Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №490/9330/25 — Миколаївський апеляційний суд

11.02.26

33/812/37/26

Єдиний унікальний номер судової справи 490/9330/25

Номер провадження 33/812/37/26 Головуючий у місцевому суді: Подзігун Г В.

Категорія: ст.124 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком О.С.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

та його захисника – адвоката Мельниченка М.С.,

потерпілої сторони ОСОБА_2

та його представника – адвоката Матвєєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493974, який надійшов на розгляд Центрального районного суду міста Миколаєва та був складений 25 жовтня 2025 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року близько 18 год. в місті Миколаєві по проспекту Героїв України біля будинку №77, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки і моделі ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12, проїхав світлофорний об`єкт на забороняючий червоний сигнал світлофора, та допустив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виконував маневр розвороту. Внаслідок даного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Постановою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції керувався тим, що вина у вчиненому правопорушенні повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями.

Не погодившись із судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Мельниченко М.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначено, що водій ОСОБА_1 проїжджав регульоване перехрестя на зелений сигнал світлофору, а водій ОСОБА_2 , виконуючи маневр розвороту, не надав переваги в русі ОСОБА_1 . Доказів того, що ОСОБА_1 рухався на забороняючий сигнал матеріали справи не містять.

Висновок суду щодо того, що транспортний засіб – автомобіль, марки і моделі Volkswagen Passat був на перехресті раніше за транспортний засіб – автомобіль, марки і моделі ВАЗ 21063, а характер пошкоджень вказує на те, що транспортний засіб Volkswagen Passat вже завершував маневр розвороту, є особистим баченням районного суду обставин справи без належного обґрунтування. Саме таке взаємне розташування свідчить про ненадання переваги в русі та невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.16.6 ПДР.

Посилання суду на письмові пояснення свідка ОСОБА_3 є помилковими, оскільки вказаний свідок не міг бачити світла світлофора по напрямку руху водія ОСОБА_1 . Клопотання захисту про допит свідка районним судом залишено без задоволення.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мельниченко М.С. зазначали, що ОСОБА_1 , проїжджав регульоване перехрестя на зелений сигнал світлофора, а водій ОСОБА_2 , в свою чергу, здійснював маневр розвороту на регульованому перехресті на зелений сигнал світлофора, та не надав перевагу транспортному засобу – автомобілю марки і моделі ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушивши вимоги п.16.6 ПДР.

Також, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зауважував, що не погоджуючись з протоколом та схемою місця ДТП відмовився від підпису, та звертав увагу на те, що відсутні будь-які докази, які підтверджують, що він рухався на забороняючий червоний сигнал світлофора. За вказаних обставин, просив провадження стосовно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Інший учасник ДТП ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції від 16 січня 2026 року пояснив, що рухався по проспекту Героїв України, на регульованому світлофором перехресті мав намір здійснити розворот. Виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, але здійснював маневр повороту на червоний сигнал світлофора, та в цей момент транспортний засіб ВАЗ 21063, здійснив проїзд перехрестя на забороняючий йому червоний сигнал світлофора, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат Матвєєв В.В. просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення і застосувати до нього стягнення відповідно до положень ст.124 КУпАП.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП).

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (ст.251 КУпАП).

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить ст.256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (п.3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, далі - Інструкція).

Зміст схеми місця дорожньо-транспортної пригоди регламентовано пунктом 4 розділу Х Інструкції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Аналіз наведених норм закону, зокрема, положень ст.ст.280,251 КУпАП дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень ст.283 КУпАП, яка повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

При цьому, диспозиція ст.124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 ПДР, які зазначені в протоколі працівником поліції.

Так, пп.«б» п.2.3 ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з пп.«е» п.8.7.3 ПДР червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493974, який надійшов на розгляд Центрального районного суду міста Миколаєва та був складений 25 жовтня 2025 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року близько 18 год. в місті Миколаєві по проспекту Героїв України біля будинку №77, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки і моделі, реєстраційний номер ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12, проїхав світлофорний об`єкт на забороняючий червоний сигнал світлофора, та допустив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем марки і моделі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виконував маневр розвороту. Внаслідок даного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Такими діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковані за ст.124 КУпАП, порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.

Так, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також, протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вищевказаний протокол водій ОСОБА_1 підписати відмовився.

До протоколу про адміністративне правопорушення додана схема місця дорожньо-транспортної події на якій заначено розташування транспортних засобів після зіткнення та їх напрямок руху, а також зафіксовані дані, які дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній.

До того ж, в схемі зазначено, що внаслідок ДТП транспортний засіб – автомобіль марки і моделі ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень, а саме: пошкоджено передню частину транспортного засобу. Також зазначено, що транспортний засіб – автомобіль марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень, а саме: пошкоджено праву частину транспортного засобу.

