Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №490/3275/14-ц — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про заміну сторони виконавчого провадження

Дата: 09 лютого 2026 р.

Справа: №490/3275/14-ц

Суддя: Яворська Ж. М.

10.02.26

22-ц/812/307/26

Справа №490/3275/14

Провадження № 22-ц/812/307/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі представника стягувача - Іваницьких Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником Сіхарулідзе Дмитром Геннадійовичем

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., повний текст якої складений того ж дня, у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» про заміну сторони виконавчого провадження

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» (далі ТОВ «Інвестмент Юніон») звернулося з заявою до суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2012 року у справі № 490/3275/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Кломерційни Банк «НАДРА» (далі ПАТ «КБ «НАДРА») заборгованість за кредитним договором № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн.

На виконання вищезазначеного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва видано виконавчий лист № 490/3275/14-ц та відкрито виконавче провадження № 58727692.

На день звернення до суду із цієї заявою стан цього виконавчого провадження відкрито, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2024 року у справі № 490/3275/14-ц замінено стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» у відкритому виконавчому провадженні № 58727692 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 490/3275/14-ц від 20 січня 2015 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» заборгованості за кредитним договором № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн.

23 серпня 2024 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «Інвестмент Юніон» було укладено Договір № Ф-23/08/24/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ ««ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»» відступило ТОВ «Інвестмент Юніон» свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 08/11/2007/840 К 3536 від 30.11.2007. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 2.2 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права грошових вимог та майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, до боржників, заставодавців, поручителів, майнових поручителів, визначених в Додатку № 1 до договору, включаючи право вимоги та майнові права до правонаступників Боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами застави, договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно Додатку №1 до договору. Перелік боржників, основних договорів та розмір права вимоги, що відступається, визначається в Додатку № 1 до договору. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у судових процесах/виконавчих провадженнях, пов`язаних з правом вимоги/майновими правами.

Сторони домовились та дійшли згоди, що заміна сторони у зобов`язанні вважається такою, що відбулася, та права вимоги/майнові права до боржників за основними договорами вважаються відступленими первісним кредитором новому кредитору у повному обсязі з моменту укладення сторонами цього договору та його нотаріального посвідчення. Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги/майнові права до боржників за основними договорами, та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора, заставодержателя за основними договорами в дату відступлення права вимоги/ майнових прав.

Сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору новий кредитор здійснив перерахування суми вартості права вимоги/майнових прав у безготівковій формі на банківський рахунок Первісного кредитора в розмірі та порядку відповідно до умов цього договору. Сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору, новий кредитор сплатив первісному кредитору за відступлення права вимоги/майнових прав за основними договорами, а первісний кредитор отримав від нового кредитора грошові кошти в сумі 500000 грн.

Сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору, на виконання положень попереднього договору № Ф-11/06/24/1 про відступлення права вимоги від 11 червня 2024 року, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором, на підставі якого сторони укладають цей договір, новий кредитор сплатив первісному кредитору за відступлення права вимоги/майнових прав за основними договорами, а первісний кредитор отримав від нового кредитора грошові кошти в сумі 1000000грн.

Вищевказана сума була повністю сплачена як аванс за попереднім договором № Ф-11/06/24/1 від 11 червня 2024 року, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 90 від 11червня 2024року.

Посилаючись на викладене, заявник просив замінити стягувача ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на його правонаступника ТОВ «Інвестмент Юніон» у відкритому виконавчому провадженні № 58727692 з виконання виконавчого листа №490/3275/14-ц виданого 20 січня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2025 заяву ТОВ "Інвестмент Юніон» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» на його правонаступника – ТОВ «Інвестмент Юніон» у відкритому виконавчому провадженні № 58727692 з виконання виконавчого листа №490/3275/14-ц виданого 20 січня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованості кредитним договором № 08/11/2007/840 К3536 від 30 листопада 2007 року в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн судових витрат в розмірі 910 грн з кожного, а саме відносно боржника ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що 23 серпня 2024 між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «Інвестмент Юніон» укладено Договір № Ф-23/08/24/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ ««ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»» відступило ТОВ «Інвестмент Юніон» свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року.

