Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №484/3080/25 — Миколаївський апеляційний суд

11.02.26

22-ц/812/310/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа №484/3080/25

провадження №22-ц/812/310/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко Н. А. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

06 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7042212, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 10 000 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% в день, які мали сплачуватися кожні 30 днів. Строк кредитування був визначений у 360 днів.

Позивач зазначав, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит у сумі 10 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала. У зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором.

27 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за зазначеним вище кредитним договором.

25 листопада 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал».

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 47 611,00 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 10 000,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 18 308,00 грн та нарахованих позивачем процентів за 97 календарних днів у сумі 19 303,00 грн.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 47 611,00 грн та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Відповідачка заперечувала проти задоволення позову. Вказувала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахунку їй коштів у розмірі 10 000 грн. Доданий розрахунок заборгованості не містить складові такої заборгованості, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Також відповідачка вважала необґрунтованими витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та просила їх зменшити до 4000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №7042212 від 06 вересня 2023 року в сумі 28 308,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 18 308,00 грн заборгованість за відсотками, а також 1440,28 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, який є новим кредитором згідно із договором факторингу, виникло право вимоги до відповідачки саме в сумі 28 308,00 грн. Разом із цим, заборгованість за процентами у сумі 19 303,00 грн за період з 27 травня 2024 року по 31 серпня 2024 року є безпідставною, оскільки договором факторингу не передбачено права фактора нараховувати боржникам проценти за користування кредитом на підставі кредитного договору.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував доводи відповідачки, складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, а також критерії розумності та співмірності.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач зазначав, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідачки відсотків за період з 27 травня 2024 року по 31 серпня 2024 року. Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з 27 травня 2024 року по 31 серпня 2024 року є законним та обґрунтованим. На момент укладання договору факторингу строк договору №7042212 про надання споживчого кредиту від 06 вересня 2023 року не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 97 календарних днів в межах дії договору.

Позивач також просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.

Фактичні обставини справи

06 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №7042212, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С3657.

Відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,99% в день, які вона мала сплачувати кожні 30 днів.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10 000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів, яке надавало послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів без відкриття рахунків.

Цей факт підтверджується також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про те, що у банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 06 вересня 2023 року здійснено переказ в сумі 10 000 грн.

27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке згодом змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №7042212 від 06 вересня 2023 року.

Згідно з п.1.1, 1.2 договору факторингу за цим договором фактору було відступлено право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, витягу з Реєстру Боржників, перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором №7042212 від 06 вересня 2023 року в сумі 28 308,00 грн та право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

За розрахунком позивача заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на день звернення з позовом до суду становила 47 611,00 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 10 000,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 18 308,00 грн, які були нараховані первісним кредитором, та процентів за користування кредитом у сумі у сумі 19 303,00 грн, нарахованих позивачем за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року.

У своїх поясненнях, викладених у позовній заяві, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначало, що відсотки за користування кредитом за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року становили 19 303,00 грн, виходячи з такого розрахунку: 10 000 грн х 1,99% х 97 календарних днів.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором від 06 вересня 2023 року, просило про стягнення з позичальника суми неповернутої заборгованості в розмірі 47 611,00 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 10 000,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 18 308,00 грн, які були нараховані первісним кредитором, та процентів за користування кредитом у сумі у сумі 19 303,00 грн, нарахованих позивачем за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вважав безпідставними позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення з відповідачки процентів у сумі 19 303,00 грн, оскільки позивач, на думку суду, згідно з вимогами договору факторингу не набув право нараховувати відповідачці вказані проценти.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

З досліджених доказів вбачається, що 06 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №7042212, за умовами якого позичальниця отримала 10 000,00 грн кредитних коштів на строк 360 днів.

Вказані кредитні кошти та нараховані за договором відсотки ОСОБА_1 не сплатила, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за зазначеним вище кредитним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року у сумі 19 303,00 грн, оскільки Товариство в силу умов договору факторингу має право їх нараховувати у межах дії кредитного договору.

Висновок суду першої інстанції про те, що стягнення вказаної суми відсотків є безпідставним, колегія суддів вважає хибним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині оскарження вирішення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення з відповідачки відсотків за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року у сумі 19 303,00 грн підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вказаної позовної вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання позовної заяви сплатив 2422,40 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги – 3633,60 грн, витрати позивача по оплаті професійної правничої допомоги, яка надавалася йому адвокатами на підставі договору про правничу допомогу, у суді першої інстанції становили 10 000 грн (зустріч адвоката з клієнтом для надання первинної консультації та аналізу наданих документів – 440 грн (0,5 год), дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи – 840 грн (1 год), аналіз чинного законодавства та практики Верховного Суду, апеляційних судів – 440 грн (0,5 год), підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту, узгодження обраної позиції з клієнтом – 840 грн (1 год), письмова юридична консультація – 840 грн (1 год), складання адвокатських запитів – 840 грн (1 год), складання позовної заяви –1640 грн (2 год), складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) – додатків до позовної заяви – 840 грн (1 год), складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції – 1640 грн (2 год), представництво клієнта в суді – 1640 грн (2 год).

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.05.2025 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 10 000 грн підлягають оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили. Сплата витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 8000 грн доведена платіжною інструкцією від 10 грудня 2025 року.

Враховуючи, що апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача, то відповідачка повинна відшкодувати позивачу сплачений ним судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій на суму 6056,00 грн (2422,40 грн + 3633,60 грн).

Що стосується відшкодування позивачу відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, то суд вважає, що співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатами роботами, витраченим на них часом, є сума 9000 грн (5000 грн + 4000 грн).

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року в частині вирішення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відсотки за користування кредитом за період з 27 травня 2024 року до 31 серпня 2024 року у сумі 19 303,00 грн.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року в частині визначення загальної заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» змінити у бік її збільшення до 47 611,00 грн.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2025 року в частині розподілу судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 2422,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 3633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.