Дана схема місця ДТП підписана водієм ОСОБА_4 . Водій ОСОБА_1 підписати схему відмовився.

Також матеріали справи містять письмові пояснення водія ОСОБА_4 з яких вбачається, що він рухався на своєму транспортному засобі – автомобілі Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по проспекту Героїв України. На регульованому перехресті виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора. Після того, як увімкнувся червоний сигнал світлофора, ОСОБА_4 почав розворот та в цей момент транспортний засіб – автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора та здійснив зіткнення з транспортним засобом ОСОБА_4 .

Також матеріали справи містять письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , з яких вбачається, шо 25 жовтня 2025 року близько 18 год. ОСОБА_3 керував своїм транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_3 в напрямку Тернівського кільця. За адресою проспект Героїв України №77/1 на перехресті розвертався транспортний засіб – автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , надавши при цьому перевагу в русі іншим учасникам дорожнього руху. Під час розвороту вказаного транспортного засобу горів червоний сигнал світлофору. В цей час ОСОБА_3 рухався до світлофору позаду транспортного засобу ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не зупинився на червоний сигнал світлофору та допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який закінчував розворот на перехресті.

В суді апеляційної інстанції також був опитаний свідок ОСОБА_3 , який зазначив, що у визначений в протоколі день і час він рухався на своєму автомобілі по проспекту Героїв України в напрямку Тернівського кільця. Попереду нього рухався автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Перед перехрестям вказаний автомобіль не зупинився та продовжив рух на червоний сигнал світлофору і допустив зіткнення з транспортним засобом – автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в цей час здійснював маневр розвороту.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що підстави для критичної оцінки вказаних пояснень свідка ОСОБА_3 , як про це звертав увагу ОСОБА_1 з підстав того, що даний свідок об`єктивно не міг бачити колір сигналу світлофору зі сторони його руху, суд апеляційної інстанції не вбачає. Пояснення свідка стосуються виключно режиму роботи сигналів світлофору зі сторони його руху, а також руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Будь-яких інших даних про режим роботи світлофорних об`єктів на перехресті, де відбулась ДТП у проміжку часу зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

За такого, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12, проїхав світлофорний об`єкт на забороняючий червоний сигнал світлофора, та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, чим порушив ПДР, що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень. При цьому, схема місця ДТП містить достатньо відомостей для правильного встановлення механізму ДТП, а графічно позначені в ньому транспортні засоби в кінцевому положенні після зупинки та описані механічні пошкодження транспортних засобів в місцях їх локалізації, переконливо свідчать про те, що в даній дорожній ситуації саме порушення водієм ОСОБА_1 вимог пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП.

До того ж, апеляційний суд звертає увагу, на те, що намагання особи, яка подала апеляційну скаргу, встановити вину іншої особи в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення за протоколом складеним стосовно ОСОБА_1 суперечить як положенням ст.ст.280,283 КУпАП, де зазначається про те, що органом, до компетенції якого віднесено розгляд справи встановлюється винність особи, стосовно якої складено протокол, так і положенням ст.251 КУпАП, де передбачено збір та дослідження доказів щодо винності особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Окрім того, у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення негативного наслідку.

Разом з тим, за змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257,279,280 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного стосовно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Отже, апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови районного суду, не дає оцінку діям іншого учасника ДТП, оскільки наявність або відсутність в діях іншого водія порушень Правил дорожнього руху які, як вважає особа, яка подала апеляційну скаргу, могли призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди – не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції у даній справі.

Також апеляційний суд зауважує, що той факт, що при розгляді справи судом першої інстанції не було допитано вказаного свідка в судовому засіданні, який надав письмові пояснення, не завадило суду повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення. Доказів того, що свідок ОСОБА_3 є зацікавленою особою, поліцейським чи знайомим поліцейських матеріали справи не містять, тому зазначені доводи апеляційної скарги носять характер припущення.

За такого, докази, що наявні в матеріалах справи, переконливо доводять, що невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пп.«б» п.2.3, пп.«е» п.8.7.3 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками, а тому ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Таким чином, твердження захисника ОСОБА_1 про недоведеність його винуватості у зазначеному адміністративному правопорушенні не знайшло підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Інші посилання захисника в апеляційній скарзі не містять обставин, які не були б з`ясовані судом та могли б потягнути неправильне вирішення справи, а за такого, не впливають на висновки суду, щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як є фактичною переоцінкою по іншому доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Істотних порушень суддею районного суду норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається особа, яка подала апеляційну скаргу, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», §84).

З огляду на зазначене викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином оскаржувана постанова судді районного суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка М.С. відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Серебрякова