Таким чином ТОВ «Інвестмент Юніон» набуло право вимоги за договором кредиту № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року до боржника ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сіхарулідзе Д.Г. вказує, що оскільки заява, подана ТОВ «Інвестмент Юніон» є необґрунтованою, такою, що не підтверджується доказами, суперечить діючому законодавству, то судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про залишення заяви без задоволення.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Вказує, що висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Зазначає, що Верховний Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

Вказує, що правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 2, 4 договору відступлення (факторингу) передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором у відповідності до п. 4. В той же час, відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання Фактором своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для оспорювання договору відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Інвестмент Юніон» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2025 року без змін.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористалися.

Від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Сіхарулідзе Д.Г. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він знаходиться поза межами Миколаївської області, а на час судового засідання не має технічної можливості бути присутнім у судовому засіданні в режиму відеконференції, проте не надав на підтвердження цих обставин доказів.

У судове засідання не з`явилися і інші учасники справи, які про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи положення частини 2 статті 372 та частини 4 статті 441 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представник стягувача ТОВ «Інвестмент Юніон» Іваницьких Ю.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволеня, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника стягувача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2012 року у справі № 490/3275/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «НАДРА» (далі – ПАТ «КБ «НАДРА») заборгованість за кредитним договором № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн (т.1, а.с. 92-93).

На виконання вищезазначеного рішення суду, Центральним районним судом міста Миколаєва видано ПАТ «КБ «НАДРА» виконавчий лист № 490/3275/14-ц від 20 січня 2015 року (т.1. а.с. 194-195).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д.О. стосовно боржника ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 58727692 з примусового виконання виконавчого листа № 490/3275/14-ц від 20 січня 2015 року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн. (т.1, а.с. 202).

Згідно із інформацією про виконавче провадження станом на 26 червня 2024 року виконавче провадження №58727692 відносно боржника ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. (том 1, а.с. 196-201).

23 серпня 2024 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «Інвестмент Юніон» укладено Договір № Ф-23/08/24/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ ««ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП»» відступило ТОВ «Інвестмент Юніон» свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007року.

Звертаючись із заявою у справі, яка розглядається, ТОВ «Інвестмент Юніон» просило замінити ним стягувача - ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» у вказаному виконавчому провадженні.

Суд першої інстанції задовольнив заяву, вважаючи вимоги кредитора доведеними, з чим погоджується апеляційний суд, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону №1404-VIII).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (частина п`ята статті 15 Закону№1404-VIII).

Із вказаними нормами Закону кореспондується положення частин 1, 2 статті 442 ЦПК України про те, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII).

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII).

З метою розгляду справи колегія суддів також вважає за необхідно врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Так, Верховний Суд в пунктах 71-84 цієї постанови виснував, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Так, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 грудня 2024 року у справі № 490/3275/14-ц замінено стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» у відкритому виконавчому провадженні № 58727692 відносно боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 490/3275/14-ц від 20 січня 2015року, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованості за кредитним договором № 08/11/2007/840 К 3536 від 30 листопада 2007 року в розмірі 60132,40 доларів США, що еквівалентно 479417,58 грн.

Отже, виконання таких домовленостей за попереднім та основним договором підтверджено долученим до заяви інформаційним повідомленням про зарахування коштів №90.

Також слід врахувати наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Договором про відступлення прав вимоги №Ф-23/08/24/1 від 23 серпня 2024 року передбачений момент переходу до ТОВ «Інвестмент Юніон» права вимоги, що відступаються за цим договором, - з дня укладання цього договору (пункт 6.1).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Оскільки договір про відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестмент Юніон» укладений 23 серпня 2024 року, то з цього дня останнє набуло право вимоги до боржника.

Відтак в суді апеляційної інстанції були досліджені усі наявні докази в матеріалах справи, надана їм належна оцінка, в результаті чого колегія суддів встановила, що у цій справі наявні підстави, передбачені ст. 442 ЦПК України, для заміни сторони стягувача у вищезазначеному виконавчому провадженні в порядку задоволення вищезазначеної заяви ТОВ "Інвестмент Юніон", як заінтересованої особи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сіхарулідзе Дмитром Геннадійовичем, залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua