. 90 коп. податку і збору), розмір орендної плати у 2023 році, з урахуванням коефіцієнту індексації 1.051, становить 18 929 грн. 53 коп. (23 514.94 грн – 4 585 грн. 41 коп. податку і збору), розмір орендної плати у 2024 році, з урахуванням коефіцієнту індексації 1.12 становить 20 172 грн. 28 коп.(25 058 грн. 73 коп. – 4 886 грн. 45 коп.).

Як вбачається із виписки по картковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» від 11 серпня 2025 року №. НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 відповідачем 27 січня 2022 року і 19 травня 2023 року здійснено виплату орендної плати по договору оренди землі за 2022 рік у розмірі 3 771 грн. 09 коп. та 22 058 грн. 72 коп., 15 грудня 2023 року за 2023 року в розмірі 22 058 грн. 71 коп., а 06 вересня 2024 року за 2024 рік у розмірі 22 058 грн. 71 коп.

Щодо вимог про розірвання договору оренди землі, то колегія суддів виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 вказала, що «під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Самий лише факт систематичного порушення договорів оренди землі у виді повної несплати орендної плати є підставою для розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи надалі була повністю сплачена зазначена заборгованість. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)».

Як встановлено за умовами узгодженого сторонами договору оренди орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату до 01 вересня поточного року.

Як встановлено вище апеляційним судом, орендна плата за 2022-2024 роки орендарем виплачувалась з порушенням строків, які визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, оскільки позбавили орендодавця права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладення договору оренди (ст.651 ЦК України).

За такого, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до наведених норм права та правової позиції Верховного Суду самий лише факт систематичного порушення договорів оренди землі у виді повної несплати орендної плати є підставою для розірвання таких договорів, незважаючи на те, чи надалі була повністю сплачена зазначена заборгованість.

Що стосується посилань відповідача на те, що у 2022 році були форс-мажорні обставини викликані війною, що зумовило затримку виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки відповідач не довів належними доказами, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов`язань.

Матеріали справи свідчать, що відповідач обмежився лише посиланням на військові дії на території України та Миколаївської області, але не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (тимчасова окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеними і такими, що підлягають задоволенню, а тому рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

За такого, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів судом першої інстанції, з якою погоджується апеляційний суд.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).

Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким районний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається відповідач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Південь Агро Інвест» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» – залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02жовтня 2025 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 11 лютого 2026 року